Модуль 3. Правове регулювання умов праці

ТЕМА 8. РОБОЧИЙ ЧАС І ЧАС ВІДПОЧИНКУ

План:

1. Поняття робочого часу. Правові нормативи і види робочого часу.

2. Поняття режиму робочого часу, його види. Порядок встановлення режиму робочого часу.

3. Облік робочого часу. Ненормований робочий день. Надурочні роботи. Поденний, тижневий і під­сумований облік робочого часу.

4. Поняття і види часу відпочинку. Перерви протягом робочого дня, зміни. Щоденні перерви в роботі. Щотижневі вихідні дні. Святкові і неробочі дні.

5. Поняття і види відпусток.

6. Пільги працівникам, які поєднують роботу з навчанням, у сфері робочого часу і часу відпочинку.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

    Приступаючи до вивчення теми "Робочий час і час відпочинку" студенти вже мають відоме уявлення про соціально-економічну суть робочого часу, як міри живої праці, і часу відпочинку, як частини вільного часу, оскільки ці питання згадувалися у ряді вивчених, зокрема, економічних дисциплін. Крім того, про ці питання студентам багато що відомо з життєвого досвіду.

    При вивченні данної теми перш за все слід звернути увагу на чітке і правильне визначення правових понять робочого часу і часу відпочинку. Ці визначення містяться як в нормах, регулюючих робочий час і час відпочинку (див., наприклад, галузеві акти про робочий час і час відпочинку в окремих галузях народного господарства), так і в учбовій літературі. Рекомендується здійснити порівняльний аналіз цих визначень, відзначати перевагу того або іншого визначення для вирішення практичних питань. Так, чітке визначення правого поняття робочого часу має істотне значення для розмежування його нормованої тривалості від надурочної роботи і відповідно правильно вирішувати питання, пов'язані з передбаченим в КЗпроП обов'язком працівників виконувати встановлену норму праці.

    Юридичне визначення часу відпочинку також має важливе практичне і теоретичне значення при виникненні питання про порядок його використання, про неприпустимість залучення до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з вимогою працедавця до працівника про виконання трудових обов'язків в період, коли працівник згідно із законом звільняється від їх виконання і т.п.

    Робочий час і час відпочинку — це правові категорії, які знаходяться в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємообумовленості. Соціально-економічна взаємозалежність цих категорій виявляється у тому, що чим більше або менше одна частина (наприклад, робочий час), тим менше або більше інша його частина (час відпочинку). Правовий взаємозв'язок виявляється у тому, що встановлення законом тривалості робочого часу, працюючому за трудовим договором, є однією з найважливіших гарантій конституційного права на відпочинок, закріпленого в Конституції.

    Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку одночасно має дуже важливе значення для нормального функціонування господарської діяльності держави, сприяє збільшенню його національного багатства і підвищенню рівня життя громадян.

    Переходячи до методу правового регулювання робочого часу і часу відпочинку, студентам необхідно враховувати, що в них, природно, відображаються методи, властиві трудовому праву в цілому, а саме метод державного централізованого нормування і метод колективно-договірного регулювання, а також у ряді випадків поєднання того і іншого методу. Важливо знати сферу застосування кожного з цих способів і вказати правову підставу для його застосування. Так у порядку державного централізованого нормування встановлюється максимальна і нормальна тривалість робочого часу в організації (не більш 40 годин в тиждень) і мінімальна тривалість щорічної оплачуваної відпустки (не менше 24 календарних днів).

ТЕМА 9. ОПЛАТА ПРАЦІ

План:

1. Поняття заробітної плати, її функції та структура.

2.  Норми праці і порядок їх встановлення. Тарифна система оплати праці та її елементи.

3. Гарантійні виплати і гарантійні доплати. Компенсаційні виплати. Оплата праці у разі відхилення від нормальних умов праці.

4. Порядок виплати заробітної плати та її захист.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

    Приступаючи до вивчення перерахованих вище питань, студенти повинні знати, що таке заробітна плата, навчитися відрізняти заробітну плату від інших виплат і доплат, які передбачені законодавством про працю.

    Як відомо, в категорії "заробітна плата" розрізняють два аспекти: економічний і правовий. У економічному значенні заробітна плата є вартістю і ціною робочої сили. Як правова категорія заробітна плата є не що інше, як грошова винагорода, виплачувана працедавцем працівнику за працю у встановленій сторонами трудового договору (контракту) розмірі, в межах, визначуваних законодавством, соціально-партнерськими угодами, колективними і трудовим договорами.

    Необхідно помітити, що в учбовій літературі по трудовому праву і у ряді нормативних актів останніх років термін "заробітна плата" замінений на термін "оплата праці". Аналізуючи законодавство, можна дійти висновку, що за своїм змістом ці поняття не відрізняються один від одного, а тому в подальшому викладі заробітна плата і оплата праці розглядаються як синоніми.

    Студенти повинні звернути увагу на ті елементи заробітної плати, які відрізняють її від гарантійних виплат і доплат, а також компенсаційних виплат, передбачених законодавством про працю.

    Чітко визначивши поняття заробітної плати, студентам слід перейти до вивчення методів правового регулювання оплати праці в умовах переходу до ринкових відносин. Тут важливо підкреслити, що в умовах сьогоднішнього дня існують два методи правового регулювання оплати праці: централізоване (державне) нормування і локальне (договірне) регулювання. Головною особливістю є значне звуження державного нормування, оскільки джерелом заробітної плати працівників виробничої сфери є госпрозрахунковий дохід підприємства.

    Студенти повинні вивчити і засвоїти значення одного з основних понять правової організації оплати труда — мінімальна заробітна плата. Це та мінімальна межа, нижче за яку заробітна плата не може бути встановлена жодному працівнику, що виконує норму праці. Вона виконує перш за все функцію гарантій рівня доходів найманих робітників і, крім того, виконує службову роль (наприклад, застосовується при встановленні розмірів посадових окладів державних службовців, кладеться в основу розрахунків, мінімальних розмірів пенсії, допомог, стипендій).