2020-07-01
122
Бюрократія – с-ма управління сусп.справами, що спирається на розгалужену та ієрархізовану структуру чиновницького апарату. Похідним від бюрократії є бюрократизм - вивищення державних службовців над сус-вом і громадянами, абсолютизацію ними власних інтересів під виглядом держ., невиправдану заорганізованість у вирішенні в держ. установах тих чи інших важливих для громадян питань. Передумовою існування Б. є специфічна професійна упр. діяльність. Як соціальна верства бюрократія виступає групою осіб (у сучасному суспільстві – спеціалістів), які професійно виконують адм. функції в межах пол. структур та орг-цій. Її роль у політиці - виконання функцій посередника між елітою і рештою сус-ва.
Основні аспекти в змісті поняття:
1. Б. як певна с-ма упр-ня 2. Б. як певна соц.група 3. Б. як феномен політики
Риси бюрократії за Вебером:
службова ієрархія
чіткий розподіл праці в цій ієрархії
чітко встановлені права та обов’язки членів упр. бюр.ї орг-ції
чітке виконання певних правил і процедур
М. Вебер.Бюрократія - елемент рац. типу держ устрою, втілює найефект. і найрац. способи управління орг-ціями. Проводив принципове розмежування між політичною і бюрократичною діяльністю. Розділяє два типи раціональної бюрократії: 1) традиційна «патримоніальна» (царина державне управління, збереження традиційних структур суспільства) і 2) сучасна раціональна (сфера приватногосподарської діяльності). Обидва типи бюрократії здійснюють взаємний вплив, проникають у суміжні сфери. Так відбувається часткова раціоналізація держ. бюрократії, що підвищує ефективність держ. управління.
Аспекти організації емпіричних досліджень феномену Б.: 1) ідеальний тип або організація (Вебер); 2) умови бюрократизації та розвитку формалізму в організаційній системі (Мішель); 3) дослідження адміністрації спрямовані на розкриття ефективних методів управління; 4) розвиток теорії організації; 5) дослідження Б. як соціальної системи (Мертон, Блау); істор. і порівняльні дослідження Б.
Бюрократія і демократія
Демократія не може існувати без бюрократії, але бюрократія має працювати на демократію.
Однією з передумов існування Б. є технічна неможливість безпосередньої демократії.
Негативні моменти Б. посилюються, якщо розширюється втручання держави у соц.-економічне життя, передусім у розподіл і перерозподіл сусп. продукту, і відповідно звужується грунт саме рац. бюрократії. Цей процес відбувається у двох формах – посиленні держ. регулювання ринкової економіки, або одержавленні соціалістичного типу. Такий розвиток має небезпеку посилення пол. влади бюрократії.
В умовах демократії бюр. управління означає управління в строгій відповідності із законом і бюджетом. Твердження, що бюр. управління є обов'язковим інструментом дем. правління, парадоксальне - бюрократія сама по собі не є ні поганою, ні хорошою. Це метод управління, який може застосовуватися в різних сферах люд. діяльності. Існує область, а саме, апарат держ. управління, де бюр. методи є необхідністю.
Протидія бюрократії:
Приватна власність та ринкова економіка
Парламент та багатопартійність (за М. Вебером)
Правове регулювання відносин бюрократії і сус-ва
Культура бюр. діяльності (чітка кар’єра бюрократа)
Відповідальність за порушення норм і правил бюрократичної діяльності
Лідерство як закономірність політичного процесу.
Пол. лідерство - процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на сус-во, котра добровільно віддає їм частину своїх пол.-владних повноважень і прав. Пол. лідерство є вищим рівнем лідерства взагалі- відображає владні відносини в сус-ві на найвищому рівні.
Лідером -лише та особа, яка користується авторитетом серед оточення, виправдовує їхню довіру. Лідерство є виявом не авторитету влади, а влади авторитету. Керівництво (в межах оф. повноважень, влада) й лідерство (особ. авторитет) розрізняються мірою використання авторитету.
Підходи до пояснення природи пол. лідерства:1)як вплив на інших людей (постійний; здійснюється на все оточення лідера; явна перевага у впливі порівняно з впливом інших осіб; спирається на авторитет), 2)структурно-функціональний (лідерство упр. статус, керівна посада, становище в суспільстві, пов'язане з прийняттям владних рішень)
Концепції витоків політичного лідерства:
1) Концепція (теорія) рис (лідеру притаманні спец. риси – розум, організат. тощо), 2) Ситуативна концепція (све залежить від ситуації), 3) концепція визначальної ролі послідовників (конституентів) (феномен лідерства пояснюється наявністю у лідера послідовників, причина - не в самому лідері, а в психології і запитах його послідовників), 4)Психологічна концепція (Лідери є в основному людьми з підвищеною самооцінкою. Для багатьох із них характерне відчуття необхідності власного керівництва іншими людьми. Лідерами є не мислителі, а люди дії.)
Функції: 1) виражає інтереси. Конституенти мають вбачати у лідері виразника власних інтересів; 2) новаторська функція - лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї соціального устрою; 3) Інтегративна функція -на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів; 4) Організаторська, або прагматична, функція - втілення цілей і завдань, які стоять перед сус-вом і відображені у програмі лідера, в конкретні дії.; 5) Комунікативна - забезпечення лідерами зв'язку як між масами й пол. інститутами, так і між самими пол. інститутами. Завдяки лідерам відбувається координація та узгодження дій усіх суб'єктів політики.
