Методичні вказівки щодо підготовки до семінарського заняття

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

дисципліни                 ПСИХОЛОГІЯ

Галузь знань:                  0202 «Мистецтво»

Спеціальність:           5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»

 

Миргород 

2013 рік

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять дисципліни «Психологія» складені на основі галузевого стандарту підготовки молодшого спеціаліста і навчального плану спеціальності: 5.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво».

 

Укладач: ________________   Кікто С.М., директор коледжу, вища категорія.

 

 

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії

Загальноосвітніх, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

^{(назва циклової комісії)}

 

Протокол № ______ від «___»______________20___ року

 

Голова циклової комісії   _________                      _______________

^{(підпис)                                                                (.І.Б.П)}

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Семінарське заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення питань з попередньо визначених робочою навчальною програмою тем. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій.

Семінари сприяють розвитку творчого мислення студентів, поглиблюють їх інтерес до науки і наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мови, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії.

Участь студентів у семінарських заняттях враховується при виставленні підсумкової оцінки.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ п/п	Найменування розділів, тем	Кількість годин
1.	Розділ 1. Психологія як наука Тема 1. Стани свідомості	2
2.	Розділ 3. Особистість, її індивідуальний розвиток і відмінності Тема 1. Становлення особистості. Особистість.	2
ВСЬОГО		4

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

       Розділ 1. Психологія як наука

       Тема 1. Стани свідомості

       Питання для обговорення:

1. Свідомість та її структура.
2. Рівні свідомості.
3. Людина і сон: сон і сновидіння, види снів.
4. Стани свідомості: бадьорість і сон; змінені стани свідомості; штучні стани свідомості (гіпноз і медитація); патологічні стани свідомості (алкоголізм і наркоманія).
5. Свідомість та ментальність.

 

Тези по питаннях семінару:

1. Свідомість та її структура.

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Основними характеристиками свідомості є:

- відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява). Рівень свідомості перебуває в прямій залежності від рівня засвоєння знань про оточуючу дійсність, про природу, про суспільство. Знання здобуваються в процесі навчання і виховання, їх механізмом є психічні процеси. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвинулась потреба в знаннях, яка є основною її спонукою, мотивом пізнавальної діяльності. Порушення будь-якого з пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості;

- розрізнення суб’єкта й об’єкта (тобто того, що належить «Я» і «не Я»), яке відбувається в процесі формування самосвідомості людини. Людина – єдина жива істота, здатна до самопізнання та самооцінки своїх вчинків і себе в цілому. За висловом Гегеля, «людина є тварина, але вона вже не тварина, тому що знає, що вона тварина». Самосвідомість виявляється в пізнавальній (самовідчуття, самоспостереження, самокритика, самоаналіз), емоційній (самопочуття, самолюбство, скромність, гордість) та вольовій (стриманість, самоконтроль, дисципліна) формах;

- цілеспрямованість, планування власної діяльності й поведінки, передбачення її результатів. Своєю діяльністю людина активно впливає на навколишній світ;

- наявність емоційно-оцінних ставлень до всього, що відбувається навколо, до інших людей та до самої себе.

(схема «Психіка і свідомість», схема «Структура свідомості» додатки 1 і 2).

Завдяки свідомості людина пристосовується до навколишнього світу. Свідомість людини виявляється в її діяльності. Справа і слово людини є виявом свідомості. Свідомість у різні моменти життя і за різних обставин неоднакова. Характеризуючи вчинки і стани людей, окремі дії оцінюються як високо свідомі, в інших такої якості не вбачається. Тому можна говорити про різний рівень самосвідомості не тільки в різних людей, а й в однієї особи.

Про низький рівень свідомості говорять тоді, коли людина недостатньо усвідомлює обставини, за яких вона діє, і своє ставлення до них (за правилами вихованості потрібно поступатися місцем у транспорті літнім людям, дітям, але не всі так роблять).

Високий рівень свідомості характеризується тим, що людина розкриває суттєво необхідні зв’язки, керуючись суспільно значущою метою та певними мотивами, і відповідно планує, організовує й регулює свої дії. Чим складніше й відповідальніше завдання, тим вищим має бути рівень свідомості.

Самосвідомість – рівень свідомості, на якому здійснюються усвідомлення, оцінка людиною свого знання, почуттів, потреб, мотивів поведінки і діяльності.

Головні компоненти самосвідомості:

- усвідомлення відмінності себе від іншого світу;

- усвідомлення своїх психічних властивостей, здатність до емоційної самооцінки;

- соціально-моральна самооцінка, самоповага, яка формується на грунті накопиченого досвіду спілкування та діяльності.

1. Рівні свідомості.

Як ми уже з вами переконалися, психіка — це відображення дійсності в мозку на різних рівнях. Низький рівень психіки властивий тварині. Вищий рівень, свідомість лише людині як соціальній істоті. Свідомість — усвідомлення відчуттів, думок і почуттів особистості, які вона переживає в певний момент.

На думку багатьох вчених, людська свідомість має три рівні розвитку:

- примітивний (природний);

- інтелектуальний, (розумний людський);

- творчий (інтуїтивний, парадоксальний), в цьому випадку велику роль відіграє творча уява.

Наявність того чи іншого рівня свідомості у конкретної особи залежить певною мірою від її генетичного коду, суспільного буття, тобто рівня життя суспільства, історичних подій, особистісних прагнень, волі тощо.

Особі належить центральна роль у формуванні рівнів свідомості. Німецький психоаналітик Е.Фромм (1900-1980 pp.) наголошував: «Людина є усвідомлююче себе життя, вона осягає себе, свого ближнього, своє минуле і можливості свого майбутнього». Отже, людина пізнає не лише навколишній світ, але й саму себе, тобто володіє самопізнанням і самовдосконаленням; ставить цілі та досягає їх, долаючи природні та штучні перешкоди.

