2020-07-12
58
Значна частота сімейних форм ІНЗЦД має важливе значення для його первинної профілактики. Фактори зовнішнього середовища нерідко реалізують генетичну схильність до діабету II типу. На жаль, надійних генетичних маркерів ІНЗЦД до цього часу немає.
Основна роль у здійсненні заходів щодо первинної профілактики ІНЗЦД належить дільничним терапевтам. Саме вони повинні активно спостерігати за станом здоров'я людей, які мешкають на їхніх дільницях. На початку кожного року дільничні терапевти формують список загрозливого щодо цукрового діабету контингенту населення і протягом року забезпечують його обстеженням способом визначення цукру в крові.
Слід пропагувати здоровий спосіб життя, що передбачає раціональне збалансоване харчування, нормалізацію маси тіла, боротьбу з гіподинамією. Саме ожиріння є одним з найважливіших факторів ризику щодо ІНЗЦД. Тому особливу увагу слід звертати на сім'ї, у яких є особи з надмірною масою тіла та ожирінням. Необмежене вживання вуглеводів, що значно перевищує енерговитрати, є несприятливим чинником для функції підшлункової залози. Потрібно враховувати той факт, що з кожним наступним десятиліттям (після 40 років) основний обмін речовин в організмі зменшується на 7,5%, що вимагає адекватного зниження калорійності їжі.
Необхідно зважати на всі стани, пов'язані з гіперпродукцією контрінсулінових гормонів; нормалізація рівнів таких гормонів є важливим чинником профілактики ІНЗЦД. Сприяє розвитку порушень вуглеводного обміну тривала терапія глюкокортикоїдами з приводу різних захворювань. З профілактичної точки зору нагадаємо ряд препаратів, які можуть викликати такі порушення: гіпотензивні середники (адельфан, клофелін, гемітон, брінальдікс), психоактивні речовини (галопсридол, аміназин, амітріптілін тощо), анальгетики, антипіретики, протизапальні засоби (індометацин, парацетамол, аспірин у великих дозах), оральні контрацептиви тощо. Ці препарати з великою обережністю слід призначати особам з факторами ризику цукрового діабету, при цьому необхідно контролювати рівень глікемії і рекомендувати обмежене вживання рафінованих вуглеводів.
З метою виявлення ранніх стадій цукрового діабету потрібно здійснювати масові обстеження населення. На сьогодні, поки ще не впроваджені у практику охорони здоров'я експрес-аналізатори глюкози, слід зосередити увагу на обстеженні організованих колективів і осіб з факторами ризику.
Виявлення порушення толерантності до глюкози не є межею діагностичних можливостей. Ефективність первинної профілактики значно зросте, якщо здійснювати діагностику осіб з предіабетом. Методологічну основу нового напряму первинній профілактиці цукрового діабету заклали дослідженню рівнів гормональної регуляції гліколізу та глюконеогенезу, а також піруватдегідрогеназної системі мітохондрій у нормі та патології (Я.І. Томашевський, О.Я.Томашевська, 1992) Показано наявність патології цієї регуляції у людей з факторам ризику щодо діабету, що поставило на порядку денному проблему преморбідних порушень вуглеводного обміну. Тому можна рекомендувати проведення піруватемічного, піруватуричного та піруватгідрогеназного тестів, які виявляють порушення вуглеводного обміну до розвитку інтолерантності до глюкози.
Особи з факторами ризику спостерігаються в лікувально-профілактичних закладах будь-якого рівня дільничними терапевтами. Активний виклик на профілактичні обстеження загрозливого контингенту забезпечує медичний персонал територіальних лікарських дільниць. Дані про наявність факторів ризику, схильності до захворювання на цукровий діабет заносяться у медичну карту амбулаторного хворого (форма 25/у до графи "Листок анамнестичних даних".
Слід зазначити, що здійснення заходів характеру, збалансоване харчування, здоровий спосіб життя дозволяють попередити розвиток захворювання, добитися повного регресу і ремісії ранніх порушень вуглеводного обміну.
