2020-08-05
163
Основна мета аналізу варіантів застосування нової техніки й технологічних процесів - вибір і впровадження найбільш прогресивної технології виробництва, що дозволяє одержати максимальний випуск продукції високої якості в найкоротший термін і при мінімальних витратах праці й засобів. Сучасний рівень розвитку технології машинобудування й ремонтного виробництва дозволяє в більшості випадків виготовляти або відновлювати ті самі деталі різними способами. Тому необхідно вибрати найбільш ефективний спосіб обробки, найбільш зручне й економічне обладнання й самі раціональні режими його роботи. Оцінка раціональності вибраного варіанта використання нової техніки, організації й технології виробництва дається, виходячи з народногосподарських інтересів з урахуванням можливого одержання економії витрат суспільної праці.
Для оцінки економічності варіанта впровадження нової техніки, організації й технології використають певну систему показників: обсяг необхідних капітальних вкладів для здійснення намічених заходів; собівартість продукції; строки окупаємості капіталовкладень; відповідні коефіцієнти порівняльної ефективності.
При виборі ефективних варіантів можуть бути додатково використані такі показники: трудомісткість продукції; кількість вивільнених робітників; тривалість виробничого циклу; ступінь поліпшення використання виробничих потужностей; зменшення питомих витрат сировини, матеріалів, палива й ін.; поліпшення якості продукції; поліпшення й полегшення умов праці на виробництві.
Вибір найбільш прогресивних варіантів нової техніки й технології обґрунтовується порівнянням прийнятих варіантів із кращими зразками вітчизняної й закордонної техніки й технології. При порівнянні із закордонною технікою визначати показники вартості необхідно на основі перекладних коефіцієнтів стосовно до умов вітчизняного виробництва.
Для порівняння декількох варіантів впровадження нової техніки (більше двох) використають зазвичай так званий метод наведених витрат. Наведені витрати по кожному варіанту являють собою суму поточних витрат (собівартість і експлуатаційні витрати) і капітальних вкладень, зроблених за певний період (наприклад, рік) і підрахованих відповідно до нормованого коефіцієнта ефективності.
Стандартизація та уніфікація у вагоноремонтному виробництві
В організації технічної підготовки виробництва й поліпшенні якості продукції першорядна роль належить стандартизації. Стандартизація - один з основних засобів досягнення науково-технічного й економічного прогресу.
Ґрунтуючись на досвіді роботи передових підприємств і на результатах наукових досліджень, стандартизація прискорює впровадження новітніх досягнень науки й техніки у виробництво, гарантує взаємозамінність деталей, вузлів і цілих агрегатів у машинах і механізмах, поліпшує використання сировини й матеріалів.
Стандартизація передбачає встановлення й дотримання суворо певних вимог до якості й розмірних характеристик сировини, матеріалів і виробів. Норми й вимоги, установлені при стандартизації, визначаються у вигляді спеціальних документів - стандартів.
Продукція признається придатною, якщо вона відповідає стандартам. Стандарти встановлюються не тільки на готову продукцію, вироби і півфабрикати, але й на технологічні процеси їх виготовлення. Дотримання стандартів обов'язкове для виконавців і для споживачів.
Впровадження стандартизації у вагонобудуванні й у вагоноремонтному виробництві сприяє встановленню найбільш доцільних асортиментів виробів і матеріалів, усуває невиправдану різнотипність і різноманіття рухомого складу, його вузлів і деталей, приладів, інструмента, технологічного оснащення й технологічних процесів. Стандартизація й уніфікація вузлів і деталей рухомого складу істотно полегшують технічний зміст і поточний ремонт вагонів в експлуатації, а також ремонт їх у депо й на заводах.
У машинобудуванні застосовується кілька видів державних стандартів: стандарти на основні параметри виробів; стандарти на типи, види й марки виробів; стандарти на конструкції й виконавчі розміри; стандарти на технічні вимоги; стандарти на методи випробувань; стандарти на методи й засоби перевірки; стандарти на маркування, упаковку, транспортування й зберігання; стандарти на технічну характеристику; загально технічні стандарти; стандарти правил експлуатації й ремонту.
Конструктор і технолог при проектуванні повинні використати всі стандарти, що відносяться до проектованому ними об'єкту або процесу.
ГОСТ 1-68 «Державна система стандартизації» передбачає розробку стандартів на різних рівнях: загальнодержавних, галузевому і підприємств. На переважну частину продукції масового й серійного виробництва стандарти встановлює Державний комітет стандартів України, причому стандарти на особливо важливу продукцію затверджуються урядом.
Повільне впровадження нових стандартів приносить величезний збиток державі. До основних показників рівня стандартизації ставляться: коефіцієнт стандартизації - відношення числа стандартизованих деталей до загальної їх кількості у виробі; коефіцієнт уніфікації - відношення числа уніфікованих деталей і вузлів до загальної кількості деталей і вузлів у виробі; коефіцієнт конструктивної наступності - відношення числа раніше освоєних деталей і вузлів до загальної кількості деталей і вузлів, що входять в дану конструкцію.
ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ. МЕТОДИ НОРМУВАННЯ
