Велику увагу братства приділяли соціальній підтримці найменш захищених представників суспільства – старих, інвалідів, бездомних, сиріт

Братчики наглядали за моральністю мирян. Особливо переслідували різних чарівників та чарівниць і передавали їх єпископському суду. Братчикам заборонялось спілкуватись також з тими, хто ходить до ворожок і чарівниць. Під пильним наглядом перебували і вчинки самих членів Львівського Успенського братства. Кожен з них повинен був бути зразком у всьому. Якщо один з братів знав про провину іншого, то був зобов’язаний про це доповісти зборам. Якщо ж змовчить, то буде покараний. Статут вимагав, щоб кожний братчик жив по-християнськи, відвідував хоча б один раз на тиждень церкву, займався справами милосердя та доброчинності. На початку XVII ст. у Львівському братстві було запроваджено посаду деспекта, який мав доглядати за моральністю братчиків, доповідаючи про їх поведінку на зборах.

Важливою заслугою Львівського братства було налагодження тісних міжслов’янських зв’язків. Львівські братчики встановили зв’язки з Москвою, Вільном, а також південнослов’янськими країнами. Так, у 1592 р. Львівське братство відрядило до Москви велику делегацію, яка складалася з членів братства. До її складу входили братський священик Михайло і міщани Лука Губа, Микола Добрянський та Іван П’ятницький.

Братчики мали при собі установчі грамоти та листи братства до російського чину і впливових російських діячів. Змалювавши тяжке становище українського населення під гнітом Речі Посполитої, братчики просили допомоги в будівництві монастирської лікарні та інших споруд. Водночас братські посланці просили книги московського видання – Псалтир, Бесіди Йоана Красномовного тощо. Від російського чину братство отримало велику, як на той час, допомогу: п’ять зв’язок соболів та куниць, 50 угорських золотих, 30 російських карбованців. Це було не поодиноке посольство, виряджене Львівським братством до Росії. Є відомості, що й наступного 1593 р. львівські братчики делегували до Москви посольство з рекомендаційними листами Олександрійського патріарха Мелетія Пігаса та князя Острозького.

Отже, братства мали чітку структуру, були досить дисциплінованими організаціями.