Позначення нормативних документів

 

Позначення нормативного документа складається з індексу, но­мера та року прийняття.

Цим стандартом установлено такі індекси документів:

а) для національного рівня:

 «ДСТУ» — національний стандарт;

 «ДСТУ-П» — пробний стандарт;

«ДСТУ-Н» — настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, що не є стандарт,

 «ДК» — державний класифікатор;

«ДСТУ-ЗТ» — технічний звіт.

б) для інших рівнів:

«СОУ» — стандарт організації;

«ТУУ» — технічні умови, що не є стандарт;

«СТУ» — стандарт наукового, науково-технічного або інженер­ного товариства чи спілки.

У позначенні НД громадських організацій (крім наукового, нау-ьово-технічного або інженерного товариства чи спілки), зареєстро-наних у Мінюсті України, як індекс рекомендовано застосовувати і корочену назву відповідної організації.

Індекси інших документів у сфері стандартизації, а також доку­ментів інших суб'єктів стандартизації цей стандарт не встановлює, їх падають суб'єкти, які ухвалили ці документи.

Для позначання проектів документів застосовують індекс відпо-нідного документа, поєднаний із скороченням слова «проект» — «пр», яке розміщують перед індексом.

 

Приклад. Проект національного стандарту позначається як прДСТУ, а державного класифікатора — прДК.

 

Установлені індекси нормативних документів не можна застосо­вувати для позначання інших документів чи в скороченнях.

Правила надавання номера та позначання року для національних НД — згідно з ДСТУ 1.5, державних класифікаторів — ДСТУ 1.10, технічних умов — ДСТУ 1.3.

Приймаючи міжнародний чи регіональний стандарт через націо­нальний стандарт, його позначають згідно з ДСТУ 1.7.

У позначенні НД інших суб'єктів стандартизації рекомендовано після індексу НД зазначати коди державних класифікаторів:

· групу згідно з ДК 009 (перші три цифри кодового позначення
виду економічної діяльності);

· через дефіс — код суб'єкта стандартизації, якому належить
право власності на документ згідно з ЄДРПОУ. Інші склад­
ники позначення НД установлюють згідно з ДСТУ 1.3 суб'єк­
ти, які схвалили ці НД.

Якщо у позначенні чинного в Україні документа у сфері стандарти­зації використано позначення документа міжнародної чи регіональної

організації (150, ЦС, ЕН ГОСТ чи іншої), а також якщо назву відпо­відного документа перекладено, то таке позначення не змінюють (не транслітерують).

 

Організація робіт зі стандартизації

Роботи зі стандартизації, що їх виконують визначені законодав­ством суб'єкти стандартизації, належать до їхніх основних робіт.

Замовниками робіт зі стандартизації за кошти Державного бюд­жету України є центральні органи виконавчої влади, на які законо­давством покладено відповідальність за технічне регулювання у виз­начених сферах діяльності.

 

Керування та координування діяльності у сфері

Стандартизації

Керують та координують діяльність у сфері стандартизації цент­ральні органи виконавчої влади у межах їхньої компетенції та в зак­ріплених сферах діяльності.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації у межах своїх повноважень:

· забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандарти­
зації;

· вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національ­
них стандартів з відповідними міжнародними (регіональними)
стандартами;

· бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів
та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

· встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, пе­
регляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх
позначення, класифікації за видами та іншими ознаками ко­
дування та реєстрації;

· вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених уча­
стю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

· співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами
інших держав;

· формує програму робіт із стандартизації та координує її реалі­
зацію;

· приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

· організує створення і ведення Національного фонду норматив­
них документів та Національного центру міжнародної інфор­
маційної мережі І8СЖЕТ ШТО;

· організує надавання інформаційних послуг з питань стандар­
тизації.

Суб'єкти стандартизації, які керують галузями (підгалузями) розробляють, приймають, змінюють та скасовують стандарти організацій.

Роботи зі стандартизації стосовно інформації, яка має обмеже­ний доступ, виконують відповідно до Закону України «Про держав­ну таємницю».

 

Технічні комітети стандартизації

Створюючи технічні комітети стандартизації, номенклатуру та сферу їх діяльності гармонізують із номенклатурою та сферами діяль­ності міжнародних та регіональних організацій стандартизації та потребами національної економіки.

На технічні комітети покладено функції розробляти, розглядати та погоджувати міжнародні (регіональні) та національні НД.

Створюючи технічні комітети, їх формують, ураховуючи прин­цип представництва всіх зацікавлених сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучають на добровільних засадах уповно­важених представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їхніх об'єднань, науко­во-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідних нау­ковців і фахівців.

