Орієнтовна величина поправок на ризик неотримання передбачених проектом доходів

Використовуючи методику WACC середньозважена вартість капіталу може бути визначена як той рівень прибутковості, який повинен приносити інвестиційний проект, щоб можна було забезпечити отримання всіма категоріями інвесторів доходу, аналогічного тому, що вони могли б отримати від альтернативних вкладень з тим же рівнем ризику.

В цьому випадку WACC формується як середньозважена величина з необхідної прибутковості за різними джерелами коштів, зваженої за часткою кожного з джерел в загальній сумі інвестицій. Загальна формула для визначення середньозваженої вартості капіталу має такий вигляд

WACC = Re (E /V) + Rd (D / V) (1 - tc),

де Re - ставка доходу власного (акціонерного) капіталу, розрахована, як правило, з використанням моделі САРМ;

E - ринкова вартість власного капіталу (акціонерного капіталу). Розраховується як добуток загальної кількості звичайних акцій компанії і ціни однієї акції;

D - ринкова вартість позикового капіталу. На практиці часто визначається за бухгалтерською звітністю як сума позик компанії. Якщо ці дані отримати неможливо, то використовується доступна інформація про співвідношення власного і позикового капіталів аналогічних компаній;

V = E + D - сумарна ринкова вартість позик компанії та її акціонерного капіталу;

Rd - ставка прибутковості позикового капіталу компанії (витрати на залучення позикового капіталу). В якості таких витрат розглядаються відсотки з банківських кредитів і корпоративних облігацій компанії. При цьому вартість позикового капіталу коригується з урахуванням ставки податку на прибуток.

В третьому розділу роботи необхідно також розробити основні вимоги створення проектної команди, а саме розробка критеріїв щодо відбору членів команди, формування їх основних функцій, розподіл прав та обов’язків, визначення компетенцій, встановлення комунікацій між членами команди. За формою команда проекту відбиває існуючу організаційну структуру управління проектом, поділ функцій, обов'язків і відповідальності за прийняті рішення. Процес формування команди проекту звичайно розглядають як утворення єдиного, цілісного колективу управлінців, спроможного ефективно досягти мети проекту.

Третій розділ роботи повинен також містити пункт, присвячений управлінню ризиками проекту. Розробка даного пункту виробляється в три етапи:

1) Складання переліку ризиків.

2) Ранжирування ризиків.

3) Розробка заходів із запобігання ризиків і заходів з ліквідації наслідків ризиків.

На першому етапі необхідно скласти перелік ризиків, який б передбачав, як типові ризики, притаманні всім проектам (зриви календарного плану проекту, невиконання фінансового плану, порушення контрактних зобов'язань тощо), так ризиків, специфічних для даного проекту.

Результатом ранжирування ризиків є присвоєння кожному ризику його рангу. Може бути прийнята до використання якісна шкала для ранжирування ризиків. Перелік рангів складається з трьох рангів, ризик може мати ранг:

- значний;

- помірний;

- незначний.

Ранжирування ризиків відбувається, виходячи з якісного аналізу двох основних характеристик ризиків: імовірність настання й розмір наслідків у випадку настання ризику. Імовірність настання виміряється у процентній шкалі в діапазоні від 0% (ризик ніколи не наступить) до 100% (ризик обов'язково наступить).

Оцінку наслідків ризику можна виконувати різними методами.

Рекомендується також використовувати процентну шкалу від 0% до 100%. Значення 0% означає, що вплив ризику мізерний. Значення 100% означає, що вплив ризику на строк проекту можна порівняти по величині із самим строком або вплив на кошторис проекту можна порівняти із самим кошторисом. Так, значення 5% можна трактувати, що коли ризик виникне, то для ліквідації його наслідків необхідно збільшити витрати на 5% або строк проекту збільшиться на 5%.

Для ранжирування ризиків використовується форма, показана в табл. 6.

Таблиця 6