Тема 12. Фінансовий аналіз

Метою фінансового аналізу є ідентифікація всіх фінансових наслідків проекту, визначення його фінансової життєздатності для прийняття рішень про доцільність інвестування та фінансу­вання проекту.

Одним з центральних моментів підготовки проекту є визна­чення умов фінансування, вибір та раціоналізація джерел фінан­сування та розробка плану узгодження припливу і відтоку гро­шових коштів від проекту.

Фінансування — забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, але й виражені в грошово­му еквіваленті інші інвестиції, в тому числі основні та обігові кошти, майнові права і нематеріальні активи тощо.

Фінансування проектів спрямоване на вирішення таких завдань:

• забезпечення потоку інвестицій, необхідного для планомір­ного виконання проекту;

• зниження капітальних витрат і ризику проекту за рахунок раціональної структури інвестицій і отримання податкових пільг;

• забезпечення балансу між обсягом залучених фінансових ре­сурсів і величиною отриманого прибутку.

До основних принципів фінансування слід віднести:

• необхідність повернення фінансових коштів, що сприяє під­триманню постійної платоспроможності компанії;

• забезпечення підвищених темпів зростання доходу та капіта­лу, що дозволяє забезпечити високу дохідність проекту та ефективну діяльність компанії у довгостроковій перспективі (стратегічна мета);

• мінімізацію інвестиційних ризиків, яка сприяє зменшенню загального рівня ризиків по інвестиційному проекту та забезпе­чує над ними контроль.

Пошук джерел фінансування проектів є, мабуть, найважливі­шою проблемою, яка постає перед будь-яким підприємством.

Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи:

• власні;

• залучені;

• позичкові.

Власні інвестиційні ресурси. До них належать чистий нероз­поділений прибуток, спрямований на виробничий розвиток, амор­тизаційні відрахування, іммобілізована в інвестиції частина обі­гових коштів, реінвестована шляхом продажу частина основних фондів, страхова сума відшкодування збитків, спричинених втра­тою майна, тощо. Вони характеризуються простотою залучення, високим рівнем прибутковості інвестованого капіталу, зменшен­ням ризику неплатоспроможності і банкрутства під час їх вико­ристання, але в той же час мають обмеженість обсягу залучених коштів та відсутній зовнішній контроль.

Залучені інвестиційні ресурси характеризуються високими об­сягами їх можливого залучення, зовнішнім контролем за викори­станням, певною складністю залучення, частковою втратою управ­ління компанією (у разі емісії акцій). Існують певні особливості формування залучених інвестиційних ресурсів для підприємств різних організаційно-правових форм власності. Залученими інвес­тиційними ресурсами фінансуються в основному досить ризико­вані та прибуткові проекти.

Позичкові інвестиційні ресурси. За сучасних умов позичкові інвестиційні ресурси стали основним джерелом фінансування. Вони в основному використовуються для кредитування проектів з низьким рівнем ризику та чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту.

При виборі варіанта фінансування слід пам'ятати, що раціона­лізація структури фінансування є одним з етапів стратегії фор­мування інвестиційних ресурсів компанії.

На першій стадії формування інвестиційних ресурсів прогно­зуються потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів, на другій вивчається можливість формування інвестиційних ресур­сів за рахунок різних джерел, на третій визначаються методи фі­нансування з урахуванням специфіки бізнесу, розміру проекту та юридичної форми власності. І, нарешті, заключним етапом роз­робки стратегії формування є раціоналізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Головними критеріями раціоналізації співвідношення внутріш­ніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є необхідність забезпечення високої фінансової стійкості компанії та максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності, який знаходиться в розпорядженні засновників компанії при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язане з пев­ними витратами: акціонерам треба виплачувати дивіденди, бан­кам — проценти за надані кредити і т. ін. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансу­вання, називається ціною капіталу. У ринковій економіці поняття капіталу як фактора виробництва означає певну суму грошей або цінностей, активів фірми. При фінансовому проектуванні передбачається, що поточні витрати фінансуються за рахунок поточних, а капітальні — за рахунок довгострокових активів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залу­ченого капіталу.