Формують, організаційно забезпечують діяльність технічних ко­мітетів згідно з «Типовим положенням про технічний комітет стан­дартизації».

 

Стандартизація та суміжні види діяльності

Сфера застосування

Стандарт установлює терміни та визначення основних понять у сфері стандартизації та тісно пов'язаній з нею процедурі встановлен­ня відповідності продукції, процесів і послуг певним вимогам, що полягає у випробуванні, оцінюванні відповідності, інспектуванні та нагляді за відповідністю, у декларуварші, сертифікації, реєстрації, затвердженні та акредитації.

Терміни, установлені цим стандартом застосовують у норматив­них документах, у відповідній навчально-методичній і довідковій літературі та в інших текстах незалежно від виду носіїв інформації.

 

Основні положення

Для кожного поняття встановлено один стандартизований термін (в окремих випадках — два). Недозволені до вживання терміни на­ведено курсивом зі взятою в круглі дужки позначкою «Нд» після стандартизованого терміна. Взяту в круглі дужки частину терміна можна не вживати, використовуючи його в документі стандартизації.

Подане в круглих дужках звичайним шрифтом зазначення сфе­ри застосування не є частиною терміна. Наявність у терміностатті квадратних дужок означає, що в ній суміщено два терміни і два виз­нання, тексти яких відрізняються лише словами, взятими в дужки. В абетковому покажчику ці терміни подано окремо із зазначенням номера тієї самої статті.

Подані визначення термінів можна, за потреби, змінювати, вво­дити до них похідні ознаки, що розкривають значення вживаних термінів. Зміни не повинні порушувати обсягу і змісту понять, виз­начених у стандарті.

У випадках, коли в терміні містяться всі необхідні і достатні оз­наки поняття, його визначення не подають. Якщо при цьому не по-і.ию і приміток, то на місці визначання поставлено риску.

У стандарті подано як довідкові німецькі (de), англійські (еn), французькі (fr) та російські (ru) відповідники стандартизованих ук­раїнських термінів та їхні абеткові покажчики.

Стандартизовані терміни надруковано напівгрубим шрифтом, медозволені до вживання терміни — звичайним.

Оскільки термінологічні національні стандарти України містять розділи 1 «Сфера застосування» і 2 «Основні положення», нумера­цію розділів основної частини (і, відповідно, терміностатей) цього стандарту зміщено на дві одиниці вперед порівняно з ISO/ІЕС Guidе 2:1996.

 

Стандартизація

Стандартизація — це діяльність, що полягає у встановленні по­ложень для загального і багаторазового користування стосовно розв'­язання наявних чи можливих проблем і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за даних умов.

Примітки.

1. Зокрема, ця діяльність проявляється в процесах розроблення, видан­
ня та застосування стандартів.

2. Суттєві вигоди від стандартизації полягають у підвищенні відповід­
ності продукції, процесів та послуг їхньому призначенню, усуненні пере­
шкод у торгівлі та сприянні науковотехнічній співпраці.

Об’єкт стандартизації — об’єкт, що має бути застандартизованим.

Примітки.

1. Для відображення поняття «об'єкт стандартизації» в найзагальнішо-
му розумінні в цьому стандарті вжито вислів виріб (збірне поняття — про­
дукція), процес чи послуга, який однаковою мірою стосується, наприклад,
будь-якого матеріалу, компоненту,, обладнання, системи, сумісності, правил,
процедури, функції, методу чи діяльності.

2. Стандартизація може обмежуватися певними характеристиками яко-
го-небудь об'єкта. Наприклад, стосовно взуття розміри і критерії міцності
можуть бути стандартизовані окремо.

Сфера стандартизації — сфера діяльності, що охоплює взаємо­пов'язані об'єкти стандартизації.

Примітка. Сферою стандартизації можна вважати, наприклад, машино­будування, транспорт, сільське господарство, величини та інші одиниці.

Рівень розвитку техніки — досягнутий на даний час рівень тех­нічних можливостей стосовно продукції, процесів та послуг, який ґрунтується на поєднаних досягненнях науки, техніки та практично­го досвіду.

Визнане технічне правило — технічне положення, визнане більшістю повноважних експертів таким, що відображає рівень роз­витку техніки.

Примітка. Нормативний документ на технічний об'єкт.

Рівень стандартизації — географічно, політично чи економічно означений ступінь участі у стандартизації.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь у якій до­ступна для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація — стандартизація, участь у якій до­ступна для відповідних органів лише одного географічного, юридич­ного чи економічного регіону.