Вивченню структури свідомості значну увагу приділяв Л.Виготський (1896-1934 pp.). На його думку, структура свідомості — це динамічна смислова система, яка перебуває в єдності ефективних, вольових і інтелектуальних процесів.

Велику роль у свідомості відіграють почуття, оскільки ставлення людини до інших багато в чому визначає її погляди та поведінку, а ставлення до себе визначає рівень і мотивацію поведінки. Мовлення — один із компонентів свідомості. У мові, за допомогою якої відбувається спілкування, закріплена суспільна свідомість.

Людина не лише сприймає світ, пристосовується до нього, а й творить, активно діє, змінює його. При цьому використовує як індивідуальний, так і віками набутий (суспільний) досвід, трансформуючи його через внутрішні диспозиції. Диспозиція — наперед визначений план поведінки, спосіб дій людини — може бути вроджена або набута, існує у вигляді здатності, нахилу. Знаючи диспозицію, можна ґрунтовніше пояснити причини поведінки людини.

Говорячи про роль та рівні свідомості, ми повинні пам'ятати про підсвідомість. Чи замислювались ви коли-небудь про співвідношення свідомості та підсвідомості? Основоположник психоаналізу З.Фройд створив модель психіки людини:

- id — підсвідомість;

- ego — "я", свідомість;

- superego — понад "я", контроль з боку інших людей.

Він підкреслював велику роль підсвідомості у формуванні особистості, ігнорував проблеми свідомості. Вважав, що у підсвідомості всі причини конфліктів і психічних розладів.

Американський вчений доктор Ф.Бейлс стверджує, що існує поверховий розум (свідомість), який вибирає ціль і ініціює необхідні дії на шляху до досягнення цієї цілі, і глибинний розум (підсвідомість), що втілює ці ідеї у реальну форму, беззаперечно йде за вказівками поверхового розуму та безперервно втілює наші думки у події нашого життя.

На думку грузинського психолога Д.Узнадзе, глибинний розум змушений приймати будь-які думки. Він не може вибирати, завжди приймає вибір, зроблений нашим поверховим розумом.

Донедавна існувала думка про те, що усім керує центральна нервова система, кора головного мозку, свідомість, тобто все трактувалось за «павловським варіантом». Насправді підсвідомість відіграє не меншу роль, оскільки в ній нагромаджується наш життєвий досвід: відображаються не лише матеріальні об'єкти, але й події з минулого, забарвлені певними емоціями та почуттями.

К.Юнґ наголошував, що у нашій підсвідомості генетично закладений культурний досвід людини. Цей банк даних постійно поповнюється. Актуалізуючись при потребі, досвід надходить з підкірки в мозок, впливає на його роботу, а, значить, і на нашу поведінку. Іноді «внутрішній голос» ніби підказує нам вибір того чи іншого варіанта поведінки чи дій. І якщо ми прислухаємось до нього і здійснюємо відповідні кроки, то успіх гарантований. У протилежному випадку часто шкодуємо. До речі, реакція наших предків була суто інтуїтивною і диктувалася саме підсвідомістю. Наприклад, у Китаї європейців колись сприймали як «огидних білих дияволів», а для білих людей виявився бридким «запах африканських негрів». Часто свідомість впродовж віків не може подолати таке негативне уявлення. Іноді ми просто відчуваємо, що хтось нам не подобається, хоча не можемо пояснити свої антипатії, адже відповідь криється в підсвідомості.

Сучасні дослідники дедалі більше визнають роль підсвідомості у нашому житті. Все, що проникає у підсвідомість, працює активно, є керівництвом до дії. На думку відомого біоенергетика С.Лазарєва, логіка свідомості людини спрямована на виживання фізичного тіла, логіка підсвідомості — на збереження і розвиток духовних структур. Якщо ви у щось вірите — воно проникає у підсвідомість. Коли є хоча б один відсоток недовіри — вхід у підсвідомість блокується.

Отже, свідомість роздумує, а підсвідомість керує. Те, що в нашій свідомості є лише грою уяви — у нашій підсвідомості стає реальністю.

Якщо брати до уваги дослідження зарубіжних психологів, медиків, то чимало змін варто було б внести в різні моменти життя кожної особи. Так, існує думка, що під час хірургічного втручання в операційній слід зберігати цілковиту тишу, оскільки (за даними трьох англійських вчених із провідних університетів) люди, які перебувають під наркозом, можуть постраждати від того, що вони чують у підсвідомому стані. Тиша потрібна і у пологовому будинку. Філософ Ф. Лебоєр у 1974 р. писав, що тиша — необхідна і породіллі, і тим, хто приймає пологи.

Труднощі, які виникають у людини, привертають її увагу і таким чином усвідомлюються. Свідомість шукає розв’язання проблеми і сприяє переходу на новий режим. Але як тільки вони знайдені і задача розв’язана, керування передається підсвідомості, а свідомість звільняється для сприйняття питань, пов’язаних з новими труднощами. Це беззупинне передавання керівної функції забезпечує людині можливість вирішувати нові задачі. Ця можливість спирається на гармонійну взаємодію свідомості і підсвідомості.

Ви переконалися, яку велику роль у житті людини відіграє підкірка, то ж недаремно її іноді називають диспетчерським пунктом, адже всі життєво важливі функції виконує саме сфера підсвідомості.

1. Людина і сон: сон і сновидіння, види снів.

Свідомість відіграє важливу роль у психіці людини, але вона не охоплює усієї психічної життєдіяльності. Велика частина процесів, які протікають у внутрішньому світі людини, нею не усвідомлюються. Неусвідомлювані психічні процеси, операції і стани створюють особливу сферу психічного життя, яка одержала назву «несвідоме».

