Матеріали для самоконтролю

Ситуаційні задачі:

1. У хворого з пухлиною підшлункової залози розвинулася механічна жовтуха, внаслідок здавлення жовчновивідної протоки. Яка протока здавлена?

А. ductus choledochus; *

В. ductus cysticus;

С. ductus hepaticus communis;

D.ductus hepaticus dexter;

E.ductus hepaticus sinister

2. У хворого з жовчнокам'яною хворобою розвилася механічна жовтуха. При обстеженні встановлено, що камінь знаходиться в загальній жовчній протоці. Які жовчовивідні протоки утворюють обтуровану протоку?

A. ductus hepaticus communis et ductus cysticus; *

B.ductus hepaticus dexter et sinister;

C.ductus hepaticus dexter et ductus cysticus;

D.ductus hepaticus sinister et ductus cysticus;

E.ductus hepaticus communis et ductus choledochus.

3. Хвора Б., 39 років, яка протягом 8 років не може завагітніти порадили звернутись до Хвора К., 30 років, скаржиться на сильну спрагу, сухість у роті, які з’явилися після сильного нервового потрясіння. При лабораторному обстеженні виявлено збільшення цукру в крові до 10 ммоль/л. Захворювання якої ендокринної залози у хворої? 

A *Підшлункової 

B Щитоподібної 

C Статевих 

D Наднирникових 

E Епіфіза 

4. Під час операції, маніпулюючи в ділянці між шлунком та печінкою, хірург остерігався пошкодити печінково-дванадцятипалу зв’язку, тому що там знаходиться:

A *Спільна жовчна протока, власна печінкова артерія, ворітна вена 

B Спільна жовчна протока, спільна печінква артерія, ворітна вена печінки. 

C Власна печінкова артерія, шлунково-дванадцятипала артерія. 

D Ворітна вена печінки, печінкові вени 

E Нижня порожниста вена, міхурова протока. 

5. При лабораторному дослідженні в крові хворого 56 р. відмічено підвищення рівня цукру. Яка з ендокринних залоз уражена?

A *Рancreas

B Glandula supratenalis

C Glandula thyroidea

D Glandula parathyroidea

E Glandula pineale

6. Лікар пальпує у хворого 43 р. нижній край печінки. На якому рівні у здорової людини розташована нижня межа печінки?

A *По краю реберної дуги

B На 2 см нижче краю реберної дуги

C На 4 см ніжче краю реберної дуги

D На 4 см вище краю реберної дуги

E На 3 см нижче краю реберної дуги

7. Проводячи хірургічне втручання на жовчному міхурі лікарю необхідно визначити загальну міхурову протоку. В якому анатомічному утворенні очеревини вона

знаходиться?

A *Lig. Hepatoduodenale.

B Lig. Hepatorenale.

C Lig. Gastrocolicum.

D Lig. Duodenorenale.

E Lig. Hepatogastricum.

8. Больному поставлен диагноз: панкреатит. В какой области передней стенки живота можно пропальпировать воспаленный орган?

A *Эпигастральной и левом подреберье

B Эпигастральной и правом подреберье

C Левой боковой

D Пупочной

E Правой боковой

9. Визначення розмірів печінки дозволило встановити, що по правій середьоключичній лінії верхня її межа знаходиться на рівні IV міжребер'я, нижній її край виступає з під реберної дуги на 4 см. Оцініть розміри печінки.

A *Печінка збільшена - нижня її межа зміщена донизу.

B Печінка зменшена - нижня її межа зміщена донизу.

C Печінка зменшена - нижня її межа зміщена догори.

D Печінка збільшена - верхня її межа зміщена догори

E Розміри печінки нормальні.

10. У больного с желчекаменной болезнью развилась механическая желтуха. При обследовании установлено, что камень находится в общем желчном протоке. Какие желчевыводящие протоки образуют обтурированный проток? 

A *Ductus hepaticus communis et ductus cysticus 

B Ductus hepaticus dexter et sinister 

C Ductus hepaticus dexter et ductus cysticus 

D Ductus hepaticus sinister et ductus cysticus 

E Ductus hepaticus communis et ductus choledochus 

Рекомендована література.    

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с 67-78. 

2. М.Р.Сапин «Анатомия человека», Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с.46-53.

3. М.Г.Привес «Анатомия человека», С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 282-288.

4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека», Т.2, -с. 82-97.

Тема 40.  Очеревина. Топографія органів черевної порожнини. Рентгенанатомія органів травної системи.   

