Політико-географічне положення Чехії

Чехія - країна, що знаходиться усередині європейського континенту. Історично знаходячись на перетині численних торгово-економічних шляхів, у середині "європейського будинку", володіючи високим ступенем територіальної контактності (чотири європейських держави є для Чехії найближчими сусідами). Чеська Республіка мала великі можливості для переносу на свою територію передових досягнень науки і техніки, культури виробництва, прогресивних форм організації праці, методів підготовки кваліфікованих кадрів.

 Це дозволило країні ще до другої світової війни міцно ввійти в число індустріально розвинених країн світу, досягти досить високого життєвого рівня населення.

 Чехія розташована на Богемському плато, що простягнувся через усю країну із заходу на схід. Західна частина країни з трьох сторін обрамлена гребенями гір, що оздоблюють Чеський масив. У Північній Моравії знаходиться гірська група Бескид. Мальовнича, не дуже висока Чесько-Моравська височина відокремлює Чехію від Моравії.

 Чеський масив - сильно зруйновані середньовисотні гори, складені в основному твердими кристалічними породами. Їхні підняті краї, майже збігаються з державним кордоном країни, лише в окремих місцях перевищують 1000 метрів: на північному сході - це Крконоше, на північному-заході - Крушними гори, на південно-заході - Чеський ліс і Шумава. На сході і південно-сході Чеський масив обмежений невисокою (до 800 метрів) горбистій Чесько-Моравської височиною, що відрізняється родючими грунтами.

 

Населення

Чехія - невелика за чисельністю населення держава, згідно з переписом населення у 2006 р., у країні нараховувалось 10,2 млн осіб. Щільність населення становить 130,2 особи/км2, більшість населення зосереджена у містах (66%), зокрема невеликих містечках. У системі розселення переважають невеликі міста і села.

За етнічним складом Чехія майже однонаціональна держава, 94 % населення становлять - чехи, словаки - 3 %, поляки - 0,6 %, німці - 0,5%, румуни - 0,3 %, угорці - 0,2 %, на інші етнічні групи припадає незначна частка населення.

У релігійній структурі 39,2 % населення Чехії - католики, 4,6 % - протестанти (гусити), у країні представлена також євангелічна, православна, греко-католицька та інші християнські течії. Значна частка населення країни, як наслідок комуністичного минулого, атеїсти (39,8%).

Згідно зі статистичними даними, середня тривалість життя чоловіків у країні - 68 р., жінок - 75 р. Народжуваність становить 9%, а смертність10,6 %.

За щільністю населення Чехія займає одне з перших місць серед колишніх постсоціалістичних держав - 130,2 особи/км2, проте у розподілі по території спостерігаються значні контрасти: у промислових районах 500 осіб/ км2 і більше, у малозаселених гірських місцевостях - менше 20 осіб/км2.

Офіційною державною мовою у Чехії є чеська, що входить до групи західнослов'янських мов. Літературна чеська мова утворилась у ХІІІ ст., основою писемності є латинський алфавіт. У країні широко також використовуються у спілкуванні словацька, німецька, англійська та російська мови.

Міське населення Чехії складає більш 66 % його загальної чисельності. Найбільш великі за кількістю населення міста: Прага - 1,2 млн осіб, Брно -386 тис. осіб, Острава - 323 тис. осіб, Пльзень - 169 тис. осіб, Усті-над-Лабем

- 106 тис. осіб, Оломоуц - 106 тис. осіб, Ліберец - 104 тис. осіб. Переважають міста з населенням 20-50 тис. осіб. Незначні за розмірами також сільські поселення Чехії, з типовими за розмірами селами 150-250 осіб.

 

Зовнішня політика

За своїм географічним положенням Чехія грає ключову роль в системі загальноєвропейської безпеки. 20 липня 2011 уряд Чеської Республіки прийняв документ, що визначає основні пріоритети та стратегічні цілі чеської зовнішньої політики. Це перша спроба за останні вісім років позначити нові концептуальні рамки зовнішньої політики Праги.

