Якими засобами здійснюється регулювання зайнятості населення?

Механізм регулювання зайнятості населення включає сукупність правових, адміністративних та економічних важелів, що реалізуються на рівні держави, регіону та господарюючого суб'єкта для досягнення цілей, визначених державними програмами зайнятості.

Можна виділити три основні моделі політики зайнятості, які використовуються в країнах з розвитою ринковою економікою. Європейська модель припускає скорочення числа зайнятих при підвищенні продуктивності праці і, як наслідок, зростанні доходів працюючих. Така політика передбачає дорогу систему допомоги для великої кількості безробітних.

Скандинавська модель ґрунтується на забезпеченні зайнятості практично всім працюючим шляхом створення робочих місць у державному секторі з середніми умовами оплати праці. Така політика розрахована в основному на державні засоби, при дефіциті яких настає спад виробництва, що спричиняє звільнення.

Американська модель орієнтується на створення робочих місць, що не вимагають високої продуктивності, для значної частини економічно активного населення. При такому підході безробіття формально зменшується, але збільшується кількість людей з низькими доходами.

Існують два основних варіанти набору засобів проведення політики зайнятості: активний і пасивний. Активна політика зайнятості – це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, що проводить держава з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи, зв'язані з профілактикою звільнень працівників і збереженням робочих місць; навчання, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян, що шукають роботу; активний пошук і підбір робочих місць; фінансування створення нових робочих місць; організацію нових робочих місць через систему суспільних робіт.

Пасивна політика передбачає виплату допомоги безробітним і надання найпростіших послуг по підборі робочих місць через державну службу зайнятості. Часто застосовують термін "помірковано пасивна політика". Вона передбачає матеріальну підтримку безробітних і більш різноманітні, ніж у першому варіанті, послуги щодо підбору робочих місць.

Охарактеризуйте мікрорівневий механізм соціального управління.

Охарактеризуйте соціальну організацію як один з найбільш складних видів соціальних систем.

Теорія організації вивчає соціальні організації – складні, динамічні, відкриті, цілеспрямовані, керовані системи, які створює і у функціонуванні яких відіграє важливу роль людина.

У діяльності соціальних організацій велике значення мають відносини між людьми, тому вони є предметом дослідження багатьох суспільних наук.

Соціальна організація – це свідомо координована соціальна система з певними межами, яка функціонує на постійній основі задля досягнення певної мети або цілей. У цьому сенсі соціальна організація має свій соціальний статус. Це – цільовий об'єкт, цільова спільність, в якій досягнення загальної мети можливе тільки через досягнення індивідуальної мети, і навпаки, досягнення індивідуальної мети стає можливим тільки через висунення та досягнення загальної мети.

Соціальна організація має соціальні властивості, до яких належать: організаційні цілі й функції, ефективність результатів, мотивація і стимулювання персоналу. Організація формується як соціальне середовище, до якого входять соціальні групи, статуси, норми, відносини лідерства. Соціальна організація – це один із найбільш розвинених видів соціальної системи.

На практиці соціальні системи реалізуються у формі організацій, компаній, фірм, установ, органів. У теорії організації визначають різні види соціальних організацій: соціально-економічні (господарські), соціально-політичні, соціально-освітні. Кожен із цих видів має пріоритет власних цілей.

Цілі соціальних організацій

Яким чином здійснюється управління соціальним забезпеченням (соціальною роботою) на мікрорівні?