1. Актуальність теми. Очеревина характеризується високою чутливістю, в ній зосереджені велика кількість нервових клітин, які утворюють поверхневе нервове сплетіння. Знання будови очеревини, її топографії взаємовідношення з органами черевної і тазової порожнини необхідно студентам при вивчені топографічної анатомії, а також при лікуванні цих органів.

2. Конкретні цілі. На препаратах, таблицях, муляжах аналізувати поверхи черевної порожнини, лінії на передній черевній стінці. Визначити: порожнину очеревини, сумки, зв’язки, чепці, брижі, синуси, канали, закутки. Вивчити топографію верхнього поверху черевної порожнини. 

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

- з курсу біології: філогенез травної системи;

- з курсу анатомії: онтогенез травної системи;

  4. Матеріали для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Теоретичні питання до заняття:

1. Очеревина, її будова, листки, порожнина очеревини?

2. Заочеревинний простір, його значення?

3. Похідні очеревини?

4. Покажіть зв'язки печінки, шлунку, селезінки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози.

5. Яке значення має чепцевий отвір. Показати на препарати і назвати стінки цього отвору?

6. Топографія верхнього поверху очеревини

7. Охарактеризуйте межі середнього і нижнього поверхів очеревини?

8. Назвіть органи черевної порожнини, що покриті очеревиною, інтраперитонеально, мезоперитонеально, екстраперитонеально.

9. Яка різниця між черевною порожниною і очеревинною порожниною?

10. Покажіть зв'язки печінки, шлунку, селезінки, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози.

11. Яке значення має чепцевий отвір. Показати на препарати і назвати стінки цього отвору?

12. Покажіть на препараті брижі тонкої кишки.

13. Розкажіть і покажіть складки очеревини.

14. Як покриті очеревиною органи малого таза у чоловіків?

15. Назвіть заглибини очеревини малого таза у чоловіків та жінок.

16. Функції очеревини?

17. Розкажіть основні методи дослідження внутрішніх органів людини

4.2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: робота з  вологими препаратами, муляжами, вирішення тестових завдань та ситуаційних задач з бази «Крок-1»

Зміст теми заняття.

Очеревина (реritoneum) – серозна оболонка, яка вистилає стінки черевної порожнини і покриває органи. Очеревина характеризується високою чутливістю, в ній зосереджені велика кількість нервових клітин, які утворюють поверхневе нервове сплетіння. Черевна порожнина (саvitas abdominales) обмежена зверху діафрагмою, спереду та з боків - м'язами живота, ззаду - поперековими хребцями, квадратними м'язами попереку і клубово-поперековими м'язами.

    Виділяють два листки: парієтальний і вісцеральний, між ними знаходиться щілиноподібний простір (порожнина очеревини). Порожнина очеревини (саvum реritonei) являє собою складну систему, щілиновидних просторів, заповнених незначною кількістю серозної рідини, яка зволожує поверхню серозної оболонки.

Порожнина очеревини у чоловіків цілком замкнута. У жінок є зв'язок з зовнішнім середовищем за допомогою отворів маткових труб, які відкриваються в очеревинну порожнину. Другим кінцем труби відкриваються в порожнину матки.

Відношення органів до очеревини:

- інтраперітонеально (шлунок, селезінка, тонка кишка, сліпа, поперечна, сигмоподібна, верхня третина прямої);

- мезоперітонеально (печінка, висхідна, низхідна ободові кишки, середня третина прямої кишки);

- екстраперітонеально (дванадцятипала кишка, підшлункова залоза, нижня третина прямої кишки).

Зв’язки очеревини:

- серпоподібна, вінцева, права і ліва трикутні, кругла, венозна зв’язки печінки;

- печінково-ниркова;

- печінково-дванадцятипала;

- печінково-шлункова;

- шлунково-діафрагмальна;

- шлунково-селезінкова;

- шлунково-ободова;

- підвішуюча дванадцятипалу кишку (зв’язка Трейца).

Чепці:

- малий чепець: утворений печінково-дванадцятипалою і печінково-шлунковою зв’язками;

- великий чепець: шлунково-ободова зв’язка: 2 листка йдуть вниз до входу в малий таз, потім підіймаються догори, приєднуються до брижи поперечної кишки і йдуть до задньої стінки черевної порожнини.

Брижі:

- брижа тонкої кишки (за винятком дванадцятипалої);

- брижа апендикса;

- брижа поперечної ободової кишки;

- брижа сигмоподібної кишки.

Утворення паріетальної очеревини:

- складки передньої стінки: серединна пупкова (облітерований урахус), присередня (вміщує пупкову артерію), бічна (вміщує нижні епігастральні артерії і вени);

- ямки передньої стінки: надміхурова, присередня пахвинна, бічна.