Прикладом переходу свідомого в несвідоме є сон. Він виконує надзвичайно важливу охоронну функцію – запобігання виснаженню.

Сон — періодичний стан фізичного і розумового відпочинку, що супроводжується сповільненими та ослабленими функціями організму, пригальмуванням діяльності центральної нервової системи.

Під час сну організм відпочиває, накопичує потенційну енергію в нервовій системі, необхідну для активного стану.

Сновидіння — різної інтенсивності та яскравості образи, які виникають під час сну.

У сновидіннях немає нічого надприродного (іноді винятком є віщі сни). Просто перша сигнальна система (образи) виходить з-під контролю другої сигнальної системи (мовлення) і, таким чином, образи активізуються, що й виявляється в снах. Під час сну ми створюємо в своїй уяві образи й цілі явища (сцени), які ніколи не спостерігали в реальному житті. Іноді вони фантастичні, дивовижні. Сон стирає межі простору й часу.

Наші сновидіння здебільшого не підкоряються законам логіки, на відміну від суджень в період бадьорості.

Третину нашого життя займає сон. Тривалість його у кожного з нас різна:, хтось спить на добу 10-12 годин, комусь (наприклад, Бехтерєву, Вавілову, Гумбольдту, Кюв'є, Едісону, Келеру, Наполеону, Петру І, Фарадею) потрібно 4-5 годин для відновлення сил. Як свідчать дослідження, люди з сильною нервовою системою сплять менше, оскільки доволі швидко відновлюють витрачену енергію. Люди зі слабшою нервовою системою та невеликим запасом енергії потребують більше часу для сну, щоб відновити життєві сили. Експериментально доведено, що рухливі люди сплять менше, ніж малорухливі. Не є відкриттям і те, що діти сплять довше, ніж дорослі, це пояснюється ростом організму.

Спимо ми різну кількість годин, однак є певний мінімум, або нижня межа сну. Це, на думку медиків, 5,5 годин, оскільки ще менша тривалість сну зумовлює спад тонусу та ослаблення короткочасної пам'яті. Хоча основною є якість сну, а не його кількість.

Чимало людей вважають, що сон необхідний для відпочинку мозку. Однак наукові спостереження свідчать, що нервові клітини працюють у сні майже як в період бадьорості. Деякі групи клітин є навіть більш активними. Про все це дізнаємося з електроенцефалограми.

Сон має кілька фаз: повільну та швидку. Під час повільного сну відновлюється витрачена енергія, переробляється одержана за день інформація, сортується в мозку, водночас відсіюються непотрібні або несуттєві враження. Саме в цей період закріплюється в пам'яті вивчений перед сном матеріал, щось важливе для нас. Маловагоме забувається одразу. Окрім цього, саме під час повільного сну різко зростає виділення гормону росту, що підтверджує народне повір'я — «діти ростуть уві сні».

Однак сни ми бачимо у другі фазі — швидкій, яку іноді називають парадоксальною — людина спить, а мозок і серце працюють майже з тим самим навантаженням, що й у активному стані.

Чи ж потрібен швидкий сон? Щоб відповісти на це запитання, американські вчені-дослідники Ч.Фішер і В.Демент провели експеримент. Під час інтенсивного сновидіння (в таких випадках пришвидшується дихання, підвищується артеріальний тиск, частота серцевих скорочень становить 180 ударів на хвилину, удари неритмічні, зіниці очей швидко і безладно рухаються під повіками) сплячого швидко будили. Він ставав роздратованим, довго не міг зосередитися, спостерігався певний розлад психіки. Це підтверджує важливість швидкого сну. Американський психолог В.Демент зазначає, що коли будили людей під час швидкого сну, то близько 85% з них розповідали про свої сновидіння. І навпаки, розбуджені у процесі повільного сну не завжди пам'ятали, що їм наснилося.

Наші сновидіння є нібито продовженням реального життя. Вони тривають від 10 до 50 хвилин і поглинають близько 20% нічного спокою. За ніч людина бачить у середньому п'ять сновидінь, переважно запам'ятовує останнє.

З давніх часів люди не переставали дивуватися феноменові під назвою «сон». Філософ К.Юнґ впевнений, що людські сновидіння передували навіть мові. Впродовж століть люди вивчали й трактували сни, намагалися використати їх інформацію у повсякденному житті. Про це свідчать численні дослідження. Антрополог і психоаналітик К.Стюарт вивчав племена сеної у Малайзії і виявив, що снам тут надавали великого значення: дітей змалечку вчили запам'ятовувати сни, розповідати їх дорослим і приймати відповідні рішення, носили одяг тих кольорів, які бачили уві сні.

Сучасні дослідження підтверджують зв'язок сновидінь зі станом здоров'я особи. Вперше таку залежність помітили ще лікарі Гіппократ та Гален, при цьому вони наголошували, що хвора людина бачить сни частіше, ніж здорова. Отже, за допомогою сновидінь можна вивчати людей з метою надання їм допомоги при різноманітних захворюваннях. 3.Фройд називав сновидіння «королівським шляхом у підсвідомість».

3.Фройд вивчав сновидіння як унікальне явище людського життя, характерне для усіх без винятку людей. Якщо ми здорові, то сни наші лагідні, логічні, спокійні. Якщо ж хворі — химерні, безладні, жахливі. Часто уві сні ми вирішуємо те чи інше питання тому, що перед сном обмірковували найважчі проблеми нашого життя. Іноді сновидіння обриваються. Це означає, що проблеми наразі не вирішуються, не прийшов для них час.