Головними стратегічними партнерами Чехії на європейській арені залишаються Німеччина і Польща, зовнішня політика Праги і раніше координується з двома найбільш сильними сусідами - Берліном і Варшавою, які географічно «нависають» над територією Чехії. Сусідам, розташованим «нижче» (Угорщина, Австрія), відводиться роль регіональних економічних партнерів (поряд зі Словаччиною та Словенією). Гарантами національної безпеки Чехії, як і колись, визнаються Північноатлантичний альянс і Сполучені Штати, а країнам Євросоюзу відводиться ключова економічна і політична роль. Геополітична конструкція Прага - Варшава періодично ятрила уми як польських, так і чеських політиків, хоча не менш часто Варшава дивилася на Прагу як на небажаного сусіда, що перешкоджає утворенню спільного кордону двох католицьких держав - Польщі та Угорщини.

Паралельно Чехії рекомендується розвивати відносини з Болгарією і Румунією. Болгарія лобіює приєднання до ЄС Сербії і Македонії, має певний вплив на Балканах і виступає за нормалізацію відносин з Туреччиною. Румунія активно просувається на схід (Молдова, Україна), намагається витіснити Росію з Придністров'я і користується підтримкою Польщі (у 2009 р. між Бухарестом і Варшавою було підписано Угоду про стратегічне партнерство).

Географічно експерти поділяють ЦСЄ на три мікрорегіони - Східно-Європейську рівнину (Польща, Прибалтика), Дунайський басейн (Румунія, Болгарія, Угорщина, Словенія, Словаччина) та Чеську височина (Чехія). Найменше на діалог з Росією налаштовані країни Східно-Європейської рівнини - тобто Польща і республіки Прибалтики. Країни Дунайського басейну більш розташовані до переговорів з Москвою, за винятком Румунії, що оголосила Росію загрозою № 1 румунському впливу в Європі. Чехія ж в якості природних географічних бар'єрів має гори на заході і півночі, а на сході і півдні - союзницькі держави. Відчуваючи себе в більшій безпеці, Прага не вважає Москву загрозою № 1, але, намагаючись не позбутися американської опіки, підлаштовується під антиросійський курс Вашингтона і у зв'язку з цим йде на поглиблення відносин з Варшавою. На думку Білого дому, чехам також необхідно в умовах економічної кризи зміцнювати зв'язки з Парижем і Берліном, особливо в галузі енергетичної безпеки, аж до створення консультаційного механізму для вироблення спільних планів зменшення енергозалежності від «зовнішніх джерел» (від Росії). Це означало б появу спайки Париж - Берлін - Прага - Варшава, тобто значного геополітичного механізму, який підпорядковує собі одночасно захід і схід Європи. Поки, правда, дані побажання Вашингтона відносно Чехії залишаються побажаннями.

Державний лад

Державний устрій. Чехія - унітарна держава. Адміністративно-територіально Чехія поділяється на 14 областей, у тому числі Прага як столичне місто. Області, у свою чергу, мають 77 районів, до яких входять 6242 населених пункти.

Органами територіальних самоврядних одиниць є представництва - представницькі органи; рада, управління або магістрат (в місті), приматор (у містах), староста (у селах) виконавчі органи. Діє Конституція, основна частина якої була прийнята 16 грудня 1992 р. і набула чинності 1 січня 1993 р., в ній відсутні розділи, присвячені правовому статусу особистості, громадянина, за винятком деяких загальних норм. Відповідні положення містяться в Хартії основних прав і свобод, яка вважається складовою частиною Конституції Чеської Республіки. Цей документ був прийнятий у формі конституційного закону 9 січня 1991 Федеральними зборами ЧСФР і переопубліковувався чеською Національною радою в 1993 р. За формою правління Чехія є парламентською республікою. Очолює державу - президент, який обирається парламентом на термін п'ять років. Президентом може стати особа, яка отримала підтримку більшості у кожній з палат парламенту. Президент виконує здебільшого представницькі функції. 28 лютого 2003 р. президентом Чеської Республіки обраний Вацлав Клаус. Після "оксамитової революції" Вацлав Клаус був першим міністром фінансів Чехословаччини, згодом, після "цивілізованого розлучення" чехів і словаків 1 січня 1993 р., першим прем'єр-міністром Чехії. Вацлав Клаус зумів здійснити економічні реформи із становлення ринкової економіки. Восьмого березня 2013, в результаті виборів, президентом став Мілош Земан ‒ представник Партії громадянських прав.

