Правова держава та проблеми її побудови в Україні

Це держава, де панує верховенства права.

Прав.держава – це держ., в якій функціонує режим конституц.правління, існує розвинута правова с-ма та ефективна судова влада, разом з реальним розподілом влад, з розвинутим соц. контролем політики і влади.

Основні аспекти прав.держави:

1.Суто правовий. (Що таке право? Чим є право?) Визначення.

Марксизм:право – це піднесена у закон воля пануючого класу.

Кант: в основі права – людина.

Право – найзагальніші норми людського існування, де головний критерій – людина.

2.Індивідуально-правовий аспект (який зміст права?)

1948 р Загальна декларація прав людини ООН. Ці права фіксуються в Конституції.

3. Організаційно-правовий аспект(яким чином організована правова держава?)

- принцип конституційно-правової регламентації держ.влади

- конституційно-правовий контроль за правомірністю актів і дій держави

- принцип розподілу влади.

В прав.державі верховенство права означає, що закони є визначальними в регулюванні сусп.відносин і водночас є правовими, тобто такими, в основу яких покладений принцип справедливості, а головний критерій – права людини.

Побудова правової держави — це довготривалий і складний процес перетворень у всіх сферах сусп. життя. Процеси становлення в У. прав. держави і ГС є багатоаспектними, динамічними й багатоманітними за їхніми конкретними виявами. Відповідно до осн.ознак прав.держави розрізняють 3 напрями її становлення: 1) забезпечення верховенства прав.закону; 2) гарантування прав і свобод людини; 3) здійснення поділу держ. влади на прав. рівні та на рівні практ. діял-ті. Найважливіше зі зробленого в розбудові в У. прав.держави полягає в конституц.закріпленні її основ — принципів верховенства прав.закону (права) і поділу влади, прав і свобод людини. Розбудова в У. прав.держави вимагає також створення матер.гарантій прав і свобод, без яких їх конституц.проголошення залишиться порожньою декларацією. Важливе значення у втіленні в життя принципів прав.держави має докорінна перебудова діял-ті правоохоронних органів, передусім органів внутр. справ, прокуратури, особливо суду. За інерцією вони продовжують захищати гол.чином державу, а стосовно громадян виступають знаряддям примусу й покарання, тоді як у прав. державі їхньою осн.функцією має бути захист прав і свобод людини, в тому числі й від посягань на них з боку держави.

Держава і громадянське суспільство.

ГС – термін ввів Гоббс (розвив ідею Гегель, Кант, Сен-Сімон, Маркс, Пейн). Грамши: ГС – все, що не є державою, є ГС.

Засади ГС:

1. в екон сфері є приватна власність

2. в сфері сусп.. життя: розвинута асоціативна діяльність; розвиток самоврядування

3. в дух сфері: розвинута самосвідомість, самоповага і розвинуті індивід якості самої люд, розв колективізм.

Функції ГС:

- формулювання і вираз суспільних та індивід інтересів;

- формув. і контроль держ.влади

- забезп. умов для вільного життя, розвитку людини

Взаємодія Д і ГС: Держава створює умови для існування цього сус-ва; ГС формує і контролює структури влади. Цей поділ є умовним, але якщо його немає, то не буде ні правової держави, ні ГС.

ГС і Д неможливі один без одного. Завдяки Д людська спільнота набуває цивілізованості і стає сус-вом. Держава не може існувати поза сус-ом. Вона похідна від ГС, і призначення її полягає в тому, щоб слугувати йому. ГС є противагою державі у її прагненні панування над сус-вом. У розумінні ролі держави в сус-ві є дві крайні позиції – анархізм та етатизм. Анархізм відкидає державу взагалі як орган примусу і насильства над людьми. Етатизм навпаки всіляко перебільшує роль держави в житті сус-ва. Ф-мою взаємодії Д і ГС є політичний режим, як сис-ма методів і засобів здійснення пол..влади, а різні типи пол.. режимів є різними способами цієї взаємодії. За тоталіт.режиму держава фактично поглинає ГС. За авторит.ежимів зберігається автономія особи й сус-ва в неполітичних сферах, держава не здійснює тотального контролю над сус-вом. Щодо правової держави то вона не може існувати ГС, особливість їх взаємодії за демокр.пол. режиму полягає в тому, що ГС підпорядковує собі державу і контролює її. Зв’язок ГС, з державою ґрунтується передусім на принципах демократії, вихідним є принцип народ.суверенітету. Найповніше зв’язок ГС і Д. проявляється через права і свободи особи. З одного боку конституційне проголошення й закріплення прав і свобод особи є політико правовою основою розмежування ГС і Д. З другого, права і свободи є найголовнішою ланкою, котра з’єднує ГС і Д.