Основні види кооперування

Кооперування в промисловості тісно пов'язано зі спеціалізацією. Кооперування проявляється в організації виробничих зв'язків між промисловими підприємствами, у спільному виготовленні ними певної продукції на базі розподілу праці при збереженні господарської самостійності кожного із підприємств. Кооперовані зв'язки підприємств охоплюють головним чином поставки напівфабрикатів, деталей, вузлів, приладів по замовленнях. Наприклад, поставки лиття, поковок, деталей і вузлів для вагонів, ремонтуються, носять характер кооперування. Чим глибше процес суспільного розподілу праці між окремими галузями виробництва й підприємствами, тим більше виробничих зв'язків виникає між спеціалізованими підприємствами. Наприклад, вагоноремонтним заводам потрібні метал, деревина, лакофарбові матеріали, які вони одержують від заводів інших галузей промисловості. Таке встановлення планових виробничих зв'язків між окремими підприємствами, що зберігають при цьому свою самостійність, і називається кооперування.

При кооперованому виробництві певні види виробів виготовляються за планом декількома підприємствами спільно. Найважливіша умова кооперування - суворе дотримання встановлених строків поставок сировини, матеріалів і напівфабрикатів підприємствами, що кооперуються.

Необхідність кооперування безпосередньо випливає із спеціалізації галузей і підприємств на випуску окремих частин того самого продукту або на виконанні окремих стадій технологічного процесу його виготовлення. Саме при кооперуванні одержує ще більший розвиток спеціалізація підприємств.

Кооперування здійснюється в декількох формах. З погляду галузевої приналежності розрізняють кооперування:

внутрішньогалузеве, коли кооперуються підприємства однієї й тієї ж галузі. Наприклад, вагонні депо або вагоноремонтні заводи кооперуються один з одним з ремонту й формування колісних пар, виготовлення поковок або виливків запасних частин, ремонту ресор, пружин, автозчепів і ін.;

міжгалузеве, коли кооперуються підприємства різних галузей промисловості. Наприклад, коли ті ж вагонобудівні або вагоноремонтні заводи одержують із заводів деревообробної промисловості різні види деревини.

З погляду територіального розміщення пов'язаних між собою підприємств розрізняють:

внутрішньорайонне кооперування декількох підприємств, територіально розташованих усередині того самого економічного району. Наприклад, вагоноремонтний завод може одержувати кріпильні вироби з якого-небудь заводу, що перебуває в одному з ним економічному районі;

міжрайонне кооперування характеризує виробничі зв'язки підприємств, розташованих у різних економічних районах.

Раціональність тієї або іншої форми зв'язків кооперування визначається розрахунком її економічної ефективності.

ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА НА ВАГОНОРЕМОНТНОМУ ЗАВОДІ

Особливості технічної підготовки виробництва

Технічна підготовка вагоноремонтного виробництва передбачає комплекс заходів щодо організації високоякісного ремонту вагонів, ремонту й виготовлення запасних частин до них на основі безперервного технічного прогресу. Технічна підготовка виробництва є основною частиною всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Від її рівня значною мірою залежать техніко-економічні показники роботи підприємства й насамперед продуктивність праці, ефективність використання обладнання й площ цехів, ритмічність роботи, витрати матеріальних ресурсів. Чим вище рівень технічного оснащення підприємства, тим складніше його техніка, технологія, організація й управління, тим більшого значення набуває технічна підготовка виробництва.

У вагоноремонтному виробництві технічна підготовка має свої особливості, що полягають у тому, що тут не створюються нові вагони, а проводиться ремонт певних типів вагонів після експлуатації їх на мережі залізниць. Таким чином, вагони надходять на ремонтні підприємства як готовий об'єкт виробництва з певним ступенем зношування. Після ремонту вагони повинні бути придатні для подальшої експлуатації.

Тому основною метою технічної підготовки вагоноремонтного виробництва є забезпечення планомірного вдосконалення процесу ремонту вагонів, розробки технічних умов на ремонт вагонів і їх частин, модернізації й уніфікації вузлів вантажних і пасажирських вагонів, а також проектування й впровадження найбільш досконалих технологічних процесів, передових методів організації виробництва, що забезпечують високу якість ремонту, справність і надійність вагонів в експлуатації.

На всіх етапах технічної підготовки виробництва здійснюється економічний аналіз і обґрунтування доцільності розробки й впровадження конструктивного, технологічного або організаційного заходу. Технічна підготовка виробництва передбачає конструкторські, технологічні й організаційно-технічні розробки, здійснювані відповідно під керівництвом відділу головного конструктора й відділу головного технолога підприємства. Важливою запорукою успіху в цій справі є тісний взаємозв'язок конструкторської й технологічної підготовки. Загальне керівництво й координування всіх робіт з технічної підготовки виробництва здійснює головний інженер підприємства.