Фізико-географічне районування Північної Америки

В основі поділу Північної Америки на субконтиненти можна виділити 2 фактори: тектоніка і рельєф, що зумовлює поділ на Західну і Схінду; кліматичний – внаслідок виділяється Американський сектор Арктики.

Є 4 фізико-географічні субконтиненти:

Американський сектор Арктики – суворі природні умови викликаються полярним положенням і потужним розвитком сучасного зледеніння. Низькі температури і стала кількість опадів створюють умови вічної мерзлоти. Існує полярна ніч, що створює негативні умови для розвитку і життєдіяльності рослинності. Тут переважають загалом ландшафти льодових пустинь, тундра і лісотундра. Тут виділяють дві фізико-географічні країни: Гренландія та Канадський арктичний архіпелаг.

Схід – великі території від субарктики до субтропіків. Переважає рельєф низовин, плато і середньовисотних гір. Є 7 фізико-географічних країн:

Субарктичні рівнини – смуга низовин між р. Маккензі у нижній течії і північчю Лабрадора. Рельєф рівнинний і заболочений, клімат суворий – січень -30^о, липня +10^о. Серед ландшафту – тундра і лісотундра з озерами та болотами.

Лаврентійська височина – займає територію від Великих озер до Гудзонової затоки і півострів Лабрадор. Рельєф складає Лаврентійська височина і лагунні низовини на півострові Лабрадор. Клімат суворий. Формуються хвойні ліси, що чергуються з болотами.

о. Ньюфаунленд – в рельєфі плато із слідами зледеніння. Клімат морський, вологий та холодний. Великий вплив Лабрадорської холодної течії.

Апалаччі і Приапалачські райони – гірська система з середноьвисокими та ерозійнорозчленованими горами. Клімат холодний. Простежується висотна поясність від мішаних лісів до високогірних луків.

Центральні рівнини – розміщені по обидва боки р. Міссісіпі, з висотами до 500 м. В основному тут зона мішаних лісів та широколистяні ліси. Карст в районі Огайо.

Берегові рівнини – ступінчасте узбережжя Атлантики порізане естуаріями та лагунами. Клімат під впливом мусонів, субтропічний.

Великі рівнини – протяжність від 62^о до 29^о пн. ш. Клімат різноманітний з нестійкою погодою. На півночі помірний, на півдні субтропіки. Ландшатна різноманітність – на півночі лісостеп, у центрі – степ, на півдні – напівпустині і савани. Переважають прерії – низько травний степ.

Кордільєри – подяліються на:

Кордільєри Аляски і північно-західної Канади – в рельєфі внутрішнє плато оточене хребтами. Клімат холодний із великими опадами. Переважають хвойні ліси, на Алеутських островах луки.

Кордільєри південно-Західної Канади і північно-західного США – займають Береговий хребет, Каскадні і Скеляясті гори. Клімат мякий із великою кількістю опадів. Переважають хвойні ліси, на півдні ксерофіти.

Кордільєри південно-захдного США – у субтропіках між 45-30^о пн. ш. масив Сьєра-Невада і Скелясті гори. Клімат засушливий, на заході субтропічний середземноморський. В ландшафтах характерні пустині і напівпустині.

Північна Мексика – півострів Каліфорнія, мексиканське плоскогір’я. клімат посушливий тропічний. Опади зростають із півночі на південь. В такому напрямку змінюється рослинність поступово від пустинь до напівпустинь і степів, мішаними, вічнозеленими, хвойними лісами, луками.

Центральна Америка – південна звужена частина материка – продовження Кордільєр. Панують тропічні і субекваторіальні широти. Виділяють дві фізико-географічні країни:

Перешийок – смуга суші між Мексиканською затокою, Карибським морем і Тихим океаном. На узбережжі прибережні рівнини, а в центрі гірські хребти. Клімат із високим зволоженням. Висотна поясність від вологих тропічних лісів до саван на висотах.

Острови Вест-Індії – найбільші Великі Антильські острови – Куба, Ямайка. Клімат жаркий, тропічний, пасатна діяльність. Багата рослинність.

Фізико-географічне районування Європи.

В межах територiї Європи практично неможливо провести чiткi кордони мiж фiзико-географiчними країнами, як з точки зору iсторiї геологiчного розвитку, так i клiматичних закономiрностей, якi порушуються рельєфом.

Регіональний огляд природи Європи і прилеглих до неї островiв здiйснюється за такою схемою:

1. Європейський сектор Арктики та субарктики.

2. Фiзико-географiчнi країни:

1) Фенноскандiя;

2) Середньоєвропейська рiвнина;

5) Британськi острови і Герцинська Європа;

4) Альпійсько-Карпатська Європа;

5) Середземномор’я;

6) Схiдно-Європейська рiвнина;

7) Урал.

ЕВРОПЕЙСЬКИЙ СЕКТОР АРКТИКИ і СУБАРКТИКИ

Архiпелаги Пiвнiчного Льодовитого океану (Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля), а також острiв Ісланцiя характеризуються певними спiльними рисами, якi визначаються iх положенням в арктичному i субарктичному поясах. Вiдмінності пояснюються iх рельефом i положенням в Атлантичному секторi Арктики, що зумовлює клiматичні особливостi. Загалом же район вiдрiзнясться вiдносно м’яким клiматом у зв’язку з впливом Пiвнiчно-Атлантичної течії та iнтенсивною циклонiчною дiяльнiстю. В напрямi на пiвнiч i схiд зростас суворiсть клiмату й арктичної природи.

ФЕННОСКАНДIЯ

Розташована на пiвнічному заході Європи. Вона включає в себе Скандинавський пiвострiв, Фiнляндiю, Кольський півострiв і Карелiю.

Клiматичнi особливостi Фенноскандiї визначаються розташуванням її територiї у високих широтах, характером розвитку циркуляцiйних процесiв, зв’язаних з Iсландським центром дiї атмосфери, орографiчною будовою територiї та загальними умовами пiдстилаючої поверхнi.

Рiки та озера утворюють складну розгалужену сiтку.

Територiя Фенноскандiї, особливо її рiвнинна частина, характеризується значною заболоченiстю. Вiдмiнними ландшафтними особливостями крани є велика озернiсть територї, а також панування ялинових i соснових лiсiв.