Згідно до конституції, президент Чехії має значні повноваження, приймає рішення одноосібно. Зокрема, він призначає раду Центрального банку, а це означає, що у випадку конфлікту з урядом Центробанк може проводити політику, яка не узгоджується з діями міністра фінансів. Президент також призначає суддів та голів Верховного і Конституційного судів.

Політичний режим ‒ демократичний. Законодавча влада в Чехії належить Парламенту, який складається з двох палат: нижньої - Палати депутатів і верхньої ‒ Сенату.Законодавча система побудована на австро-угорському кодексі, національне законодавство було змінено для приведення його у відповідність до вимог Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі, не визнає верховенства Міжнародного Верховного Суду (в Гаазі).

У нижню палату входять 200 депутатів, у верхню ‒ 81 сенатор. Палата депутатів обирається на 4 роки, Сенат ‒ на 6 років, причому кожні 2 роки переобирається 1/3 сенаторів. Вибори в обидві палати проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права. При цьому Палата депутатів формується відповідно до принципів пропорційної системи представництва, а Сенат ‒ за мажоритарною системою (ст.18 Конституції).Конституція передбачає можливість дострокового розпуску нижньої палати Президентом Республіки і вказує, за яких підстав він має право це здійснити (вираження не довіри новопризначеному уряду за умов, встановлених Конституцією; невживання палатою постанови з урядовим законопроектом, якщо з його обговоренням уряд пов'язує питання про довіру, та ін.). Палати вправі приймати рішення, якщо присутня принаймні 1/3 їх членів. Законопроекти вносяться в нижню палату, право законодавчої ініціативи належить депутату, групі депутатів, Сенату, уряду, а також представництву територіальної самоврядної одиниці вищого рівня. Законопроект про державний бюджет і проект закону про його виконання може внести тільки уряд. Проект закону, прийнятий Палатою депутатів, негайно передається до Сенату, який має право затвердити або відхилити його або повернути в палату депутатів зі своїми поправками, причому Конституцією встановлений для цього строк у 30 днів. Сенат також має право прийняти постанову не обговорювати законопроект; в цьому випадку він вважається прийнятим. Ухвалений Парламентом закон передається Президенту Республіки, який має право повернути його (за винятком конституційного закону) у термін 15 днів з моменту надходження; в такому випадку Палата депутатів проводить нове голосування (причому внесення поправок в текст не допускається), і якщо проста більшість голосів усіх депутатів буде подано за прийняття, закон має бути оприлюднений. Глава держави ‒ Президент Республіки, який обирався на спільному засіданні палат Парламенту строком на 5 років. Останні президентські вибори в Чехії відбулися шляхом прямого голосування.Він представляє державу на зовнішній арені, укладає і ратифікує міжнародні договори, є верховним головнокомандувачем збройних сил, призначає і відкликає голів та інших членів уряду, призначає суддів Конституційного суду, його голову та заступників голови і т.д. Рішення президента для вступу їх в силу повинні бути підписані головою уряду (або уповноваженою на те членом уряду), причому відповідальність за такі рішення президента несе уряд. Згідно з Конституцією ніхто не може бути обраний президентом більше 2 разів підряд. Відповідальності за виконання своїх повноважень президент не несе, його не можна затримати, піддати кримінальному переслідуванню або переслідувати за проступок або адміністративне порушення. Президент може бути підданий переслідуванню тільки за державну зраду за звинуваченням Сенату в Конституційному суді.

За результатами виборів до Палати депутатів Парламенту Чехії, які відбулися 28-29 травня 2010 року перше місце зайняла ЧСДП 22,1% (56 мандатів). Друге місце зайняла ГДП 20,2%(53), третє місце ‒ партія «ТОП-09» 16,7% (41), четверте місце посіли комуністи (КПЧМ) 11,3% (26).