Поверхи черевної порожнини:

1. Верхній поверх – між діафрагмой і брижем поперечної ободової кишки.

В ньому знаходяться: шлунок, печінка, жовчний міхур, селезінка.

Сумки верхнього поверха:

- печінкова, обмежена зліва серпоподібною зв’язкою, містить праву частку печінки і жовчний міхур;

- передшлункова, обмежена праворуч серпоподібною зв’язкою, містить ліву частку печінки, шлунок, селезінку;

- чепцева, розташована позаду від малого чепця і шлунка.

Чепцевий отвір, сальниковий отвір (foramen epiploicum s. Winslovi), через який можна проникнути в щілиновидний простір позаду шлунка і малого чіпця - чепцеву сумку (bursa omentalis), обмежений:

- спереду – печінково-дванадцятипалою зв’язкою;

- позаду – печінково-нирковою зв’язкою;

- зверху – хвостатою часткою печінки;

- знизу – верхньою частиною дванадцятипалої кишки.

Основними функціями очеревини є:

- вироблення та всмоктування серозної рідини;

- бар'єрні (серозно-гематолімфатичного бар'єру волокнистого типу і серозно-гематолімфaтичного бар'єру клітинного типу).

Середній поверх розташований між брижем поперечної ободової кишки та входом в малий таз. В ньому знаходяться: тонка кишка, сліпа кишка, ободова кишка, сигмоподібна кишка.

Канали:

- правий бічний канал: при переході очеревини зі стінці на висхідну ободову кишку;

- лівий бічний канал: при переході очеревини зі стінці на низхідну ободову кишку.

Синуси:

- правий брижовий (замкнутий);

- лівий брижовий (сполучається з тазом).

Заглибини:

- верхня і нижня дванадцятипалокишкові;

- верхня і нижня клубово-сліпокишкові;

- засліпокишкова;

- міжсигмоподібні.

Нижній поверх – відповідає порожнині малого тазу. В ньому знаходяться: пряма кишка, сечовий міхур, матка.

У чоловіків у порожнині малого тазу очеревина утворює одну заглибину між сечовим міхуром і прямою кишкою (ехсаvatiо rectovesicalis), а у жінок є дві заглибини - між сечовим міхуром і маткою (ехсаvаtіо vesicouterina) і між пря­мою кишкою і маткою (ехсаvаtіо rectouterina), або Дугласів простір.

Області передньої стінки живота.

- епігастріум, права і ліва підреберні області;

- пупкова область, права і ліва бічні;

- лобкова, права і ліва пахвинні.

Основними методиками дослідження внутрішніх органів є рентгеноскопія та рентгенографія. Крім цього приміняються томографія, рентгенокімографія для реєстрації рухів органів. Без контрастування вивчаються порожнини носа, навколоносові пазухи, зуби, каміння жовчного та сечового міхура.

Контрастування порожнистих органів проводять водним розчином сірчанокислого барію (травний тракт), водними розчинами органічних сполук йоду (жовчні, сечові, статеві шляхи). Також приміняють кисень, повітря для введення в порожнисті органи.

При вивченні на рентгенограмах зубів відмічають вікові та індивідуальні особливості, стан коренів, коронок, альвеолярних відростків. При вивченні протоків слинних залоз проводять сіалографію.

Для дослідження глотки найбільш доступними є нижня частина рото глотки та гортаноглотка. Форма глотки лійкоподібна, звужена донизу, контури чіткі. Після проходження контрастної маси видні ямки надгортанника та грушоподібні кармани.

Стравохід досліджують в косих положеннях. На знімку він має вид інтенсивної повздовжньої тіні. У стравоході чітко просліджуються три фізіологічні звуження.

  Шлунок досліджують в прямій проекції.

   В дванадцятипалій кишці розрізняють цибулину, та всі відділи. Контуруються складки слизової оболонки.

  Порожня та клубова кишки виглядають у виді петель. Контури чіткі з дрібною зазубреністю за рахунок складок слизової. Товста кишка заповнюється контрастом через 3-22 години, сліпа – 3-4 години, висхідна – 5-6, поперечна ободова – 10-12, в сигмоподібній накопичуються калові маси.

Печінка без контрастування має інтенсивну, однорідну, неправильної форми, чітку тінь.

  Контрастування жовчних протоків має назву – холангіографія. При непрямій йодні препарати вводяться через рот. При прямій проводиться ін’єкція в печінку або жовчний міхур через черевну стінку, або при операціях

прямо в протоки.