Фiзико-географiчне районування Африки

За природними умовами в Африцi можна видiлити чотири великих регiони, якi істотно вiдpiзняються один вiд одного. Пiвнiчна Африка займає найширшу частину материка вiд Атлантичного океану до Червоного моря. Пiвденна межа проходить по лiнiї подiлу мiж зонами саван i вологих екваторiальних лiсiв, а на пiвденному сходi - по пiднiжжю Ефiопського нагiр'я. Найтиповiша рисаприроди Пiвнiчної Африки - сухість клiмату, яка найбiльше виражена в Caxapi, дещо зменшується на пiвнiч в Атлаських горах i на пiвдень вiд 17^о пн. ш., де лiтом, у результатi дiї екваторiального мусону, випадають опади. У мipy збiльшення тривалостi дiї лiтнього мусону в напрямi до екватора зростає тривалiсть вологого перiоду. Територiї з рiвномiрним зволоженням протягом року на узбережжi Гвiнейської затоки i в западинi Конго, зайнятi вологими екваторiальними лiсами, вiдносяться до Центральної Африки.

Схiдна Африка - найвища i рухома частина материка. Для неї характерна зона глибоких розломiв, що вiдокремлюють один вiд одного великi блоки земної кори. Рухи в розломах супроводжуються пiдняттям одних дiлянок земної кори i опусканням iнших. Схiдна Африка лежить, головним чином, у субекваторiальному поясi i, залежно вiд кiлькостi опадiв, зайнята рiзними типами саван або вологими екваторiальними лiсами.

IIiвденна Африка займає найзвуженiшу частину материка пiвденнiше вододiлу piка Конго (Заїр) i Замбезi. Це високi рiвнини i плоскогiр'я, припiднятi по краях. Клiмат змiнюється з пiвночi на пiвдень i зi сходу на захiд. Із змiною умов зволоження змiнюється i рослиннiсть: вiд вологих вiчнозелених лiсiв на схилах Драконових rip до саван. На заходi Калахарi савани переходять у напiвпустелi, а на захiдному узбережжi розмiщена безводна пустеля Намiб.

Фізико-географічне районування Австралії.

Австралію ділять на такі фізико-географічні країни:

Північна Австралія – західні плато, низовини і невисокі гори на сході. Клімат субекваторіальний мусонний, з літнім періодом, коли випадає 80% опадів. Савановий тип рослинності – мангрові зарості на узбережжі, вологі тропічні ліси.

Північний схід – горбистий, середні гори тягнуться вздовж узбережжя від півострова Кейп-Йорк до 30^о пд. ш. Основою є Великий вододільний хребет із стімкими схилами на сході і пологими на заході. Протягом цілого року великий вплив вологих пасатів з тропічним повітрям. Висотна поясність – вологі тропічні ліси до 1200 м, низькорослі ліси, чагарники і луки – 1600-1900 м. на західних схилах евкаліптові ліси.

Південний схід – південніше 30^о пд. ш. Займає гірські масиви, плато гір, Австралійські Альпи. Клімат субтропічний із різним зволоженням, як із сходу так і з заходу.

Центральна Австралія – найнижча частина, займає територію Центральної рівнини, найнижча ділянка опускається нижче рівня моря -16 м в улоговині оз. Ейр. Клімат перехідний від вологого до аридного.

Західна Австралія – найбільший регіон, охоплює плато і великі пустині – Пустеля Вікторія, Піщана Пустеля. Влітку бувають мусони, піщані бурі. Зустрічаються солоні озера, безстічні простори і сухі русла.

Південний Захід – невеликі дюни, порізані річковими долинами. Субтропічний клімат середземноморського типу. Ріки короткі, епізодичні, пересихають. Поширені вічнозелені ліси, евкаліпти, переходять до чагарників і саван з боку пустинь.

Острів Тасманія – острів відокремлений Бассовою протокою. Материкового походження, продовження Австралійських гір. Великий вплив західних вітрів і циклонічна діяльність. Переважають ліси евкаліпту і південного буку.

Фізико-географічне районування Південної Америки.

Пiвденну Америку розділяють на два субконтиненти: Андійський захiд (Анди) i Позаандійський схiд. В кожному iз них видiляють фiзико-географiчнi країни. На Сході мате­рика розмiщенi такі природнi комплекси, як Амазонiя - велика заболочена низовинна рiвнина з густою сiткою повноводних piк, покрита вологими екваторiальними лiсами; Гвіанське нагір’я і Гвіанська низовина – гірські субтропічні ліси та альпійська рослинність, низовини заболочені; Бразильське плоскогiр'я – зайняте кущовими саванами, що переходять на сході у вологі ліси; рiвнини Opiноко - високотравнi савани; Ла-Плата абоПампа - рiвнина, зайнята субтропічними степами; Внутрішні тропічні рівнини – невисокі – до 700 м із заболоченими ділянками; Суха Пампа і Передкордільєри – рівнина із солонцюватими ґрунтами, в рельєфі на заході брилисті хребти з системою Передкордільєр, що розділені грабенами, де посушливий субконтинентальний клімат і сухі степи із ксерофітною рослинністю; Патагонiя - високi рiвнини, зайнятi злаково-кущовими напiвпустелями та сухими степами...

В гірському поясi Анд видiляється декiлька природних комплексів: Карибські Анди – простягаються від о. Тринідад до о. Маракайбо, умови субконтинентального клімату, яким властиві два періоди – вологий в літку і сухий взимку; Півнiчнi Анди, для яких xapaктepнi вулканiзм, землетруси i яскраво виражена висотна пояснiсть; Центральнi Анди - найширша частина rip iз плоско­гiр'ями; Чілійсько-Аргентинські Анди – складаються з невисоких берегових Кордільєр до 800 м і високих головних Кордільєр, де знаходиться найвища точка Анд 6960 м (г. Аконкагуа), між хребтами Чілійська глибока долина, часті землетруси; Пiвденнi Анди або Патагонські Анди, вирiзняються широким розвитком зледенiння i низьким розмiщенням снігової лінії; Вогняна Земля – продовження Патагонії, висотою 4500 м з льодовими формами, температурний режим характеризується низькими температурами, великий вплив вологого морського повітря, висотна поясність змінюється від вічнозелених і листопадних лісів до субполярних луків.