Іноді люди вживають снодійне, що скорочує фазу швидкого сну, яка, як ви вже переконалися, дуже важлива для подолання життєвих перешкод та й творчості, адже історії відомо чимало прикладів розв'язання проблем у сні, здійснення творчих відкриттів. Наприклад, сюжет твору «Горе з розуму» прийшов О.Грибоєдову уві сні, О.Пушкіну наснилася ідея «Пророка», Достоєвському — тема «Підлітка». Вольтер склав уві сні одну з пісень «Генріади». Ч.Діккенс спочатку бачив своїх героїв уві сні, а потім уже творив. Р.Шуман, Г.Берліоз та Дж.Гартіні під час сну писали мелодії, хімік Ф.Кекуле відкрив формулу бензолу.

Р.Стівенсон, який любив творити, лежачи в ліжку, іноді під час написання твору засинав. У сні він «додивлявся» незавершений сюжет і, прокинувшись, продовжував його.

Італійському композитору XVIII ст. Дж.Гартіні приснився диявол, який грав йому на скрипці. Вранці музикант схопив скрипку, награв і записав почуту вві сні мелодію. Він так і назвав твір «Трелі диявола».

Філософ і психолог Т.Рібо вважав, що натхнення приходить іноді під час повного сну і будить сплячого.

Розрізняють кілька видів сну: цілющі, фантастичні, «сни в руку», віщі, пусті, летаргічні та гіпнотичні. Стародавні греки вважали, що вві сні можна довідатися про спосіб лікування хвороби. Щоб побачити такий цілющий сон, хворому дозволяли спати у храмі Ескулапа — бога медицини.

Фантастичні сни, як відомо з проведених досліджень, часто бачать мрійники, а також молоді люди, особливо з вразливою нервовою системою. Хоча, можливо, кожен з нас в той чи інший період життя бачив фантастичний сон. Без сумніву, сни можуть виходити за межі простору та часу.

Шведський терапевт С.Вільманн абсолютно переконана, що під час сну свідомість покидає тіло, перебуваючи в іншому вимірі, поза часом і простором, а після пробудження повертається. Таке твердження є дискусійним.

«Сни в руку». Пригадайте, що майже кожен з вас бачив уві сні щось таке, що незабаром збувалося, наприклад, наснилася бійка і щось до вас «прибилося» — приїхав гість, зустріли знайомого, отримали гроші та ін.

Віщі сни — це раціональне передбачення, видіння, в яких ми бачимо майбутнє. Такі сни допомагають нам не лише передбачити якусь ситуацію, але й при умінні проаналізувати її, «прочитати» сон, змінити щось у житті. Н.Ваттону, британському послу у Франції (XVI ст.), протягом трьох днів снився один і той же сон: його улюблений небіж бере участь у злочинній змові з метою скинення з трону королеви. Ваттон зрозумів, що сон — віщий. Терміново написав королеві шифрованого листа з дивним проханням: помісти його небіжа у політичну в'язницю Тауер. Через певний час була розкрита змова проти М. Тюдор, залишився живим лише небіж Ваттона, який зізнався дядькові, що дійсно брав участь у змові. Віщий сон і мудра рішучість Ваттона врятували йому життя.

Віщі сни досі залишаються таємницею для науки. Президент Л.Лінкольн перед своєю загибеллю бачив дивний сон (за свідченням дружини): якось він задрімав у кабінеті Білого дому і приснилося йому, що хтось плаче за дверима. Він пішов на ці звуки й опинився у Західній залі. Там він побачив покійника, з яким усі прощалися. Лінкольн запитав у вартового, кого ховають, той відповів, що президента, який загинув від руки вбивці. Через кілька днів президента насправді вбили, і американці прощалися з ним саме в Західній залі.

В.Хурсенко, популярний український поет-пісняр, стверджує, що іноді бачить сни, які збуваються, але ці події відбуваються не з ним, а з іншими людьми, він є лише їх свідком. Причому здатність бачити такі сни у нього спадкова, оскільки подібне вже спостерігалося в їхньому роді.

Сновидіння, в яких люди переживають у всіх деталях частину свого майбутнього, називають прекоґнітивними.

Звичайно наші сновидіння відображають здебільшого те, що ми знаємо, про що пам'ятаємо, думаємо — тобто всю інформацію, одержану в процесі пізнання. Простежується зв'язок між рівнем інтелекту, культурою, ерудицією, творчою обдарованістю особистості та здібностями її мозку проектувати на екран не лише те, що пізнано, але й фрагменти майбутнього.

Журналіст і фізик Є.Цвєтков у книзі «Сонник» пише, що віщі сни приходять зрідка і не до всіх. Яка людина — такий у неї сон. Люди повинні ставитися до віщого сну як до дарунку долі. Значно більше шансів побачити віщий сон у того, хто має високу духовність. Очевидно, під час віщих снів людина нібито «підключається» до банку інформації Всесвіту.

Летаргічний сон може настати в зв'язку з певними відхиленнями у роботі мозку людини. Ось кілька прикладів такого сну, причини якого сьогодні є загадковими.

У лютому 1919 р. Августа Лянгерд (Норвегія) заснула після пологів. Але це був незвичайний сон. Вона спала з розплющеними очима довгі роки, не старіючи і не реагуючи на біль. І раптом у листопаді 1941 р. Августа прокинулася і попросила, щоб їй принесли новонароджену донечку. Дівчині вже було 22 роки!

Надію Лебедину з Могилева час від часу зненацька зморював сон, а одного разу у 1954 році чоловік застав її на підлозі сплячою і вона вже не прокидалася аж до 1973 pоку, до того моменту, коли її сестра підійшла до ліжка, де спала Надя, і, звернувшись до неї, промовила, що помирає мама. Надя раптом відкрила очі й повернулася до дійсності.

Одна молода американка, почувши по радіо повідомлення про смерть президента Кеннеді (22 листопада 1963 p.), пережила стрес і проспала після того 3 роки і 11 місяців.

Отже, причини летаргічного сну дуже різні. Людей, які перебували в летаргічному сні, раніше вважали святими. Однак, з медичної точки зору, це лише хворобливий стан організму. Феномен летаргічного сну вчені продовжують досліджувати.

