Перебіг строків позовної давності

 

Оскільки позовна давність є видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила ст.ст. 253-255 ЦК України. При цьому правило про обчислення позовної давності сформульоване в ч. 2 ст. 260 ЦК України як імперативне. Тобто порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Для окремих випадків порушення цивільних прав законом встановлюються спеціальні правила визначення початку перебігу позовної давності.

Зокрема, в чч. 2-6 ст. 261 ЦК України зазначені такі випадки:

1) перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства;

2) перебіг позовної давності за вимогами про застосування нас­лідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання;

3) у разі порушення цивільного права або інтересу неповноліт­ньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття;

4) за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;

5) за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності почина­ється від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільго­вий 7-дений строк строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (п. 5 ст. 261, п. 2 ст. 530 ЦК України);

6) за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності по­чинається від дня виконання основного зобов'язання.

Вірне встановлення початкового моменту позовної давності, як правило, виключає особливі труднощі встановлення кінцевого моменту його перебігу, так як воно відбувається за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України. Позовна давність спливає у відповідні місяць та число останнього року строку о 24 годині. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо закінчення позовної давності припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Крім того, письмові заяви (позовні заяви, тощо) та повідомлення, здані до установ зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст. 255 ЦК України).

У більшості випадків перебіг позовної давності є процесом безперервним. Однак протягом цього часу можуть виникнути обставини, що пе­решкоджають поданню позову у межах відведеного законом строку давності. Ці обставини є підставами для зу­пинення (призупинення), переривання або відновлення перебігу позовної давності.

Зупинення перебігу позовної давності полягає в тому, що пері­од часу, протягом якого діють обставини, передбачені законом, не зараховується в строк позовної давності. Тобто враховується лише час, що минув до і після зупинення перебігу позовної давності.

Ст. 263 ЦК України передбачає такі підстави зупинання перебігу позовної давності:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Такою поді­єю може бути стихійне лихо (наприклад, землетрус) або соціальні явища (наприклад, страйки). Само стихійне явище може діяти нетривалий час (короткочасно), але воно носить руйнівний характер і тягне втрату необхідних документів, інших матеріалів, необхідних, щоб обґрунтувати позов. Для відновлення зазначених матеріалів потрібен той чи інший період часу. На весь цей період часу плин строку давності визнається припиненим.

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

На відміну від непереборної сили, морато­рій створює не фактичні, а юридичні перешкоди для подання по­зову. У такому випадку накладається заборона на виконання певних дій і тому «заморожується» право примусово вимагати виконання такої дії, якщо вона є предметом зобов'язання.

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правово­го акта, який регулює відповідні відносини.

В цьому разі позовна давність зупиняється, якщо законодавчий орган виносить рішення про зупинення дії закону або іншого нормативного акта на якийсь, як правило, визначений час, або до прийняття іншого нормативно­го акта, що регулює відповідні відносини.

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України та інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан (наприклад, у складі миротворчих сил ООН).

Проте проходження військової служби в мирний час не зупиняє перебігу строку позовної давності.

У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Слід звернути увагу на те, що на відміну від ЦК УРСР 1963 р., який передбачав, що обставини, які спричиняють зупинення позовної давності, мають настати або продовжуватися в останні шість місяців її перебігу, ЦК України 2003 р. такого обмеження не встановлює. Тобто зазначені в ст. 263 ЦК України обставини можуть виникнути в будь-який момент перебігу позовної давності і це не впливає на визнання їх підставами зупинення перебігу позовної давності.

Переривання перебігу позовної давності полягає у вчиненні особою передбачених законом дій, які переривають перебіг позовної давності і одночасно виступають підставою перебігу позовної давності спочатку. Час, який минув до переривання позовної давності до нового давнісного строку не зараховується. Якщо зупинення позовної давності викликається, як правило, незалежними від волі зацікавлених осіб подіями триваючого характеру, то переривання позовної давності закон пов'язує з вольовими діями позивача або відповідача.

Перебіг позовної давності згідно зі ст.264 ЦК України переривається:

1) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Дії, що свідчать про визнання боргу, дуже різноманітні. До них відносяться, наприклад, перерахування відсотків по основному боргу, часткова сплата боргу, прохання про його відстрочку, заява про залік зустрічної вимоги, заяви про намір виконати свій обов'язок, зроблені кредитору; при цьому не обов'язково точно вказувати підставу і розмір боргу, досить, щоб він був ясно зазначений. В усіх таких випадках плин позовної давності відновляється щоразу на новий повний строк з моменту здійснення боржником зазначених дій.

2) у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом такого позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Проте як підстава для переривання строку давності розцінюється не будь-яке звернення в суд, а тільки таке, котре зроблено у встановленому законом порядку, тобто відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Залишення позову без розгляду не перериває і не зупиняє перебігу позовної давності, а її плин продовжується в загальному порядку, оскільки спір (як такий) не був предметом судового розгляду. Після усунення зазначених недоліків позивач може пред'явити той же позов у загальному порядку (ч. 1 ст. 265 ЦК).

Необхідно мати на увазі, що на перебіг позовної давності не впливає заміна сторін у зобов’язанні, тобто якщо право перейшло від однієї особи до іншої (внаслідок спадкування, переведення боргу) вже після його порушення (власник продає своє майно, що знаходиться вже в чужому незаконному володінні). У таких випадках позовна давність, перебіг якої почався до заміни сторін у зобов’язанні, продовжує спливати і пясля заміни сторін.

Крім зупинення та переривання позовна давність може бути відновлена. Якщо суд визнає поважними причини пропущеної позовної давності, порушене право підлягає захисту (п. 5 ст. 267 ЦК України).

Відновлення позовної давності відрізняється тим, що відновлюється позовна давність, яка вже сплинула. Допускається це за умови, що особа пропустила строк за поважних причин.