Національна стандартизація — стандартизація, яку проводять на рівні однієї певної країни

Консенсус — загальне погодження, характерне відсутністю сутт­євих заперечень стосовно важливих питань у більшості зацікавле­них сторін і яке є процесом намагання врахувати думки всіх сторін і дійти згоди з будь-яких суперечливих питань.

Примітка. Консенсус передбачає обов'язково повну одностайність.

Мета стандартизації

Відповідність призначенню — здатність виробу, процесу чи по­слуги виконувати певну функцію за заданих умов.

Сумісність — придатність виробів, процесів чи послуг для сумі­сного використання у відповідних умовах для задоволення певних потреб без спричинення небажаної взаємодії.

Взаємозамінність — здатність одного виробу, процесу чи послу­ги бути використаним замість іншого для задоволення тих самих потреб.

Функційним аспектом взаємозамінності називається «функцій-іі,і взаємозамінність», а розмірним аспектом — «розмірна взаємо-ммінність».

Обмеження різноманітності — вибір оптимальної кількості розмірів або зразків виробів, процесів чи послуг для задоволення неповних потреб. Обмеження різноманітності пов'язане звичайно зі іменшенням її.

Безпека — відсутність ризику завдати шкоду.

Примітка. У сфері стандартизації безпечність продукції, процесів і по­слуг розглядають, як правило, з погляду досягнення оптимального балансу низки чинників, враховуючи нетехнічні чинники, такі як поведінка люди­ни, які можуть звести, усунути ризик завдати шкоду людині та майну до прийнятного рівня.

Захист навколишнього середовища, захист довкілля — оберігання навколишнього середовища від несприятливої дії продукції, про­цесів і послуг.

Захист продукції — убезпечення продукції в кліматичних чи інших несприятливих умовах під час її використання, транспорту­вання чи зберігання

 

Нормативні документи

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або результатів.

Примітки

1. Термін «нормативний документ» є родовим терміном, що охоплює
такі поняття, як «стандарт», «технічні умови», «настанова (правила)» та
«регламент».

2. Під «документом» слід розуміти будь-який носій із записаною в ньо­
му або на його поверхні інформацією.

3. Терміни та позначення різного виду нормативних документів зазна­
чено з огляду на те, щоб назва документа відповідала його суті.

Стандарт — створений на основі консенсусу та ухвалений виз­наним органом нормативний документ, що встановлює для загаль­ного і багаторазового користування правила, настановчі вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який спря­мований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колу користувачів.

 

Примітки.

1. Стандарти повинні грунтуватися на узагальнених досягненнях науки,
техніки та практичного досвіду і бути спрямованими на збільшення сусп­
ільної вигоди.

2. З огляду на статус, міжнародні, регіональні, національні та відомчі
стандарти являють собою визнані технічні правила.

Міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації.

Регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною організацією зі стандартизації.

Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації.

Інші стандарти — стандарти можна приймати і на інших рівнях, наприклад, центральних органів виконавчої влади, галузей, суб'єктів господарювання та їх об'єднань.

Пробний стандарт — стандарт, прийнятий тимчасово органом стандартизації і доведений до широкого кола користувачів, щоб на­копичити потрібного досвіду в процесі його застосування і який може бути використаний як база стандарту.

Технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати виріб, процес чи послуга. В техн­ічних умовах у разі потреби потрібно зазначати методику(-и), за якою(-ими) можна визначити, чи дотримано даних вимог. Технічні умови можуть бути стандартом або частиною стандарту.

Настанова: звід правил (правила) — нормативний документ, що рекомендує практичні прийоми чи методи проектування, виготовлен­ня, монтажу, експлуатації або утилізації обладнання, конструкцій чи виробів. Настанова може бути стандартом, частиною стандарту або іншим незалежним від стандарту документом.

Регламент — прийнятий органом влади нормативний документ, що передбачає обов'язковість правових положень.

Технічний регламент — регламент, шо містить технічні вимоги або безпосередньо, або через посилання на стандарт, технічні умови, настанову чи їхній зміст.

Примітка. Технічний регламент може бути доповнений технічною настановою, яка означає способи дотримання вимог регламенту, тобто вичер­пнім положенням. 

 

 3.10.6. Органи, відповідальні за стандарти і регламенти

Орган — юридична чи адміністративна одиниця, яка має певні міііїноваження та відповідну структуру.

Орган стандартизації — орган, діяльність якого у сфері стандар-11 нації загальновизнана і основна функція якого полягає в розроб-ісііні, затвердженні чи прийнятті стандартів, які доступні широкому колу користувачів. Орган стандартизації може мати й інші позначен­ий. В англійській термінології на позначення органу, який може роз­робляти стандарти, але для якого ця діяльність не є основною, вжи-і:.їсться термін «standardising body».

