Сергій Васильківський

Серг. Ів. Васильківський - видатний майстер-художник, щирий українець (+ у 1917 р. на 65 р. життя), слобожанин, багато зробив для українського мистецтва. Його малюнки з українського побуту були покрасою усіх українських художніх виданнів; малюнки українських церков прикрашають харьківський місцевий музей. Крім того, він видав цінний збірник українського орнаменту, росписав земський будинок в Полтаві і залишив велику спадщину малюнками та грішми (біля 80 тис. карб.) на український музей в Харькові. Особливо численні його малюнки на українські історичні теми.

Борис Познанський.

Борис Познанський майже цілий свій вік прожив у Вороніжчині, на межі української землі з московською, але ніколи не забував про службу своєму народові. Навіть в тих далеких околицях він умів відшукувати своїх земляків і про них писав цікаві замітки, які містила «Кіевск. Старина». Там також містив він свої спомини про давнійші часи, подавав цікаві записи давніх пісень, оповідань і т. ин. Особливо замітні спогади Познанського про польське панство на Україні, про повстання 1863 р. на Україні; взагалі дуже чулий був Познанський на відносини польсько-українські і цю тему зачіпав не раз в своїх писаннях. В «Кіевск. Старині» друкував він також просторе оповідання під заголовком «Попок», повість з побуту донських українців Прожив останні роки свого життя Познанський в Острогожську на Вороніжчині і тут помер 27-го вересня 1917 р.

ХVІІІ. Етнографичний музей в Харькові.

Початок Етнографичного музею при Харьківському університеті положили ті речі, що були експонатами в 1902 р. на XII Археологичному з'їзді в Харькові і лишилися потім при університеті. До цих річей згодом додано ще багато від усяких жертвувателів і куплено за гроші. Д-ка Н.Л. Шабельська пожертвувала колекцію жіночих великоруських поясів, кокошників і т. ин. Д-ій Г.Г. Павлович подарував музеєві колекцію фотографій з убрання, зібраного 1906 р. в охтирському повіті.

Зараз музей доладу прибраний і влаштований і має немалий інтерес для людей, котрі цікавляться побутом свого рідного народу. Найбільше зібрано в музеї річей, що ілюструють життя українського народу; досить цікавий і великоруський відділ. Окрім цих двох відділів, є ще невеличкий «кримський», зібраний д. Данилевичем. Етнографична бібліотека, що істнує при музеї, поки що в ембріональному становищі, також торкається переважно побуту української народности.

Далі в музеї звертає на себе увагу колекція народньої медицини. Зібрало її де-кілька осіб, між иншими професор Краснов та д-ка Рада-кова. Колекція міститься в чотирьох великих вітринах і складається з цілющих трав (більше двох сотень), з назвищем кожної та вказівками на те, від яких хвороб вони помогають. Дуже гарно влаштована ця колекція має велику коштовність.

Чималий інтерес уявляє з себе і колекція гончарних виробів. Тут є і сучасні вироби гончарів (горшки, миски, глиняні ляльки, свистілки) і старосвітські речі, що визначаються своєю стильністю та тонкою роботою (куманці для наливки, сільники і т. ин.).

Особливу увагу ще звертає на себе колекція українського та великоруського убрання. Убрання одягнуто на манекени (13 українських, 14 великоруських і 2 шахтарських). Одежа й убрання в музеї зібрані професором Сумцовим та професором Красновим.

Є також багатий відділ писанок та церковних свічок старого домашнього виробу.

Каталог музею складений професором Сумцовим та професором Красновим.