Костянтин Сементовський

Костян. Максим. Сементовський в свій час, в 40-х роках XIX в., був добрим знавцем українського фольклору, здебільше слобожанського; родився він в 1823 р., вчився в Ніжині, працював, вважаючи на його підписи і зміст статтів, у Харькові. В 1843 р. він в «Молодику» Бецького харьківського видання дав гарний опис святкових звичаїв і пісень на Слобожанщині, другий цінний збірник святкових пісень дав він в «Маяку» 1843 р.; писав ще про українські загадки й замови (1850 і 1851 р.р.).

Вадим Пассек.

Постать Вадима Вас. Пассека дуже приваблива. Молода, ввічлива, талановита людина, він лишив по собі добру пам'ять. Родився він в 1808 р., вчився в Московському університеті; молодим студентом познайомився з українським народом в батьковому маєтку в селі Спаськім, вовчанського повіту, - людина добра та чула, він полюбив щиро Україну, почав займатись її старовиною, приглядався до народнього побуту, записував пісні. В 1834 р. його був покликав Харьківський університет професором на катедру історії, але уряд, дізнавшись про те, що Пассек приятель і рідня славнозвісного російського письменника Герцена, котрий від уряду втік за кордон, - не згодився затвердити Пассека, і він перебивався як-небудь з своєю родиною, поки в 1842 р. і не скінчив своє життя на 34 році. Мнякий, чулий, доброзичливий ідеаліст, Пассек цікавився археологією, історією та етнографією Слобожанщини. В «Очерках Россіи», що виходили під його доглядом, він дав низку невеличких розвідок про Різдво, купальські пісні, про с. Каплуновку на Охтирщині, в російських журналах містив статті про городища та могили в Харьківському краї. Писав він і про рослини на Слобожанщині, і про Куряжський манастирь. Статті його невеличкі, але де-які сторінки життя висловлені гарно. Найбільшу вагу мають колядки та щедрівки, позаписувані Пассеком в самім Харькові в дуже гарних варіянтах.

Помер Вадим Вас. Пассек від сухот. Його дружиною була талановита Татьяна Петровна Пассек, що пізніш надрукувала три томи цікавих спогадів про Герцена, Огарьова, Пассека і др. діячів того часу під назвою «Изъ дальныхъ летъ».

Ізмаїл Срезневський.

Славетний російський вчений Ізм. Ів. Срезневський, коли почав уперше службу професора в Харьківському університеті в 30-х роках, дуже зацікавився життям місцевої людности і під впливом Квітки-Основ'яненка та Костомарова почав збірати історичні й етнографичні матеріяли. В 1833 р. він видав збірник «Запорожская Старина», маючи на меті «представить важность малорусской народной словесности въ смысле истори-ческомъ и этнографическомъ». Поруч з піснями народніми тут є багато сфальшованих; пізніш Срезневський не любив, коли і загадували про це видання. В свій час, одначе, він мав деякий вплив на людей, що цікавились старовиною та побутом українськаго народу.

Микола Костомаров.

Микола Ів. Костомаров, славетний російський і український історик, родився в 1817 р., вчився в Харьківськім університеті, був професором в Петербурзі та в Київі, але рано - в 1862 р. - покинув службу і до самої смерти в 1885 р. працював самотно. Костомаров добре знав українську мову і писав нею поезії під псевдонімом Ієремія Галка, збірав народні пісні і взагалі завжди дуже цікавився українською народньою словесністю,як бачимо вже з його дісертації 1843 р. «Об историческомъ значеніи русской народной поэзіи». Науменко каже, що ця праця Костомарова була першою науково-етнографичною працею і досі не загубила ваги. В книжці багато українських пісень, здебільша нових для того часу.

Костомаров був одночасно збірачем і працьовитим вченим. Хоч він і не видав ні одного збірника окремо, але він зібрав багато пісень і передав їх здебільшого в величезні «Труды» Чубинського. В томах III, IV та V цього збірника налічують до 500 пісень у записі Костомарова. Як добра бджола, він додав багато меду до цього великого українського вулика. Де-які думи, записані в молоді роки в Харькові, Костомаров скористував у власних пізнійших працях про українське козацтво, як воно відбилось в піснях.