Види строків позовної давності

Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність становить три роки (ст. 257 ЦК України) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем вста­новлені спеціальні правила.

Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог. Вона може бути порівняно із загальною позовною давністю скороченою; подовженою. Для спеціальних строків давності встановлений той же режим, що і для загальних. Це відноситься, зокрема, до визначення початку плину, можливості їхньої перерви, призупинення, а також наслідкам спливу (ст.ст. 260—264 ЦК України).

Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосовуєть­ся, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені). Коли мова йде про юридичних осіб - суб'єктів господарювання, необхідно звертатися до ст. 232 Господарського кодексу, яка закріплює положення, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Отже, стягнути неустойку з суб'єкта господарювання можна буде лише за 6 місяців. Але господарюючі суб'єкти можуть у договорі змінити строк нарахування неустойки. Отже, лише в договірному порядку такі сторони можуть домовитися про нарахування неустойки протягом одного року з дня прострочення виконання зобов'язання

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у за­собах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислю­ється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інфор­мації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Варто звернути увагу на те, що спеціальна позовна давність застосовується лише до випадків, коли спростовується недостовірна інформація, поміщена саме в засобах масової інформації. Випадок, коли недостовірна інформація поширюється іншим способом, не передбачений.

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спіль­ної часткової власності (ст. 362 ЦК України);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України);

5) про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України).

 У свою чергу подовжена спеціальна позовна давність, може бути двох різновидів: 5 років; 10 років.

Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсною угоди, вчиненої під впливом насильства або обману. Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемної угоди.