Тема 12. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

План:

1. Поняття і види матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Підста­ва і умови матеріальної відповідальності сторін.

2. Матеріальна відповідальність працівників, її види.

3. Визначення розміру шкоди і порядок її відшкодування.

4. Матеріальна відповідальність підприємства, установи, організації (власника або уповноваженого ним органу) в трудових правовідносинах, її види.

5. Порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

    Вивченню даної теми необхідно надати найпильнішу увагу, оскільки трудове законодавство, регулюючи відносини по матеріальній відповідальності сторін трудового договору (контракту), направлене як на забезпечення збереження майна підприємства, так і на захист права працівника на працю, охорону його здоров'я і особистої власності.

    Для того, щоб правильно зрозуміти поставлені для вивчення питання, необхідно перш за все підкреслити, що Конституція України визнає і захищає рівним чином державну, приватну і інші форми власності. У справі забезпечення збереження майна підприємств різних форм власності важлива роль відводиться нормам трудового права, передбачаючим обов'язок працівника дбайливо відноситися до майна підприємства і вживати заходи до запобігання збитку.

    Серед правових актів, що відносяться до трудового законодавства, особливе місце відводиться тим, які регулюють матеріальну відповідальність робітників і службовців за збиток, заподіяний працедавцю. Вона полягає в обов'язку працівника відшкодувати у встановленому законом порядку і розмірах заподіяний з його вини майновий збиток підприємству, в якому він працює.

    Матеріальна відповідальність по трудовому праву України — це самостійний вид юридичної відповідальності. Обов'язок працівника відшкодувати заподіяний підприємству майновий збиток наступає незалежно від залучення його до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

    Нормативні акти, регулюючі відшкодування матеріального збитку, заподіяного підприємству працівниками, покликані: по-перше, забезпечити збереження майна підприємства і попередити фати марнотратства; по-друге, сприяти зміцненню трудової дисципліни; по-третє, забезпечити охорону заробітної плати робітників і службовців від надмірних і незаконних утримань.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що суб'єктом матеріальної відповідальності в трудовому праві можуть бути тільки працівники, які знаходяться в (або знаходилися у момент спричинення збитку) в трудових відносинах з тим підприємством, якому вони заподіяли матеріальний збиток. У тих випадках, коли збиток підприємству причинний особами, які виконують для цього підприємства роботу не за трудовим договором (контрактом), відшкодування збитку здійснюється за нормами цивільного права.

    Згідно норм трудового права працівники звільняються від матеріальної відповідальності за збиток, який може бути віднесений до категорії нормального виробничого ризику. У цивільному праві в таких випадках збиток підлягає відшкодуванню. Найуважнішим чином студентам слід вивчити ті умови, при яких працівник може бути притягнутий до матеріальної відповідальності. До таких умов в сукупності відносяться: наявність прямого дійсного збитку, протиправність поведінки працівника; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наявністю збитку, вина працівника. Вказані умови є обов'язковими, і за відсутності хоча б одного з них не можна притягнути працівника до матеріальної відповідальності.

ТЕМА 13. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ, ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ І ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

План:

1. Поняття і види нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю.

2. Органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.

3. Повноваження місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в сфері праці.

4. Повноваження профспілкових органів в здійсненні громадського контролю за дотриманням законодавства про працю.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

    Студентові необхідно визначити, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.

Зазначемо, що основні положення стосовно нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю закріплені в главі XVIII КЗпП.

    Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

    В зазначеній темі студент повинен визначити повноваження органів, які здійснюють нагляд та контроль за дотриманням трудового законодавства та існуючу відповідальність за його недотримання.