Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

Методичні рекомендації для підготовки

До семінарських занять

Тема 1. Музеологія як наукова та навчальна дисципліна

1. Основні віхи становлення музеології як наукової та навчальної дисципліни.

2. Предмет, об’єкт музеології та її місце в системі наук.

3. Структура музеології, її понятійний апарат та ключові поняття.

4. Нормативно–правова база музейної справи в Україні.

Теми індивідуальних завдань:

1. Музеологічні дискусії 1960 – 1970-х років та їхній вплив на становлення теоретичної музеології.

2. Кодекс музейної етики від ІСОМ – базові принципи професійної етики музейного працівника.

 

Рекомендована література

1. Вагенсберг Дж. Основные принципы современного научного музееведения. [Цит. 2008, 20 серпня]. Доступний з: <http://www.cultivate.ru/mag/issue2/museology.asp>
2. Закон України „Про музеї та музейну справу”// Відомості Верховної Ради. 1995. №25.
3. Закон України „Про охорону культурної спадщини”// Відомості Верховної Ради. 2000. №39.
4. Кепін Д. В. Історія формування музеєзнавства як наукової дисципліни у Європі // Праці центру пам’яткознавства. К., 2003. Вип. 5. С. 135–147.
5. Климишин О. С. Кодекс музейної етики від ІСОМ // Наукові записки Державного природничого музею. 2007. 23. С. 3 – 16.
6. Куделко С., Морозов Л. В мире исторических вещей: К проблеме преподавания курса “Музеевединие” в университете // Советский музей. 1987. № 2.
7. Культурна спадщина України: Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища. Збірник офіційних документів. / Відп. ред. М. В. Гарник.  К., 2002.

8. Недков С. Музеи и музеология. София, 1998. [Цит. 2008, 20 серпня]. Доступний з: <http://www.build.bg/bg/gallery/simeonnedkov/bg_museology.htm>.

1. Разгон А. М. Место музееведения в системе наук // Музей и современность: Сб. науч. тр. Москва, 1986.
2. Ривьер Ж. А. Эволюционное определение экомузея // Museum. 1985. № 148.
3. Сотникова С.И. Музеология как междисциплинарное знание // Музейные фонды и экспозиция в научно-образовательном процессе: Материалы Всероссийской научной конференции. Томск, 18-20 марта 2002 г./Отв. ред. Э.И. Черняк. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2002. С. 5–17.
4. Странский З. Понимание музееведения // Музееведение. Музеи мира. Москва, 1991.
5. Шола Т. Предмет и особенности музеологии // Museum. 1987. № 153.

14. Шрайнер К. Предмет исследования музееведения и происхождение дисциплины // Музееведение. Музеи мира. Москва, 1991.

15. Boylan P. J. The training of museum personnel: a major concern of ICOM and of UNESCO for forty years [Цит. 2008, 20 серпня]. – Доступний з: <http://ictop.f2.fhtw-berlin.de/content/view/34/56/>.

1. Peter van Mensch Towards a methodology of museology. The museology discourse. (PhD thesis, University of Zagreb, 1992). [Цит. 2008, 20 серпня]. – Доступний з: <http://www.muuseum.ee/et/erialane_areng/museoloogiaalane_ki/ingliskeelne_kirjand/p_van_mensch_towar/>
2. The problem of museology. [Цит. 2008, 20 серпня]. – Доступний з: <http://www.utoronto.ca/mouseia/course2/Museum2.pdf>.

 

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

Запропонована тема є вступною до вивчення курсу. Включені до неї питання розробляються такою галуззю музеології як теоретична музеологія. На думку окремих сучасних дослідників теоретична музеологія бере свої початки з середини XVI ст., коли світ побачила видана у Мюнхені в 1565 р. робота бельгійського лікаря Самуеля Квіккеберга „Назва або титул обширного театру…” (Inscriptiones vel tituli theatri amplissimi…). З цього часу вона пройшла доволі складний шлях свого становлення, в якому відомий чеський музеолог Збинек Странський виділяє три етапи: (1) донауковий, (2) емпірично-дескриптивний, (3) теоретично-синтетичний.

