Стандартизація процесів продукції і послуг

Нормативно-правове регулювання діяльності органів по стандартизації

1)Згідно із Законом суб´єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

рада стандартизації;

технічні комітети стандартизації;

інші суб´єкти, що займаються стандартизацією.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації (далі — Центральний орган) організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, поширення національних стандартів і, як національний орган стандартизації, представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях зі стандартизації.

Він виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів із відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

бере участь у розробленні й узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів із питань стандартизації;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

вживає заходів щодо виконання зобов´язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

формує програму робіт зі стандартизації та координує її реалізацію;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує створення і ведення Національного фонду нормативних документів та Національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.

 

 

• 2) Суб’єктом стандартизації є центральний орган виконавчої влади в галузі стандартизації, рада стандартизації, технічні комітети стандартизації та інші суб’єкти, які займаються стандартизацією (юридичні чи фізичні особи).

Центральний орган виконавчої влади в галузі стандартизації (Держстандарт України) організовує, координує і здійснює діяльність відносно розробки, ухвалення, приймання, перегляду, змін, розповсюдження національних стандартів і як національний орган стандартизації представляє Україну міжнародних, міждержавних і регіональних організаціях із стандартизації.

Рада стандартизації є колегіальним консультативно-нарадчим органом при Кабінеті Міністрів України, він же затверджує персональний склад Ради й положення про нього.

Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції й органами державної влади, погодження інтересів у галузі стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

Держстандарт України з урахуванням суспільних потреб у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів щорічно формує програму зі стандартизації, яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розробки. Програма публікується один раз у шість місяців в офіційному виданні Держстандарту й розміщується в інформаційних мережах.

 

Стандартизація процесів продукції і послуг

1)Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю Продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції е стандартизація та сертифікація виробів.

Стандартизація продукції
Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції
стандартизація охоплює:
• установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
• розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;
• визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;
• формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;
• створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.
Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, головними з яких є:
o урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;
o гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності — з національними стандартами інших країн;
o взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;
o участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;
o відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.
Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упакування, транспортування та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації:
o Міжнародні стандарти ІСО серії 9000
o Галузеві стандарти
o Державні стандарти України
o Стандарти науково-технічних інженерних товариств та союзів
o Технічні умови
o Стандарти підприємств

 

2) Важливим елементом державного впливу на якість продукції є її сертифікація. Укладання багатьох міжнародних угод у сфері торгівлі неможливе без відповідності продукції певним стандартам і визнання результатів випробувань при здійсненні її сертифікації.

Особлива роль міжнародної стандартизації у забезпеченні якості

продукції (послуг)полягає у тому, що вона створює єдину, зрозумілу

у всіх країнах мову, за допомогою якої відображають нормативнотехнічні засади та рівень якості на всіх етапах життєвого циклу продукції — від її створення до використання та утилізації.

Нині діють такі міжнародні організації зі стандартизації якості та

сертифікації: Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Міжнародний союз телекомунікації, Європейська організація з якості, Європейська організація з випробувань і сертифікації, Міжнародна рада зі стандартизації,метрології та сертифікації, Міжнародна асоціація якості, Український міжнародний фонд якості та ін.

У сучасних умовах міжнародні стандарти на системи якості

(стандарти ІSО серій 9000 та 10000) застосовують для створення та

сертифікації систем якості у галузях не тільки виробництва, а й виробничоекономічної інфраструктури (транспорт, енергетика, зв’язок,

будівництво тощо) та соціальної інфраструктури (охорона здоров’я,

торгівля, навчання та ін.).

У світовій практиці стандартизація у сфері послуг охоплює:

• пасажирське й ватажне перевезення;

• зв’язок;

• банківську справу;• освіту тощо.

 

Як об’єкт стандартизації, послуга пов’язана із певними труднощами, зумовленими тим, що не всі її характеристики можуть бути виявлені кількісно.

Існує Генеральне об’єднання з торгівлі послугами (GATS) у сферах:

• банківської справи;

• страхування;

• архітектури та проектування;

• телекомунікацій;

• бухгалтерського обліку;

• консультування;

• транспорту;

• побутових послуг;

• туризму та ін.

Держспоживстандарт України згідно із чинним законодавством

України та міжнародними договорами, ратифікованими Україною,

представляє національні інтереси в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації, а також у відносинах із відповідними органами інших країн у сфері стандартизації.