Радіонуклідні дослідження

На початку 40-х років нашого століття Маршак та Марінеллі повідомили про успішне використання радіоактивного фосфору в діагностиці меланом та раку шкіри. Згодом були одержані радіоактивні фармакологічні препарати та створено спеціальну радіодіагностичну апаратуру. Це дало змогу використовувати методи радіонуклідних досліджень у діагностиці пухлин різних локалізацій. В основі методу радіонуклідної діагностики пухлин лежить принцип диференційованого розподілу радіоактивного індикатора в пухлині та нормальних навколишніх тканинах. Посилення процесу росту тісно пов’язане з активацією обмінних процесів і, зокрема фосфорорганічних сполук. Це зумовлює підвищене включення радіоактивного фосфору, введеного в організм, у ракову клітину. Для діагностики використовують радіоактивні сполуки, що беруть участь у функціональній діяльності клітин паренхіми (органотропні). До таких препаратів належать: натрій йодид ¹³¹J (для дослідження щитовидної залози), ¹³¹J - бенгал-роз та радіоактивне колоїдне золото ¹⁹⁸Au (для дослідження печінки), селенметіонін ⁷⁵Se (для дослідження підшлункової залози) та ін (Мал. 4.7).

 

 

Мал. 4.7. Фронтальне сканування кістяка. Метастатичне ураження

           кісток правого передпліччя і третього ребра праворуч.

 

 

Слабким місцем радіоізотопного обстеження є такі проблеми:

1. Небезпека та променеве навантаження на організм хворого.
2. Громіздкість апаратури, необхідність спеціального обладнання, спеціальних засобів захисту хворого та персоналу.
3. Низька розрізнювальна здатність методу.

 

 

Ультразвукове дослідження

 

Поступ у медичній техніці за останні десятиріччя дав можливість із діагностичною метою застосовувати ультразвукові промені, так звану ультразвукову індикацію. Досить дешевий, практично нешкідливий для здоров’я метод ультразвукової діагностики набуває широкого використання.

Принцип дії ультразвукових діагностичних приладів полягає в реєстрації й аналізі ультразвукових променів, що відбилися на межі двох середовищ із різною акустичною щільністю. УЗД інформативне при обстеженні м’яких тканин та паренхіматозних органів. Особливо цінність методу полягає в тому, що за допомогою ехолокації виявляються не тільки ознаки, що вказують на злоякісний характер процесу, але й стан оточуючих тканин, дає можливість побачити проростання пухлини у суміжні органи, метастатичне ураження печінки, нирок, лімфовузлів. Необхідно пам’ятати, що цей метод діагностики визнаний у світі суб’єктивним і кількість помилок складає 10-30%. Помилки, пов’язані з межею розрізнювальних можливостей методу складають досить значний процент, і жоден лікар не гарантований від них. Об’єктивні помилки слід розділити на 3 групи:

1. Такі, що залежать від акустичної щільності пухлинного новоутворення. Наприклад, у випадку, якщо пухлина заміщує весь орган.

2. Ті, що залежать від локалізації та розміру патологічного вогнища. Наприклад достовірність діагностики пухлини розміром у 1 см у щитоподібній залозі або у заочеревинному просторі.

3. Такі, що залежать від стану оточуючих тканин. Наприклад, при виникненні пухлини на фоні фіброаденоматозу, коли щільність вузла і зміненої тканини практично однакова.

Суб’єктивні причини пов’язані, в основному, з досвідом лікаря, що проводить дослідження. Слід також сказати, що УЗД зарекомендувало себе практично не замінимим у поєднанні з прицільною біопсією.

 

Термографія.

Нині накопичено значний досвід застосування термографічного методу в онкології який ґрунтується на виявленні асиметричних гіпертермічних ділянок над зоною розміщення пухлини. Він використовується для топічної діагностики пухлин, диференціальної діагностики злоякісних і доброякісних пухлин (Мал. 4.8).

Мал. 4.8. Радіотермометрія молочних залоз. Поле внутрішніх температур хворої із

          внутрипротоковою формою раку лівої молочної залози. (запозичене із

          статті Бурдина Л.М. із співавт., 1988)