Тема 11. Екологічні проблеми

Атмосферного повітря

До основних техногенних забруднювачів, які викликають регіональні або глобальні зміни стану атмосфери і здоров’я населення, відносяться оксиди вуглецю, діоксид сірки, оксиди азоту, галогенорганічні сполуки, вуглеводневі сполуки, важкі метали, аерозолі, пил тощо. Ці забруднювачі надходять в атмосферу від стаціонарних і пересувних джерел забруднення.

Найбільшу частку викидів, що забруднювали повітря становлять викиди від стаціонарних джерел підприємств обробної промисловості (36 %), виробництва електроенергії, газу та нафти (33 %) та добувної промисловості (25 %).

Серед пересувних джерел забруднення найбільше викидів має автотранспорт, що становить 31 % від загального обсягу викидів по Україні. Понад 63 % свинцю, 54 – оксиду вуглецю, 36 – вуглеводнів та 25% – оксидів азоту від загальної кількості цих речовин надходить від автотранспорту. У багатьох областях України викиди автотранспорту перевищують 60 % від загального обсягу викидів, зокрема: у Закарпатській області – 82 %, Житомирській – 81, Одеській, Волинській – по 78, Автономній Республіці Крим – 76, Чернівецькій – 75,Чернігівській – 74, Тернопільській – 70, у Сумській та Миколаївській – по 63 та Хмельницькій – 62%.

Негативний вплив на природне середовище забруднюючих речовин відбувається внаслідок прямого контакту із забрудненим повітрям і шляхом випадання шкідливих речовин із атмосфери, що призводить до забруднення води і грунтів. Концентрація забруднюючих речовин від окремих локальних джерел внаслідок процесів розсіювання і випадання домішок швидко зменшується з віддаленням від джерела. Максимальні концентрації спостерігаються на відстані, що дорівнює 20 висотам труби. Небезпечні для здоров’я людини концентрації забруднювачів спостерігаються, як правило, на площі 10–100 км². У великих промислових агломераціях відбувається накладання забруднення від окремих джерел, тому загальна площа негативного впливу може бути близькою до площі агломерації або навіть перевищувати її.

Для оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря використовуються фактичні максимально-разові і середньодобові концентрації за декілька років. Ці концентрації зіставляються з максимально-разовими і середньодобовими гранично допустимими концентраціями (ГДК). Максимально-разова ГДК необхідна для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни біоелектричної активності головного мозку, світлової чутливості очей тощо) за короткотривалого впливу забруднювачів (до 20 хвилин), а середньодобова ГДК – з метою попередження загальнотоксичного, канцерогенного і мутагенного впливу забруднювачів.

Для оцінки впливу забруднювачів на здоров’я населення використовуються не лише максимально-разові і середньодобові ГДК, які регламентують вміст хімічних елементів у повітрі, але й показниками, які характеризують вміст шкідливих речовин за тривалий період (місяць, рік). Підставою для цього служить те, що навіть невеликі концентрації речовин при тривалій дії дають такий же негативний ефект, що й висока концентрація за короткий проміжок часу.

Ступінь забруднення атмосферного повітря встановлюється за кратністю перевищення фактичної концентрації забруднювачів відповідної ГДК з урахуванням класу шкідливості, сумації біологічної дії забруднень повітря і частоти перевищення ГДК.

Найбільш високе забруднення характерне для Донецько-Придніпровського регіону, а також навколо обласних центрів. Довготривале забруднення атмосферного повітря діоксидом сірки, окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливає на здоров’я людини. При цьому може збільшуватися загальна захворюваність населення, яка обумовлена ураженням окремих органів і систем організму – легеневої (пневмонії, бронхіальна астма та інші неспецифічні хвороби легенів); серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, хронічні хвороби тощо). Такі нозоформи, як хвороба шлунку, органів травлення корелюють з атмосферним забрудненням тільки за умови його спільної дії з іншими факторами.

Найбільш небезпечне атмосферне забруднення для здоров’я дітей, яке знижує адаптаційні можливості дитячого організму, що призводить до зміни дихальних функцій і збільшення рівня легеневої патології. Крім того, для зон розташування промислових підприємств характерні специфічні забруднення, які можуть також призводити до погіршення стану здоров’я людини. Так, наприклад, у зонах розміщення атомних електростанцій можлива висока загальна захворюваність населення, особливо злоякісними пухлинами; теплових електростанцій і цементних заводів – силікози; в зоні металургійних заводів – хронічним бронхітом; кольорової металургії – раком легень; алюмінієвих заводів – отруєнь фтором; інтенсивного руху автотранспорту – хронічних отруєнь і уражень легень.

На території України переважають процеси розсіювання забруднювачів. Виняток складають гірські райони Карпат і Криму, де умови сприятливі для накопичення забруднювачів. Але в цих регіонах невеликий рівень промислового забруднення. Територія України має певний позитивний потенціал самоочищення атмосфери, у зв’язку з чим можна прогнозувати поліпшення екологічного стану атмосферного повітря при впровадженні певних повітроохоронних заходів.

Контрольні запитання

1 Забруднювачі атмосферного повітря.

2 Основні екологічні проблеми стану атмосферного повітря в Україні.

3 Максимально-разова і середньодобова ГДК.