Державне мито, платники державного мита, об’єкти оподаткування

Плата за спец. Використання водних ресурсів

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (повна назва плати за воду) є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів с фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є:

· обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій;

· тоннаж-доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних суден;

· місце-доба експлуатації пасажирських суден. Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих водних об'єктів та підземних вод встановлюються в копійках за кубічний метр;

за користування водами для потреб гідроенергетики в копійках за 100 кубічних метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій; за користування водою для потреб водного транспорту - в копійках за одну тоннаж-добу експлуатації вантажних суден та одне місце-добу експлуатації пасажирських суден.

На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води. У межах встановленої о ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва, а за понадлімітне використання справляється у п'ятикратному розмірі і відноситься за рахунок прибутку, цю залишається у розпорядженні водокористувача.

На користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ліміти не встановлюються. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту відноситься на валові

витрати виробництва. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Збір за використання водних ресурсів не справляється:

· за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;

· за воду, що використовується для протипожежних потреб;

· за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів, тощо.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80% зараховується до Державного бюджету України і 20°/)- до бюджетів територіальних громад. Збір за спеціальне вико­ристання водних ресурсів місцевого значення в розмірі 100% зараховується до бюджетів територіальних громад.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту зараховується платниками в розмірі 100% до Державного бюджету України.

Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики подається до органів Державної податкової служби за місцезнаходженням платника щоквартально наростаючим підсумком з початку року до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Розрахунок збору за користування водами для потреб водного транспорту подається до органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом (півріччя, дев'ять місяців та рік).

Державне мито, платники державного мита, об’єкти оподаткування

Державне мито — це вид податкового платежу у формі плати за надання державою та уповноваженими на це органами певних видів послуг юридичного характеру, яке стягується виключно за операції на митній території держави.

Платниками державного мита є юридичні та фізичні особи, які звертаються у відповідні органи для здійснення в їхніх інтересах пев­них юридичних дій та для видачі їм документів юридичного значення. Об'єктом оподаткування є:

1) позовні заяви — сума та вартість позовної заяви;

2) здійснення нотаріальних та реєстраційних дій — кількість таких дій.

Ставки державного мита визначаються двома методами:

1) у відсотках до вартості позовної заяви, суми договору, вар­тості майна (пропорційне державне мито);

2) у твердих розмірах, обчислених у відповідних частинах мі­німальної заробітної плати або неоподаткованого мінімуму дохо­дів громадян (просте державне мито).

Перелік послуг та ставки державного мита затверджуються найвищими органами влади, причому він має загальнодержавний характер як для державного мита, що надходить у державний бюджет, так і для державного мита, що йде у місцевий бюджет.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів в порядку, який визначається міністерством фінансів. До Державного бюджету України зараховується державне мито, що справляється з позовних заяв, за дії, пов'язані з отриманням юридичних документів загальнодержавного значення. Існує три методи сплати державного мита: готівкою, безготівковими розрахунками та митними марками.

Сплату державного мита готівкою здійснюють фізичні особи, в інтересах яких видають документи юридичного характеру або проводять певні юридичні дії. Сплата проводиться через установи Ощадбанку. На Ощадбанк України покладено обов'язок своєчас­ного перерахунку державного мита до державного бюджету: в міс­тах — один день після акумуляції коштів; в селах — три банківські дні після акумуляції коштів. Призначення митних марок — при­скорити процес надходження державного мита до бюджету.

Контроль за надходженням коштів до державного бюдже­ту покладено на органи ДПА та відділення державного казна­чейства.

Відповідальність за надходження державного мита до бюдже­ту несуть установи Ощадбанку, інші комерційні банки, а також організації, які стягують державне мито та здійснюють в інтере­сах платника юридичні дії. За несвоєчасність перерахунку дер­жавного мита до бюджету стягується штраф і пеня у розмірі 0,2 % за кожний день прострочки платежу.