Вищий орган виконавчої влади ‒ уряд, який складається з голови уряду, заступників голови уряду та міністрів. Голови уряду призначає ПрезидентРеспубліки; за пропозицією голови він призначає інших членів уряду і уповноважує їх керувати міністерствами або відомствами. У 30-денний термін після призначення уряд повинен постати перед Палатою депутатів і попросити її про висловлення довіри. Уряд приймає свої постанови колегіально. Голова уряду організовує його роботу, керує засіданнями уряду, виступає від його імені і т.д. Відповідно до Конституції (ст.68) уряд відповідальний перед Палатою депутатів, воно має право просити Палату про висловлення довіри (ст.71). Палата депутатів може висловити недовіру уряду. Пропозиція про це має бути подана у письмовій формі не менш ніж 50 депутатами; для прийняття рішення про недовіру потрібна згода більше половини всіх депутатів.

Судова система. Органи контролю

Судову владу в Чехії, згідно з Конституцією, здійснюють незалежні суди (ст.81). Систему судів складають Верховний суд, вищі, обласні та районні суди, Верховний адміністративний суд. Відповідно до закону про суди і суддів в цю систему входять також вищі військові суди, окружні військові суди, і в період воєнного стану можливе створення польових судів. Не в системі судів загальної юрисдикції знаходяться обласні торгові суди. Верховний суд є найвищим судовим органом у справах, що належать до компетенції судів, за винятком питань, рішення по яких виносить Конституційний суд або Верховний адміністративний суд. Судді призначаються Президентом Республіки. Конституція встановлює, що суддею може бути тільки бездоганний громадянин, який має вищу юридичну освіту; термін діяльності суддів не обмежений (ст.93). Рішення приймають судді як колегіально (у складі сенату), так і одноосібно; передбачена можливість участі громадян у здійсненні правосуддя (ст.94). Суд присяжних в Чехословаччині існував у 1867-1923 рр.. Конституційний контроль здійснюється Конституційним судом (КС), який складається з 15 суддів, які призначаються Президентом Республіки за згодою Сенату на термін 10 років. Процедура діяльності КС визначена Законом про Конституційний суд 1993 КС повноважний приймати рішення: про скасування законів, що суперечать Конституції та (у ряді випадків) міжнародних договорів; про скасування інших правових приписів або їх окремих положень, якщо вони суперечать Конституції, закону або міжнародному договору; за конституційними скаргами органів територіального самоврядування на незаконне втручання держави; за конституційними скаргами на неправомірне рішення і інше втручання органів публічної влади в конституційно гарантовані основні права і свободи; за скаргами на правильність обрання депутата чи сенатора, про відповідність Конституції та законам рішення про розпуск політичної партії; за конституційним звинуваченням Сенату проти Президента Республіки; про заходи, необхідні для виконання рішення міжнародного суду, що має обов'язковий характер для Чеської Республіки, якщо це не можна здійснити іншим способом, і т.д. Рішення КС носять загальнообов'язковий характер. Відповідно до Конституції колишня прокуратура була замінена (з 1 січня 1994 р.) новою структурою, яка здійснює кримінально-процесуальні дії від імені держави. Слово "прокурор" замінено словами "державний заступник", генеральна прокуратура називається тепер "верховне державне заступництво", а генеральний прокурор - "верховний державний заступник". Верховне контрольне управління є незалежним органом. Воно здійснює контроль за господарським використанням державного майна і виконанням державного бюджету. Президента і віце-президента Верховного контрольного управління призначає на 9-річний термін Президент Республіки за пропозицією Палати депутатів. 15 членів Управління призначаються Палатою депутатів за пропозицією президента керування. У структуру Управління (крім президента і віце-президента) входять рада, сенати і дисциплінарна палата. Подробиці правового статусу Вищої контрольного управління визначені Законом від 20 травня 1993У 1999 р. Парламент ухвалив закон про створення в Чехії інституту омбудсмана (публічного захисника прав), що обирається Палатою депутатів. Перший омбудсман був обраний до грудні 2000 р.