Основні цілі і засоби здійснення зовнішньох політики держави

 Зовнішня (закордонна) політика (ЗП) – це діяльність певної держави за межами своїх нац кордонів. Вона виступає в ролі всезагального інтегратора держ інтересів і є лог продовженням внутр політики даної держави. Міжнар політика – ширше поняття, S-ми виступають вже не лише держави, а й різні міжурядові і неурядові орг-ції, політ партії, рухи. Головним у ЗВ є дяльність щодо узгодження дій та співпраці з партнерами й потенційними супротивниками.

В основі ЗП – нац. інтереси як інтегральне вираження інтересів усіх членів суспільства. Забезпечення нац. Інтересів - основне завдання ЗП будь-якої держави.Рівні ЗП інтересів: рівень головних інтересів – забезпечення безпеки й цілісності держави; рівень специфічних інтересів – наприклад, прагнення держави утвердити свій вплив у тих чи ін між нар орг-ціях, брати участь у розв’язанні регіон конфліктів, розвивати культ зв’язки з ін. державами тощо.

На основі ЗП інтересів визначаються цілі ЗПлітики. Цілі зумовлюються сусп-пол. ладом, формою держ. правління, типом політ режиму і т. д. Найголовніші цілі ЗП: забезпечення нац. безпеки держави, збільшення сили держави, зростання престижу та зміцнення нац. позицій держави.

Найважливішим способом здійснення зазначених функцій зовнішньої політики держави є дипломатія (контакти між державами і засоби їх реалізації).

Засоби здійснення ЗП держави:

1) військові: публічна демонстрація нових видів зброї, стратегічне концентрування військ на загрозливих напрямках...

2) економічні: використання ек. потенціалу Д для впливу на економіку й політику ін. Д (ліцензії, квоти, торгівля);

3) інформаційно-пропагандистські: з метою формування певного зовн іміджу даної Д, її міжн. престижу;

4) політичні: диплом. стосунки на різних рівнях.

Зовнішня політика України в сучасний умовах.

Декілька можливих варіантів ЗП стратегії: 1) орієнтація на інтеграцію в євразійський простір; 2) орієнтація на інтеграцію в євр. та євроатл. структури (ЄС і НАТО); 3) обрання самобутнього шляху розвитку, обмеження впливів Росії і країн Заходу на визначення політики України: 4) балансування між Заходом і Росією, використання переваг співробітництва на євразійському і західному просторах   

Найвірогіднішім варантом ЗП стратегії України 4). Він має здійснюватись з орієнтацією на поступову – в міру нагромадження відповідних передумов – інтеграцію до євр. і євроатл. структур для того, щоб не залишитися на задвірках Європи й не виступати в ролі заручниці політики Росії.

Вихідними засадами ЗП є нац. інтереси України: гарантування суверенітету, держ. незалежності, самостійності; підтримання терит. цілісності й непорушності кордонів; досягнення надійної безпеки в усіх її вимірах: воєнно-пол., ек., гум. тощо; подолання ек. кризи та інтенсивний розвиток народного госп-ва, досягнення високого стабільного життєвого рівня населення; створення правової дем. держави, забезпечення нац. злагоди, пол. і соц. стабільності, гарантій прав людини, нац. меншин і націй, проведення політики миру і співробітництва, активна участь у боротьбі за реалізацію вселюдських інтересів.

Концептуальні засади ЗП України було закладено в Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990). 2 липня 1993 р. «Основні напрями ЗП України». Головні сферами ЗП діяльності України документ визначає: двосторонні міждержавні відносини, розширення участі в євр. регіональному співробітництві, співробітництво в межах СНД, участь в ООН та інших міжню орг-ціях.

ООН - участь в роботі її спеціалізованих установ, миротворчих заходах, співпрацює з такими спеціалізованими валютно-фінансовими установами ООН, як Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку. НАТО -програма «Партнерство заради миру»

Зовнішня політика незалежної України, залишаючись незмінною у її принципових аспектах, водночас є динамічною, змінюється залежно від змін міжн. обстановки.