Гіпнотичний сон — це сон, у який людина впадає шляхом навіювання або самонавіювання (аутотренінгу).

Видатний американський вчений Е.Кейс (у США існує його фонд, який об'єднує багатьох лікарів і психологів) впадав у так званий гіпнотичний сон, під час якого диктував, яким чином можна вилікувати того чи іншого хворого. Хоча в стані спокою, бадьорості він стверджував, що не вміє лікувати, нічого не пам'ятає з того, що робить вві сні. Це явище відоме під назвою сомнамбулізм.

Сомнамбулізм — тимчасовий розлад свідомості, стан глибокого гіпнотичного сну, під час якого людина виконує автоматично різні несвідомі рухи, дії (ходить, блукає, пересуває предмети). Такий стан припиняється раптово, дії хворого не фіксуються у його пам'яті.

Не так давно світ дізнався про гіпнопедію — науку навчання вві сні. Особливо популярним стало вивчення іноземних мов під час сну. Однак спостереження свідчать, що запам'ятовування відбувається перед засинанням і перед пробудженням. Отже, не варто спеціально порушувати властиві нам добові ритми. Нічний сон ніколи не можна замінити денним, вони різні за якістю.

Отже, сон — це не «впадання» в небуття, не повне гальмування організму. Сон — періодичний стан організму, під час якого ми не лише відновлюємо сили, а й вирішуємо життєво важливі проблеми, робимо відкриття, дізнаємось про майбутнє тощо. А тому важливо уникати недосипання, яке зумовлює роздратування, агресивність, а також знижує здатність зосереджуватися, орієнтуватися у будь-якій ситуації.

Перехід від сну до активного неспання – це перехід від несвідомої психічної діяльності до свідомої. Таким чином, психічна діяльність людини являє собою єдність свідомого і несвідомого.

Деякі люди переконані у тому, що їм ніколи не сняться сни. Але дослідження в цій галузі доводять, що вони помиляються. Просто одні пам'ятають сни, коли прокидаються, а інші — ні.

Сни ми бачимо дуже різні: залежно від статі, віку, особи. В одному з інститутів США в архівах зберігаються повідомлення про 30 тисяч снів. Аналогічні дослідження здійснив американець О.Вейн (проаналізував 7 тисяч снів), який дійшов висновку, що чоловіки запам'ятовують сни так само добре, як жінки, але їм бракує слів, щоб їх описати.

Вчені вважають, що люди, які більш яскраво й детально пам'ятають і описують свої сновидіння, мають багатшу уяву.

Жіночі та чоловічі сни відрізняються кольоровою гамою. Жінки частіше бачать кольорові сни, ніж чоловіки (95% чоловіків бачать чорно-білі сни). Очевидно, це пояснюється емоційністю і вразливістю жінок. Існує думка серед деяких учених, що кольорові сни бачать люди з багатою уявою, образним мисленням, а чорно-білі — раціоналісти.

Зміст снів обох статей теж має свою специфіку. Героями чоловічих снів частіше стають чоловіки, а жінки бачать у сні представників обох статей. Жіночі сни — побутові, більш миролюбиві, чоловічі - агресивніші. Чоловіки здебільшого бачать уві сні сцени, які відображають їх власні інтереси.

Характеризуючи, аналізуючи ті чи інші сновидіння, ми можемо багато сказати про особу. На думку О.Вейна, людина, якій, приміром, сниться щось жахливе (стрілянина, переслідування), є частіше жертвою в житті, а не агресором. Очевидно, це можна пояснити вченням Фройда про те, що в снах ми реалізуємо щось потаємне, нездійсненне в реальному житті (тобто людині, яку весь час пригнічують, хочеться звільнитися від усього цього). Сновидіння є продуктом протиріччя між двома силами — підсвідомістю і нормами поведінки, які нам нав'язує суспільство.

Сновидіння свідчать про відмінності між особистостями. Творчим особистостям сняться кольорові сни, за змістом вони фантастичні, яскраві, насичені. Більшість людей бачать чорно-білі, збіднені за змістом сни, переважно це побутові сцени.

Сни залежать і від фізичного стану особистості (про що вже йшла мова). Цікавими є дослідження снів сліпих, проведене на кафедрі нервових хвороб Московської медичної академії ім. Сєченова. Ми знаємо, що сон — загальномозковий процес, який не залежить від роботи зорових аналізаторів. Однак незрячій від народження людині сняться особливі сни, які відповідають її сприйняттю світу.

Образність сну такої людини дуже відрізняється від сну звичайної людини (без подібних вад). Оскільки сліпа людина сприймає світ здебільшого через слух, нюх, то й сни її побудовані на слухових і тактильних образах.

На думку дослідника Г.Фейлера, вольові особистості можуть певною мірою керувати своїми нічними видіннями — додивитися перерваний сон до кінця, страшні сновидіння перетворити у веселі, спокійні. Автор переконався у справедливості цієї гіпотези на власному досвіді.

Дійсний член Академії енергоінформаційних наук В.Шапіро-Тулін розповідає про один зі способів перетворення страшних сновидінь, який рекомендують кваліфіковані психотерапевти: після пробудження закрити очі й подумки в уяві повернутися до побачених у сні зображень, не боячись їх; дати імена страховиськам, що наснилися, отримуючи таким чином над ними владу; подумки показати пальцем на зображення, і, якщо це була велика фігура, зменшити її до розміру карлика, ляльки, зробити своїм союзником, помічником. Втручаючись у сон, змінюючи його, ми змінюємо себе, своє ставлення до проблем, що стоять перед нами, а отже, наближаємося до їх вирішення.

