Мета, завдання, основні принципи діяльності та організаційна структура

Ідеї співпраці кооператорів різних країн зародилися ще на початку XIX ст. Першою спробою створення міжнародного кооперативного центру було заснування у 1835 р. в Лондоні Асоціації всіх класів і всіх націй, метою якої було пропагування кооперативних ідей на міжнародному рівні.

У 1869 році на конгресі англійської кооперативної спілки було засновано міжнародний комітет зі створення міжнародного кооперативного центру. Але комітет і Асоціація проіснували недовго через неготовність кооператорів Європи до широкої міжнародної співпраці, оскільки тогочасний кооперативний рух був ще малочисельним, економічно слабким і роздрібненим.

Після цього було ще дві спроби створення міжнародного кооперативного центру у 1867 р. і 1886 р., але утворити таку структуру не вдалося.

Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації.

У 1889 р. генеральний секретар кооперативної спілки Великобританії, християнський секретар В. Ніл створив ініціативний комітет для організації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва.

Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із закликом створити міжнародний кооперативний центр зі штаб-квартирою в Лондоні.

У 1892 р. в Лондоні міжнародна конференція друзів кооперативного виробництва розглянула і схвалила проект статуту майбутньої міжнародної спілки, вирішила скликати перший конгрес у 1893 р. і створила спеціальний тимчасовий комітет для проведення підготовчих заходів.

Перший конгрес ухвалив рішення про створення Міжнародного кооперативного альянсу із розміщенням штаб-квартири в Лондоні, також досягнуто домовленості про скликання конгресу раз на три роки. З часу виникнення Альянсу кооперативний рух включився у сферу міжнародних відносин.

Другий конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся у жовтні 1896 року в Парижі. На ньому був прийнятий І статут МКА, в якому були сформульовані цілі, принципи та методи діяльності Альянсу, форми і порядок зв'язків з національними організаціями, терміни скликання конгресів Альянсу, норми представництва в його центральних органах, розміри членських внесків, характер діяльності центрального комітету МКА та його бюро; а також був обраний центральної комітет у складі 37 осіб і бюро на чолі з директором, затверджені прапор і робоча мова альянсу. Було рекомендовано оголосити в усіх країнах один день у році днем кооперації, про що МКА у 1923 р. було ухвалено постанову "Про Міжнародний день кооперації¹", який і нині святкується у першу суботу липня.

XXX конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся у жовтні 1992 року. У ньому вперше брала участь деле­гація споживчої кооперації України.

На цьому форумі обговорили і прийняли новий статут, затвердили структуру МКА, правила, процедури, положення Міжнародного кооперативного альянсу.

У правилах Альянсу зазначалося, що МКА - всесвітній представник кооперативних організацій усіх видів і ставить перед собою такі завдання:

1) сприяти світовому кооперативному руху;

2) заохочувати і захищати кооперативні цінності та принципи;

3) сприяти розвитку економіки та інших взаємовигідних відносин між членами організації;

4) розвивати економіку та соціальний прогрес людей, сприяючи миру та безпеці.

 

Органи управління і конгрес

Керівними органами Міжнародного кооперативного альянсу є:

• Генеральна асамблея;

• регіональна асамблея;

• міністерства;

• ревізійний комітет;

• контрольний комітет;

• президент.

Посадовою адміністративною особою Міжнародного кооперативного альянсу є Генеральний директор.

Всесвітній кооперативний конгрес скликається МКА за участю членів і широких кооперативних мас.

Час, місце зібрання, порядок денний і методи проведення конгресу вирішує Генеральна асамблея, яка є вищою владою МКА і складається із представників, призначених на відповідну посаду в організації терміном на 4 роки, а також по одному представнику від кожного комітету і спеціальної організації.

Генеральна асамблея збирається кожні два роки.

 

Розділ 2. Виникнення та розвиток споживчої кооперації в Україні

 

Тема 5. Соціально-економічні передумови

Виникнення споживчої кооперації.

Зародження кооперативного руху

На території України

 

Питання 1. Витоки кооперації в Наддніпрянській Україні: княжій Русі, Запорозькій Січі, чумацтві, товариствах св. Кирила та Мефодія

Елементи кооперування (господарського співробітництва для самодопомоги) знаходимо ще в переддержавній добі життя праукраїнських племен. Свідченням цього може служити збереження до початку XX ст. великих родин у Карпатах на Бойківщині, які одночасно були кровними та господарськими об'єднаннями.

У часи розквіту Київської Русі формувалися перші організаційно цілісні спеціалізовані об'єднання трудівників "княжих земельних вотчин" та міст, які діяли на пайових засадах. Ці об'єднання стали підґрунтям для цехів – товариств міщан певного ремесла, які поширювалися в містах України упродовж XIV - XVII ст. Цехи тоді об'єднували майстрів 270 спеціальностей та існували для оборони інтересів ремесла, забезпечення високого професіоналізму та соціального захисту майстрів відповідного фаху.

У житті українців помітну роль відігравали церковні братства - об'єднання парафіян для захисту православ'я, української мови та національних традицій.

Традицію єдності в господарському та громадському житті підтримувало і козацтво Запорозької Січі. Все здобуте козаки розподіляли, нічого не приховуючи: кращу частину виділяли для церкви, а решту розподіляли між собою. Козаки також артільно забезпечували себе м'ясом, дичиною, рибою та ін.

У XVII ст. набув розвитку ще один суто національний різновид економічного співробітництва - чумацтво. Чумаки ходили шляхами України за княжих часів і часів народження козацтва, а норми чумацького "закону" випливали ще з принципів давніх об'єднань карпатських прасолів, поліських річних перевізників, бродників причорноморських степів. Усуспільненими в чумаків були охорона транспорту та харчування в дорозі. Товариші ніколи не полишали чумака в нещасті. Але торговельні операції чумаки вели окремо. Хоча в складі валки могли бути окремі менші об'єднання - "ватаги", які здійснювали торговельні операції на спільний рахунок, а прибутки ділили лише після повернення додому.

У ХІХ ст. чумацтво набрало ознак капіталістичного підприємства. Власники кількох паровиць або цілих валок наймали візників для перевезення власної продукції. Однак із появою залізниць ця форма занепала, але позитивним є те, що чумацтво, хоч і не було ще кооперативом, привнесло у свідомість українця схильність до гуртової самодопомоги.

Ідею романтизму, слов'янофільства і християнського соціалізму в Україні було викладено в програмних документах товариства св. Кирила та Мефодія (1846 - 1847 рр.) - під час переходу українського суспільства до нового, більш справедливого ладу.

У Законі Божому і в "Книзі буття українського народу" громади розглядаються як братства християн, у яких "усе було общественне". Члени такої громади вважали, що вони є основою майбутнього суспільства, оскільки їх об'єднання ґрунтується на взаємодопомозі і народній моралі.