Ruhr Universitaet Bochum (Бохум, Німеччина)

Культурний шок: як проходить сесія в найкращих вишах Заходу?

 

Виявляється, боротися з корупцією під час сесії – не складно. Було би бажання. Українські студенти протягом одного семестру вивчають по 12 предметів, а сесія складається з десятка іспитів і заліків, які часто проходять з інтервалом в один день. Готуючись до них, студенту потрібно вивчити близько сотні питань, опрацювавши декілька сотень джерел. А якщо згадати про те, що більшість українських спудеїв змушена працювати, то можна сміливо констатувати: сесія у вітчизняних університетах побудована на корупційних ризиках. Студент не може до неї підготуватись, а викладач – завжди може «завалити», вимагаючи хабара чи відрахувавши студента «через політичні мотиви». Тому «Чисті виші» вирішили поцікавитися в українських студентів, які навчаються за кордоном, як проходить сесія в їхніх вишах і за допомогою яких механізмів студенти захищені від корупції?

 

Ольга Москаленко

Université Paris 1 Panthéon-Sorbonne (Париж, Франція)

«Зараз я навчаюся на першому курсі лісансу з філософії в Університеті Париж-1 Пантеон-Сорбона. За плечима маю український бакалаврат з культурології в Києво-Могилянській академії. Тому мені є з чим порівнювати.

Відверто скажу, під час навчання з корупцією в Україні я не стикалася. Лише чула від подруги, що хабарі брали під час розподілу місць у гуртожитках. Ні учасником, ні свідком цього явища не була і у Франції.

Суттєва відмінність полягає в тому, що у французькій освітній системі ніхто не покладається на стійкі моральні принципи викладачів, а самих викладачів ніхто не лишає сам на сам зі студентом. Натомість є чіткі, часто суто формальні, процедури-запобіжники, покликані унеможливити шахрайство на різних етапах оцінювання студента. Навчальний процес побудований так, що навіть якби викладач або представник адміністрації університету взяв хабара, це би наврядчи зарадило горе-студентові.

Перший культурний шок я пережила, коли виявила, що ні питань до іспитів, ні тем (якщо іспит − творча письмова робота) ніхто заздалегідь не дає. Більше того, викладачам заборонено оголошувати такі речі. Натомість наперед пояснюють формальні вимоги: структуру твору чи кількість питань. Оскільки більшість іспитів − творчі роботи, курси з методології їх написання обов’язкові в кожному семестрі. Якщо на іспиті треба відповісти на кілька запитань, то обов’язково попереджають, наприклад, скільки з них матимуть теоретичний характер, а скільки вимагатимуть доведення чи розлогого пояснення. Узагалі кожен курс починається з того, що викладач розповідає, які види контролю передбачені, коли відбуватимуться ці контрольні та як оцінка за кожну з робіт впливатиме на підсумковий бал.

Є такі курси, середню оцінку за які вираховують за всі поточні контрольні роботи. Однак більшість іспитів студенти все-таки складають під час сесії. Під час своєї першої сесії з дев’яти предметів у семестрі я мала сім іспитів. Відстань між останніми буває різна: був день, коли я складала дві дисципліни, а на останній предмет чекала цілий тиждень.

«Теоретично кожну екзаменаційну роботу мають перевіряти кілька викладачів»

Усі екзаменаційні роботи анонімні. Студенти їх пишуть на спеціальних аркушах, і теоретично кожну роботу мають перевіряти кілька викладачів. Після сесії кожен спудей має право ознайомитися зі своєю роботою та коментарями до неї.

Однак принципова відмінність французької гуманітарної освіти полягає не стільки в тому, як оцінюють студента, а в тому, що саме враховують. Що вважають головним навчальним досягненням? Дивовижно, але це не знання фактажу, а вміння з нього скласти зв’язне, аргументоване та, головне, власне висловлювання. Це здатність формулювати проблематику та самотужки добирати матеріали для її розв’язання, наводити переконливі приклади. Тому в рамках формальних процедурних обмежень студент відчуває повну творчу свободу. А методологічна настанова читати те, що любиш, виховує відповідальність за вичерпне знання добровільно обраної теми.

Ставлення до оцінок − ще один суттєвий момент. Дуже рідко студенти можуть отримати максимальний бал. А задовільним результатом вважають усе, що більше половини від можливих 20 балів. У цілому успішність студента визначають за результатами року. Тому, наприклад, якщо з одного предмета ви отримали погану оцінку, а з іншого − «відмінно», вам нема чого хвилюватися. Ви не зобов’язані отримати «зарах» із кожного курсу. Навіть якщо вас відрахують, ви зможете записатися в університет наступного року. Адже державні університети у Франції безплатні й відкриті для всіх охочих. Інша справа − якщо ви відраховані за плагіат чи ще яке шахрайство. У цьому випадку жоден із французьких вишів не матиме права прийняти вас протягом п’яти років».

 

Віра Бушанська

Ruhr Universitaet Bochum (Бохум, Німеччина)

«Стандартна кількість предметів, які студенти проходять за семестр у Німеччині – 6-7. За кожен із них можна отримати від 2 до 10 пунктів ECTS, залежно від навантаження. Звичайний семінар або лекція оцінюється у п’ять пунктів, за дослідницький семінар із підготовкою власного проекту можна отримати до десяти.

Результати навчання фіксуються у формі заліків та іспитів. Причому в Німеччині «залік» не передбачає жодних форм опитування – студенту просто видається бланк на підтвердження його активної участі у навчальному процесі. Остання означає підготовку до занять, участь у дискусіях і виступ із доповіддю за однією з тем.

«На усні іспити виносяться 2-3 теми, а на письмові – лише ті питання, які були реально пройдені»

Іспити проходять в усній або письмовій формі. Для усного іспиту студент (увага!) обирає 2-3 теми з курсу і готує їх завчасно. Іспит складається із розкриття тем (близько 20 хв) і відповідей на запитання викладача.

Письмовий іспит передбачає відповідь на кілька коротких запитань і розгорнуту відповідь на одну із запропонованих тем. Така форма характерна для базових курсів, з яких читаються лекції. Важливою відмінністю є те, що на іспит виносяться лише ті теми, які були де-факто пройдені за семестр – ніяких 40 питань «на самоопрацювання». Для семінарів звичною формою письмового іспиту є Hausarbeit, відома нам як реферат. Ці 12-20 сторінок на висунуту особисто (а не обрану зі списку) тему – не просто доповнення, це і є сам іспит, що підкреслює практичну спрямованість курсів».

 

Михайло Хохлович