Таблиця 2.1 Видовий склад та біотопічний розподіл геміптерофауни г. Великий Стіжок

З аналізу отриманих даних видно, що найбільша видова різноманітність напівтвердокрилих притаманна лучним біотопам: тут зафіксовано понад половину всіх знайдених видів. Однакові кількісно, проте різні у видовому відношенні геміптерокомплекси лісу, водойм та агроценозів; у кожному з них зареєстровано по 18,75 % від загальної кількості видів. Найменше клопів знайдено у прибережній зоні, що можна пояснити кількома причинами. Однією з них є обмеженість таких біотопів на досліджуваній нами території, іншою - їх період (відлови тварин здійснювали в осінній та весняний періоди, коли більшість рослин вегетує, але не цвіте, що зменшує їх принадність для комах. Нарешті, не виключений також недооблік дрібних і рідкісних клопів як при ручному збиранні, так і при косінні [21, 22].

На особливу увагу заслуговує геміптерофауна узлісся - граничного біотопу, де “зустрічаються” лісова та польова фауни. Аналізуючи видову різноманітність напівтвердокрилих лісу, поля та межі між ними можна спостерігати яскраво виражений ефект екотону: збільшення видового різноманіття пограничної ділянки. З таблиці видно, що кількість видів клопів на узліссі (11 видів або 22,92 % від усієї геміптерофауни) перевищує відповідний показних для кожного з біотопів порівняння (по 9 видів, або по 18,75 % від загальної кількості). Явище екотону описане в літературі й підтверджене численними прикладами стосовно тварин інших таксономічних груп [16].

Приуроченість окремих видів клопів до певних біотопів характеризує, до певної міри, їх екологічні преферендуми. Так, відомо, що види-мезофіли тяжіють до галявин та узлісь, різного типу розріджених деревонасаджень, а в степу - до заплав річок та інших ділянок з багатою, переважно різнотравною рослинністю; помірно-кскрофільні та мезофільні сонцелюбиві епігеобіонти тяжіють до доволі сухих та відкритих біотопів з піщаним або кам’янистим грунтом, вкритим більш або менш розрідженою рослинністю, де, як правило, живе й багато інших членистоногих. Мезофільні тіньолюбиві епігеобіонти населяють ті ж біотопи, але характеризуються присмерковою або й нічною активністю; помірно-гігрофільні епігеобіонти тримаються берегів водойм. Нарешті, численними є мешканці трав (хортобіонти) та дерев (дендробіонти).

Не менш істотними для розуміння особливостей біології клопів є кормові зв’язки цих тварин та обумовлені ними трофічні групи. Серед рослиноїдних клопів (фітофагів) вчені виділяють п’ять основних трофічних груп: види, що живляться переважно соком приземних частин рослин та їх коріння; тварини, що живляться соком стебел рослин; такі, що живляться соком листових пластинок; види, що живляться переважно на молодих вегетативних та генеративних частинах рослин й ті, що живляться, починаючи з ранніх личинкових стадій, переважно вмістом плодів рослин, часто зовсім стиглих та сухих [39]. Окремі родини представлені виключно зоофагами; для видів родини підкорників нещодавно встановлена міцетофагія; нарешті, низка родин та підродин містить значну кількість видів-поліфагів із надзвичайно широким спектром живлення [39-44]. Зважаючи на важливість окресленого питання, ми проаналізували харчову спеціалізацію знайдених нами тварин, результати якої наведені у табл. 2.2. З даних таблиці видно, що в околицях гори Цецино мешкає 67,35 % напівтвердокрилих-фітофагів, 26,53 % - хижаків, 4,08 % поліфагів та 2,04 % - міцетофагів. Слід зауважити, що істинна природа та структура харчової спеціалізації ряду напівтвердокрилі в цілому до певної міри маскується кількісною перевагою в регіоні дослідження представників родин Pentatomidae та Miridae, які є фітофагами. Загалом же вивчення регіональної геміптерофауни та харчової спеціалізації як геміптерокомплексу в-цілому, так і окремих видів, дає можливість виявити ентомофагів, що обмежують розмноження шкідників та фітофагів, які живляться бур’янами і цим приносять користь людині у її господарській діяльності.

Таблиця 2.2 Еколого-таксономічний аналіз напівтвердокрилих НПП «Вижницький»

.Еколого-фауністична характеристика клопів основних біогеоценозів ландшафтного заказника Цецино та найближчих околиць

Найтиповішими для регіону дослідження є наступні типи біогеоценозів: букові ліси та грабово-букові ліси з домішками хвойних порід. На схилах зустрічаються лучні ділянки; значні площі протягом останніх десятиліть експлуатуються як садово-городні ділянки; місцями зустрічають орні землі, зайняті під овочеві культури, рідше - під кукурудзу. На досліджуваній території поширені малі водойми різних типів: тимчасові (періодичні та напівпостійні), постійні (дреновані та напівпротічні), джерельного походження (лімнокрени та гелокрени). Нарешті, надзвичайно цікавими у фауністичному відношенні є прибережні ділянки зазначених водойм. У кожному типі біогеоценозів здійснювали окремі якісні та кількісні дослідження геміптерофауни, результати яких наведені нижче.

. Лучні напівтвердокрилі

Різноманітність барв лучних рослин приваблює велику кількість різноманітних комах (рис.2.1). Склад фауни клопів визначається характером трав’янистої рослинності, відстанню до агроценозів, ступенем використання під випасання худоби. Однією з найпоширеніших тут родин клопів є сліпняки (Miridae). Видовий склад напівтвердокрилих лук НПП «Вижницький» наведений у табл. 2.3. Цікаві дані отримані нами при порівнянні геміптерофауни луки на різних частинах схилу (угорі, посередині та внизу), Виявилося, що як видовий склад, так і кількісні показники відрізняються на згаданих ділянках. Нами виявлено, що на вершині схилу найчастіше зустрічаються наступні види: Dolycoris baccarum L., Calocorіs seticornis F., Miris dolobratus F., Leptoterna dolobrata L., Lygus pratensis L., Stenodema calcaratum Fall., Lopus lineolatus F. за домінування таких рослин, як суниця лісова (Fragaria vesca L.) та куколиця біла (Melandrium album Mill.). У середній частині схилу найчастіше зустрічаються Dolycoris baccarum L., Polymerus unifosciatus F., Orthops kalmi F., Orthops rubricatus F., Orthops pantinacae Fall., Palomena prasina L., Carpocоris fuscispinus Boh., Calocoris seticornis F., Calocoris cinctipes Gst., Derdeocoris segnissipus M. за домінування суниці лісової, хвоща польового (Equisetum arvense L.) та куколиці білої. Унизу схилу, де домінуючими рослинами є щавлі (кінський - Rumex confertus Willd. та кучерявий - R. crispus L.) та дзвоники (Campanula glomerata L.), з напівтвердокрилих переважають Coreus marginatus L., Calocoris bipunctatus F., Calocoris fulvomaculatus Deg., Graphosoma italicum L., Palomena prasina L., Palomena prasina v.subrebescens

Таблиця 2.3