У процесі засвоєння цього питання студентам необхідно усвідомити відмінності між збиранням і колекціонуванням старожитностей, початки якого відносять до періоду неоліту, або й пізнього палеоліту, та теоретичним осмисленням цього явища. Як свідчить історичний досвід людства між появою якогось явища в суспільстві та його осмисленням проходить певний час. Не є винятком і музеологічна сфера. Також необхідно студентам, опрацювавши рекомендовану літературу, звернути увагу на особливості розвитку музеології на кожному з окреслених етапів та з’ясувати ті фактори, які стимулювали виділення музеології з лона профілюючих в музеях дисциплін та формування власного предмету дослідження і понятійного апарату.

Однією з центральних проблем теоретичної музеології є визначення предмету, об’єкту музеології та формування уніфікованої термінології. Як вважають дослідники об’єкт дослідження (реальність, на яку спрямовано пізнавальні зусилля) є завжди загальним і може вивчатися різними науками. Так музейна сфера, музей є об’єктами дослідження не лише музеології, але й історії, культурології, філософії та інших гуманітарних наук. У той же час предмет будь-якої науки завжди специфічний, властивий лише даній науковій дисципліні. 

Студентам варто звернути увагу на те, що у сучасній музеології дослідники виділяють декілька підходів до визначення її предмету – інституційний, предметний і комплексний. Представники інституційного підходу вважають, що предмет музеєзнавства – це музей, як соціокультурний інститут. При цьому частина з них обмежує предмет музеєм і його функціями, а інша – трактує предмет ширше, включаючи в нього всю музейну справу. Поширення інституційного підходу вплинуло на визначення музеології, сформульованого ІКОМ: „Музеологія – це наука про музеї”.

       Прихильники предметного підходу вважають, що предметом музеєзнавства є музейний предмет як феномен і причини, що породили музей. Зокрема, німецький дослідник К. Шрайнер визначив музеєзнавство як науку про збирання, збереження, вивчення і використання музейних об’єктів.

       Представник комплексного підходу З. Странський визначив предметом музеєзнавства „ специфічне ставлення людини до дійсності, яке об’єктивується в історії в різних формах, і яке є виразом і складовою частиною систем пам’яті”. Саме цей останній підхід здобув у сучасній європейській музеології більшість прихильників.

У ході роботи над цим теоретичним питанням студентам необхідно зрозуміти різницю між предметом та об’єктом музеології, а також відмінностями у трактуванні предмету музеології представниками різних методологічних підходів. Адже від ставлення автора до визначення предмету музеології залежить в кінцевому результаті прийнятна для нього дефініція музеології як галузі людського знання.

Музеологія, як і будь-яка наукова дисципліна, є системою знань, тому має певну структуру. До її визначення існують різні підходи. При підготовці до семінарського заняття студентам слід проаналізувати найпоширеніші з них. Зокрема підхід, запропонований відомим австрійським музеологом Фрідріхом Вайдахером. Він виділяє окрему наукову дисципліну, котра займається всіма виявами музеальності, і називає її загальною музеологією. У її структурі він виділяє такі галузі: метамузеологія, історична музеологія, теоретична музеологія, прикладна музеологія. Студентам потрібно проаналізувати кожну з цих галузей і порівняти з структурою музеології прийнятою у вітчизняній традиції, виділяючи спільні та відмінні риси.

Важливою ознакою становлення музеології було формування уніфікованої термінології. Цей процес особливо інтенсивно розвивався в останні десятиліття XX ст., коли над цією проблемою працював створений Міжнародною радою музеїв комітет для розгляду теоретичних питань музеології – Міжнародний комітет з музеології (ІКОФОМ). Члени саме цього комітету розробили і опублікували у 1986 р. на двадцяти мовах універсальний музеологічний словник –„Dictionarium museologicum” (Будапешт, 1986 р.). Готуючись до семінарського заняття студентам рекомендується ознайомитися з запропонованою музеологічною довідковою літературою і проаналізувати ключові поняття музеології (зокрема такі: музейний предмет, музейна справа, музеєфікація, експонат, музеальність і т. д.).

Опрацьовуючи нормативну базу музейної справи в Україні студентам необхідно насамперед ознайомитися з законом України „Про музеї та музейну справу”, який лежить в основі діяльності музеїв усіх форм власності, а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють музейну сферу в Україні. При цьому особливу увагу необхідно звернути на визначення в законі такого базового поняття як Музейний фонд України, передбачені ним шляхи його поповнення та виділені профілі музеїв.