Кожний індивідуум має змогу забезпечити собі нормальний здоровий сон, уникнути безсоння, якщо:

перед сном не перевтомлюється і не нервує або принаймні шляхом аутотренінгу знімає втому і заспокоюється (хоча приємна легка втома сприяє здоровому сну);

лягає спати тоді, коли відчуває, що хоче спати, а це повинно бути в один і той же час, до півночі, оскільки доведено, що година до півночі замінює три години після півночі (вчені вважають, що після півночі відпочиває лише тіло, а душа — ні);

не п'є після обіду каву та інші напої, збудливий ефект яких залишається протягом 8-12 годин після вживання; випиває на ніч чашку молока (воно містить хімічний елемент триптофан, який розслаблює, допомагає заснути);

створює відповідні умови: у спальні має бути темно і прохолодно, повітря свіже, ліжко не дуже м'яке, під час сну ноги мають бути в теплі, шлунок — не переобтяжений; ліжко не повинно знаходитися на перетині шкідливих для нашого організму ліній Хартмана;

спить головою на північ у цілковитій тиші, оскільки шум під час сну шкідливий для серця, кров'яних судин і нервової системи; ліжко призначене лише для сну (читаємо книги, вчимося й дивимося телевізор в інших кімнатах).

Якщо ж ви провели безсонну ніч з певних причин, то не варто загострювати на цьому увагу, оскільки в такому випадку ви навіюєте собі думку про те, що це буде тривати, і створюєте ґрунт для подальшого безсоння.

Стани свідомості: періодичні стани (бадьорість і сон); змінені стани свідомості; штучні стани свідомості (гіпноз і медитація); патологічні стани свідомості (алкоголізм і наркоманія).

Серед психічних станів людини визначальний вплив на її життєдіяльність мають періодичні стани свідомості – бадьорість і сон.

Бадьорість – періодичний функціональний стан свідомості, який характеризується активністю усього організму, цей стан дозволяє людині активно взаємодіяти із світом, отримувати й аналізувати сигнали зовнішнього і внутрішнього середовища, реагувати на них.

Таким чином, бадьорість – це той стан, у якому індивід може пристосовуватися до зовнішнього середовища.

Сон – це періодичний функціональний стан свідомості, який характеризується частковим звільненням організму від сенсорних впливів зовнішнього середовища і значною нерухомістю організму.

Фаза швидкого сну найчастіше супроводжується сновидіннями. Це тісно пов’язане зі своєрідною зміною свідомості. У сновидіннях відбиваються об’єктивна реальність і знання про себе, але суб’єктивні процеси пізнання порушені. Людина не усвідомлює, що вона спить, в результаті чого немає і критичного ставлення до побаченого уві сні. У той же час зберігається моральна й емоційна оцінка себе як особистості (почуття провини, сорому…). А це означає, що сновидіння – це механізм психологічного захисту і стабілізації людини, завдяки якому людина отримує енергію, необхідну їй для вирішення своїх проблем. Сновидіння – це своєрідний канал між свідомим і несвідомим, завдяки якому більш насичене інформацією несвідоме здатне передавати інформацію свідомості.

З давніх часів люди використовували різні прийоми і засоби, що змінюють стан свідомості. Існують такі штучні стани свідомості як гіпноз і медитація.

Явище гіпнозу відоме давно. Пригадаймо, спочатку існував месмеризм — австрійський лікар А.Месмер лікував хворих у підсвідомому стані. Після його смерті месмеризм розвинувся у техніку гіпнозу (Гіпнос — бог сну у Греції).

Гіпноз використовували З.Фройд (1856-1939 pp.), Й.Броєр (1842-1925 pp.). Сьогодні чимало людей володіють цим даром, хоча, на жаль, не завжди професійно. Тому до явища гіпнозу слід ставитися обережно, щоб не завдати шкоди хворому. Не варто дозволяти іншим втручатися у підсвідомість без очевидних на це причин і впевненості у високому рівні здібностей «гіпнотизера», а також у його щирості, оскільки, прогнозуючи вашу поведінку чи долю, така людина втручається у вашу психіку на тонкому рівні, навіть іноді сама того не підозрюючи. В окремих випадках таке втручання може завдати шкоди.

Засобами гіпнозу одна людина може заволодіти розумом іншої, і навіть може змусити її вчинити злочин. Ось яка історія зберігається у судових архівах Копенгагена. 29 березня 1951 року П. Хардрупп (33 роки) взяв пістолет, пішов у невеликий банк, щоб його пограбувати. Касир К.Моллер зустрів його, як і кожного відвідувача, посмішкою. Але ця посмішка застигла у нього на вустах, коли він побачив божевільний вогонь в очах Хардруппа. Вбивця не пам'ятав, чи вимагав він у касира грошей, а К.Моллер вже не скаже, оскільки його немає серед живих. Чимало зусиль довелося докласти експертам, суддям, психологам, щоб відшукати справжнього злочинця — гіпнотизера, який на відстані керував діями та поведінкою Хардруппа. Завдяки професійності криміналістів засуджено справжнього винуватця.

Ось ще один доказ того, що, впливаючи на підсвідомість людини, можна стимулювати будь-яку її поведінку. Відомо, що людський зір здатний сприймати свідомо 24 кадри кіно- чи телепередач. 25-й кадр ми не бачимо, але наша підсвідомість його фіксує. Відомий випадок, коли фірма «Coca-Cola» випустила ролик про свої прохолоджувальні напої, записаний саме на 25-му кадрі розважального кінофільму. Після його перегляду глядачів раптом охоплювала незрозуміла спрага. Купували вони, як ви вже здогадалися, саме пляшечки з «Coca-Cola».

У Японії якось органи охорони здоров'я випустили відеокасети. На фоні звичайної музики на 25-му кадрі доброзичливий голос роз'яснював шкоду нікотину. Слухачі не слухали цей монолог, свідомо сприймали лише музику. Однак після такого підсвідомого впливу кинули палити тисячі людей (пізніше уряд все ж заборонив використовувати 25-й кадр без вагомих причин).

