Політична система України

Перехідний характер пол..системи від тоталітарної до демократичної. Складні процеси демократизації. В Україні конституційне закріплено осн. принципи демокр. орг-ції пол..життя сус-ва — народ.суверенітету, представництва, поділу влади, багатопартійності. За роки незалежності сформовано демокр.держ. інс-ти, створено численні пол..партії, громадс.-пол. орг-ції, впроваджено демократичну виборчу сис-му, яка постійно вдосконалюється. Але, вже набуті демокр. форми і засоби здійснення держ. влади поки що повільно наповнюються відповідним демокр.змістом. Незбалансованість повноважень вищих органів держави — президента, парламенту та уряду — породжує ситуації протистояння гілок законод. і викон. влади, нестабільність уряду. Пол. партії не є виразниками інтересів широких верств населення, а обслуговують здебільшого вузькогрупові й персональні інтереси. Це стосується і ЗМІ.

Особливості сис-ми пол.. інс-тів суч.України визначаються наступними факторами:

1. відносна стабільність (на поверхні) сис-ми, здатна легко трансформуватися в нестабільність через поглиблення конфліктів між осн. пол..блоками, в т.ч. і всередині держ. механізму, а також між різними регіонами.

2. сис-ма з відносно низьким темпом соц. процесів і недостатньою сприйнятістю соц. новин. Самост. пол.. сис-ма суч. України молода, фактично не має досить ефект. традицій і досвіду самост. функціонування. Істор. традиції держ. суверенності України практично не зв'язані з процесом реалізації суч. проблем сус-ва.

3. пол.. сис-мі У. властиві централізованість з елементами регіоналізації та децентралізації. Сис-ма не здійснює повністю комплекс функцій, необхідних для забезпечення норм. функціонування суч. цивіліз.сус-ва.

4. суч. пол..сис-ма У. - це перехід тоталіт. до демократ. режиму, від неправов. до правов. типу пол..сис-ми.

Пол. сис-ма суч. У. діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації – пол.. та соц. кризи. Надзвичайність обставин склалась в усіх сферах: 1) в природ. (фізичному та біолог.) середовищі, де поглиблюється еколог. криза, що зберігає панування нерозумних моделей природокористування (в промисловості та с/г), загал. генофонд народу зазнає значних втрат; 2) в економіці; 3) в сфері культури (зокрема освіти) не забезпечується повне відтворення загал. культури; 4) не сформована сис-ма ефект. відносин України з ін. державами і міжнарод. співтовариством.

Особливістю пол..сис-ми суч. У є перехід до впровадження консенсусної моделі вирішення соц. конфліктів, миролюбність і неагресивність, позбавлення власної глоб. (загальнопланетарної) сис-ми забезпечення нац. інтересів.

Суч. пол..сис-ма поки не здатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту всіх осн. верств населення. Політична система є світська, на відміну від атеїстичної або релігійної.

Пол. сис-ма У. етатизована (одержавлена) з недосить високим інтелект. рівнем політики, з переважанням певних соц. прошарків реформованої традиц. номенклатури, нової номенклатури - сил, що включаються в контроль над "каналами розподілу", здатних "стимулювати" в необхідному для них напрямку дія-ті політиків і бюрократ. апарату.

 

Держава, її основні ознаки та функції.

Держава - це основний інститут пол.. с-ми сус-ва, який організує, направляє та контролює спільну дія-ть і відносини людей, сусп.груп, класів і асоціацій.

Основні підходи до розуміння феномену:

- Універсальний: держава як ф-ма орг-ції сус-ва

- Соціально-класовий: як знаряддя панування і примусу

- Політико-юридичний, управлінський: як інс-т упр-ня і регуляції усіма управл.процесами

- Ідеально-психологічний: усвідомлення народом себе як єдиного колективу, прояв волі до самоідентифікації, протистояння іншим народам.

Теорії виникнення держави:

- теологічна (воля Бога)

- патріархальна (Аристотель)

- договірна

- теорія завоювання

- соціально-економічна

- психологічна

Ознаки держави:

- всезагальність: вплив на все

- суверенітет

- примус: тільки держава має право застос.примус до громадян

До внутрішніх функцій держави належать наступні:

законотворча, зв'язана з підготовкою, розглядом і прийняттям законів;

економічна, в якій держава виступає як підприємець, що координує економічний процес;

соціальна, що передбачає таку організацію соціального життя, що створює рівновагу і стабільність соціальних сил;

захисна, що диктує забезпечення правопорядку і охорону існуючого суспільного ладу,

культурно-виховна, пропагандистська та ін.

Зовнішні функції держави полягають у: захисті кордонів, збереженні цілісності держави та її незалежності; у підтримуванні і налагодженні зв'язків в усіх сферах суспільного життя з іншими суб'єктами світового співтовариства