Національний орган стандартизації — орган стандартизації, виз-п. і ний на національному рівні і який має право національного член-і і на у відповідній міжнародній і регіональній організаціях зі стан-і.іртизації.

Регіональна організація зі стандартизації — орган стандартизації, і пізнаний на регіональному рівні і членство в якому доступне для шдповідного національного органу кожної країни в межах одного ізографічного, політичного чи економічного регіону.

Міжнародна організація зі стандартизації — орган стандартизації, иизнаний на міжнародному рівні і членство в якому доступне для під повідного національного органу кожної країни.

Орган влади — орган, що має юридичні повноваження. Орган і.іди може бути національним чи місцевим.

Орган регламентації — орган влади, відповідальний за розроб-ігііня чи прийняття регламентів.

Виконавчий орган з питань регламентації — орган влади, відпо-шдальний за забезпечення дотримання регламентів. Виконавчий орган з питань регламентації може виконувати функції органу регламентації.

 

Види стандартів

Основоположний стандарт — стандарт, що має значну сферу поширення або такий, що містить загальні положення для певної галузі. Основоположний стандарт можна використовувати безпосе­редньо як стандарт, або як основу для інших стандартів.

Термінологічний стандарт — стандарт, що поширюється на тер­міни та відповідні їм визначення понять.

Стандарт на методи випробування — стандарт, що встановлює методи випробування, як, наприклад, використання статистичних методів і порядок проведення випробування.

Стандарт на продукцію — стандарт, що встановлює вимоги, які повинен задовольняти виріб (група виробів), щоб забезпечити свою відповідність призначенню. Стандарт на продукцію, крім вимог відпо­відності призначенню, може містити безпосередньо або через поси­лання такі елементи, як терміни та визначення понять, відбирання проб, випробування, пакування та етикеткування та іноді технологічні вимоги. Стандарт на продукцію може бути повним або неповним І залежно від того, установлює він усі чи тільки частину потрібних і вимог. Стосовно цього він може вирізнятися серед таких стандартів, як, наприклад, на розміри, на матеріали та на технічне забезпечення.

Стандарт на процес — стандарт, що встановлює вимоги, які по- І винен задовольняти процес, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.

Стандарт на послугу — стандарт, що встановлює вимоги, які по­винна задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.

Примітка. Стандарти на послуги можна розробити в таких галузях, як, наприклад, прання білизни, готельне господарство, транспорт, автопослуги, телезв'язок, страхування, банківська справа, торгівля.

Стандарт на сумісність — стандарт, що встановлює вимоги сто­совно сумісності виробів чи систем у місцях їх поєднання.

Стандарт загальних технічних вимог — стандарт, що містить пе­релік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо. У дея­ких стандартах, як звичайно, передбачено дані, зазначувані постачаль­ником, в інших — споживачем.

 

3 .10.8. Гармонізація стандартів

 

Гармонізовані стандарти, еквівалентні стандарти — стандарти на один і той самий об'єкт, затверджені різними органами стандартизації, які забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне розуміння результатів випробування або інформації і які подають відповідно до цих стандартів. У межах цьо­го визначення гармонізовані стандарти можуть мати відмінності в поданні і навіть у змісті, наприклад, у пояснювальних примітках, нказівках щодо виконання вимог стандарту, та перевагах тих чи інших альтернатив та різновидів.

Уніфіковані стандарти — гармонізовані стандарти, які є ідентич­ними за змістом, але неідентичні за формою подання.

Ідентичні стандарти — гармонізовані стандарти, які є ідентични­ми за змістом і за формою подання. Позначення стандартів можуть бути різними.

Міжнародні гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізовані:і міжнародним стандартом.

Регіонально гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізовані; регіональним стандартом.

Багатосторонньо гармонізовані стандарти — стандарти, гармон-іювані між  кількома (більше двох) органами стандартизації.

Двосторонньо гармонізовані стандарти — стандарти, гармонізо­вані між двома органами стандартизації.

Односторонньо узгоджений стандарт — стандарт, узгоджений і іншим стандартом таким чином, щоб продукція, процеси, послу­ги, випробування та інформація, зазначені в першому стандарті, відповідали вимогам другого стандарту, а не навпаки. Стандарт, од-иосторонньо узгоджений з іншим стандартом, не є гармонізованим з ним.

Порівнянні стандарти — стандарти на однакові продукцію, про­цеси чи послуги, затверджені різними органами стандартизації і в яких схожі вимоги, ґрунтуються на однакових характеристиках і і >цінюються однаковими методами, які дають змогу однозначно по­рівнювати відмінності у вимогах. Порівнянні стандарти не є гармоні­зованими.