Очевидно, такі кадри є небезпечними, бо їх можна використовувати з політичною метою (агітація під час виборів), а що найстрашніше в злочинних, негуманних цілях.

Однак гіпнотичні впливи на людей мають і позитивні якості за певних умов. Наприклад, Г.Гончаров, керівник однієї зі шкіл гіпнозу Росії, який отримав Перший приз на конкурсі феноменів у Японії, навіяв всього за сім сеансів хлопчику з нерозвинутою лівою півкулею мозку, що він вміє малювати. Хворий почав малювати такі картини, що Г.Гончаров був неспроможний купити їх через високу вартість. Навіювання іноді допомагає нам знайти вихід із, здавалося б, безвихідної ситуації. Наприклад, якщо маємо справу з некомпетентними людьми і не можемо прямо заперечити їм з певних причин, не хочемо образити, перебуваємо в прямій залежності або знаємо, що суперечки не дадуть бажаних результатів. Красномовним в цьому випадку є такий відомий факт.

Видатний італійський митець Мікеланджело Буонарроті у 1501 р. отримав від влади Генуї замовлення на статую Давида з мармуру. Коли статуя була готова, зібралися замовники, щоб оцінити її. Всі були в захопленні, а П.Содеріні — один з представників мерії — зауважив, що варто б зменшити ніс скульптури. Геніальний майстер не став сперечатися, взяв різець і, непомітно набравши мармурового пилу, поліз по драбині, щоб «усунути дефект». Він енергійно довбав різцем, абсолютно не торкаючись витвору. З-під різця на землю сипалася мармурова пилюка. Задоволений Содеріні ходив навколо статуї та уважно спостерігав за роботою генія. Коли Мікеланджело висипав на землю весь пил, то повернувся до Содеріні й запитав, чи стало краще. Содеріні був задоволений і відповів, що автор вдихнув у Давида життя.

Навіювання може бути корисним і під час хвороби людини. Хворий не повинен здогадуватися, що ми стривожені, його слід переконати у тому, що нічого страшного немає, все буде добре. Людина, спостерігаючи за вашим спокійним обличчям, і сама починає вірити у швидке одужання, стан її поліпшується.

Надзвичайно велику помилку роблять лікарі, коли, виписуючи хворому рецепт на ті чи інші ліки, кажуть: «Можливо, допоможе. А якщо не допоможе, то прийдете і ми щось спробуємо інше». У такому випадку немає сенсу експериментувати — все одно не допоможе, вам навіяли про це думку, вона у вашій підсвідомості.

Кожна людина має змогу і сама впливати на свою свідомість. З давніх-давен буддисти, бажаючи досягти найвищого духовного прозріння, звертаються до медитації. Медитація — набуті вміння внутрішньо зосереджуватись, які змінюють стан свідомості.

Кожна релігія має певні форми медитації. Під час медитації людина не реагує на зовнішні впливи, досягає певного рівня прозріння. Кожному з нас корисно навчитися розслаблятися і медитувати. Для цього є чимало різних методик, з якими варто ознайомитися, вибрати собі найбільш зручну та прийнятну. Ось одна з них: сісти зручно у тихій кімнаті, закрити очі, дихати ритмічно й глибоко, вибрати собі милозвучне слово чи звук і повторювати його беззупину протягом 20 хв. Медитація — зручний спосіб зміни свідомості людини.

Патологічні стани свідомості викликаються за допомогою наркотиків і інших хімічних речовин, що впливають на головний мозок. При багаторазовому використанні ці речовини викликають фізичну і психологічну залежність.

У вітчизняній психології, на жаль, мало фундаментальних досліджень про вплив ліків, наркотиків на свідомість людини. Ця тема полишена для психіатрії. Однак сьогодні суспільні умови вимагають пильної уваги до цього процесу і психологів.

Вже від моменту народження ми зазнаємо впливу медикаментів (вітаміни, антибіотики тощо), які спрямовані на зміну біологічних функцій. Однак не слід забувати, що вони впливають і на нашу свідомість.

Існує група психоактивних речовин і ліків. Серед них кава, цигарки, алкоголь, транквілізатори, стимулянти, депресанти, галюциногени. Усі ці препарати мають певний вплив на кожну людину залежно від багатьох факторів. Однак найстрашнішими серед них є наркотики, які спричинюють як біологічну, так і психологічну залежність особи. При тривалому їх вживанні в організмі настають безповоротні (не лише функціональні, але й органічні) зміни. Іноді люди вірять, що саме наркотик є найкращим засобом виходу зі стресу, вдаються до нього і потрапляють у психологічну залежність.

Причини, які спонукають особистість звернутися до алкоголю чи наркотиків, потребують детального вивчення. На думку багатьох вчених, іноді — це звичайна цікавість, спроба втекти від проблем чи зовнішнього тиску, вплив референтних груп (бажання наслідувати інших або тиск з боку товаришів). Часом це трапляється від неусвідомлення результатів вживання таких речовин, до цього декого спонукає і постійне навіювання: «Ти такий нікудишній, з тебе вийде хіба що наркоман або злодій». Іноді просто хочеться спробувати щось нове й заборонене.

Звикання до алкоголю та наркотиків має кілька етапів: ранній, середній та хронічний. На ранніх етапах деякі люди можуть позбутися алкогольної та наркотичної залежності без сторонньої допомоги, пізніше вони здебільшого не в стані зробити це самі.

Наслідки алкоголізму та наркоманії є катастрофічними. Щороку чимало людей гине на дорогах через водіїв-п'яниць, алкоголізм зумовлює багато злочинів, убивств, самогубств, зґвалтувань.

Неспроможні самостійно звільнитися від алкогольної чи наркотичної залежності особи, які мають подібні проблеми, потребують допомоги лікаря, психолога, психіатра. Тим більше, що сьогодні чимало людей, що перебувають у стані алкогольної чи наркотичної залежності, заперечують це. Іноді сім'я, друзі навіть не помічають морального падіння близької людини, часто дивуються, опинившись перед сумним фактом втрати.

Варто пам'ятати, що всі проблеми алкоголізму та наркоманії спричинені соціальними, фізіологічними та психологічними факторами, отже, і викорінювати їх варто спільно усім.

1. Свідомість та ментальність.

У сфері свідомості є явища, які в тому чи іншому суспільному середовищі характеризують її відмінність від інших психічних феноменів.

Ментальність – це притаманний даній нації варіант світосприймання, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі.

Ментальність поряд з наукою, мистецтвом, релігією є однією з форм суспільної свідомості. Вона жодним чином не закріплена в матеріалізованих продуктах, а має надсвідомий характер. Національний менталітет є продуктом певної культури. Вплив культури на ментальність і вдачу людини здійснюється в її ранні роки через родину, яка відтворює культурне середовище етногрупи, її традиції, звичаї, обряди. В результаті в глибинне несвідоме дитини входить певна система цінностей, якої вона дотримуватиметься протягом усього життя. Пізніші культурні впливи торкаються здебільшого поверхні психіки.

Основні риси української ментальності:

1. Антеїзм. Термін походить від імені давньогрецького міфічного персонажа Антея, який черпав свою життєву силу в постійному зв’язку з матір’ю-землею. Родючість грунту, краса природи, шанобливе ставлення до землі загалом – усе це сприяло розвиткові надзвичайної працездатності українського народу.

2. «Екзестенціально-межове» світовідчуття. Гостроемоційне переживання сьогодення, життєлюбність, поетичне, ліро-пісенне сприймання природного і соціального оточення, пріоритет «серця» над «головою».

3. Індивідуалізм. В українському менталітеті індивідуалізм поєднаний з ідеєю рівності, повагою до кожного індивіда та його свободи, гострим несприйняттям деспотизму.

4. Соціопсихологічний і політичний конформізм.  Те, що українці століттями не мали своєї держави, спричинило недостатнє усвідомлення ними себе як національної самостійної єдності, комплекс меншовартості, занепад рідної мови, позначилося на розвитку національної самосвідомості, бо умовами виживання були соціопсихологічний і політичний конформізм, який передбачав не лише прислужництво «меншовартісної» нації, а й задоволення від рабства.

Розрізняють два типи української ментальності:

- землеробський;

- козацький.

Перший тип хронологічно давніший: його глибинні корені сягають прадавньої індоєвропейської культури; другий сформувався в епоху середньовіччя на грунті оригінального етносоціального утворення – козацтва. В першому пріоритет свідомості належить жінці – Берегині, матері, в другому – чоловікові, сильному, мужньому, незалежному мандрівнику, воїну. Зіткнення цих двох типів ментальності сформувало такі риси національного характеру українців, як надзвичайно високе почуття трагічного і співпереживання людським стражданням.

 

Теми для дискусій

1. Подискутуйте щодо таких рядків з віршів Б. Джоула: «Річка сновидінь».

В таку зоряну ніч я мандрую вві сні

Крізь правди долину до річкових глибин,

Що манять в океан.

Нас несе течія, ми пливем в далину

На крилах сновидінь в таку зоряну ніч.

2. Що, на вашу думку, мав на увазі герой роману Р.Стаута Ніро Вульф, коли заявив: «Підсвідомість — це якась чудернацька комбінація помийної ями з чудовим садом»?

3. Д.Фолкіс в результаті досліджень дійшов висновку, що дитячі сновидіння доволі прості та беземоційні, а К.Юнг стверджує, що дитячі сновидіння — це комплекси та страхи. Спробуйте із свого досвіду підтвердити чи спростувати ці твердження.

4. До якого виду належить цей сон? Спробуйте відшукати пояснення такого явища.

Пастору церкви у Вінніпезі Ч.Моргану приснилися мелодії старого гімну, вчувалися зойки та стогін у шумі вируючої води. Це був тривожний сон. Йому здавалося, що він присутній при великій катастрофі, якої не бачить, але чує метушню і відчуває потребу в цьому напівзабутому гімні.

14 квітня 1912 р. після закінчення вечірнього богослужіння преподобний Морган відчув незбориме бажання поступитися вимогам свого дивного сну і попросив хор заспівати той старий гімн, в якому звучав рефрен: «Почуй, Отче, ми молимося за тих, чиє життя в небезпеці на морі».

Саме тоді, коли хор співав старовинний гімн, у Північній Атлантиці сталася найбільша морська трагедія усіх часів — загибель «Титаніка».

Рекомендована література:

1. Веракіс А.І. «Основи психології» с.28-34.

2. Дубравська Д.М. «Основи психології» с.61-75.

3. Дрозденко К.С. с.66-74.

4. Скрипченко О.В. «Загальна психологія» с.94-100.

5. Цимбалюк І.М. «Загальна психологія» с.27-29.

 

 

Термінологічний словник:

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Самосвідомість – рівень свідомості, на якому здійснюються усвідомлення, оцінка людиною свого знання, почуттів, потреб, мотивів поведінки і діяльності.

Ментальність – це притаманний даній нації варіант світосприймання, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі.

Сон — періодичний стан фізичного і розумового відпочинку, що супроводжується сповільненими та ослабленими функціями організму, пригальмуванням діяльності центральної нервової системи.

Сновидіння — різної інтенсивності та яскравості образи, які виникають під час сну.

       Розділ 3. Особистість, її індивідуальний розвиток і відмінності

       Тема 1. Становлення особистості. Особистість.