Кризові ситуації в житті ВІЛ-позитивної людини

У ВІЛ-інфікованих та членів їх сімей виникає безліч проблем. Діагноз "ВІЛ-інфекція" з першого дня його встановлення супроводжується гострими переживаннями, як самої людини, що заразилася, так і її близьких. Емоційні переживання самі по собі є формою страждання і вимагають спеціальної допомоги. Безумовно, при будь-якому важкому або невиліковному захворюванні людина боїться смерті, страждає психологічно і фізично. ВІЛ-інфекція відрізняється від інших захворювань тим, що до неї негативно ставиться суспільство, відторгаючи людину, заражену ВІЛ. Незважаючи на досить широке інформування населення про ВІЛ-інфекцію, ВІЛ-інфіковані потерпають від стигматизації (стигма – пляма) та дискримінації в побуті і громадському житті. Це пов'язано з тим, що в першу чергу інфікування відбувається у людей, що порушують моральні принципи з точки зору більшості людей (гомосексуалізм, споживання наркотиків, надання сексуальних послуг). Стигматизація і дискримінація особливо виражені на початкових етапах розвитку епідемічного процесу в країні. Активна просвітницька робота з роз'яснення особливостей захворювання, перехід епідемії з груп ризикованої поведінки на загальну популяцію, підтримка ВІЛ-інфікованих на державному рівні та засобами масової інформації можуть значно змінити ставлення до них.

На етапі кризи проявляється емоційний шок, заціпеніння, "оглушеного" мовчання, емоційна нестабільність, відстороненость, відчай. Людина намагається заперечити факт зараження ВІЛ: "Це не може статися зі мною!". Знижується оцінка сприйняття себе як особистості. Людина відчуває емоційний параліч, розгубленість. Може проявитися озлобленість – руйнівна поведінка, здатність завдати шкоди собі та іншим. На цьому етапі особливо актуальна спеціалізована психологічна допомога людині. До консультування при позитивному результаті тесту на ВІЛ-інфекцію доцільно залучати професійних психологів (кризовий консультування).

Специфіка методів і методик роботи з ВІЛ-позитивними людьми.

При захворюванні на ВІЛ/СНІД людина стикається відразу з багатьма проблемами і не бачить виходу з ситуації, яка склалася.

В процесі соціальної підтримки реалізація функцій фахівців відбувається на рівні особистого спілкування з клієнтом та в ході вирішення задач, викликаних необхідністю взаємодії клієнта з різними соціальними службами. Толерантне ставлення, здатність фахівця співчувати людям і співпереживати їх проблеми лежить в основі його успішної роботи з клієнтом. Саме тому багато клієнтів вважають соціальних працівників своїми помічниками і наставниками, здатними знайти рішення у важкій життєвій ситуації.

Послуги завжди повинні надаватися, виходячи з інтересів клієнта, з урахуванням його права на самовизначення і самостійний вибір, конфіденційність, уважне і не дискримінаційне ставлення, повага, отримання медико-соціальної допомоги високої якості.

Вулична соціальна робота як метод профілактики ВІЛ/СНІДу.

Вулична соціальна робота спрямована на встановлення контакту та надання допомоги тим клієнтам, які нехтують існуючими службами чи послугами та з якихось причин є важкодоступними для закладів системи охорони здоров'я.

Вулична робота - це також донесення профілактичної інформації до споживачів наркотичних речовин у ті місця, де вони зазвичай збираються, проводять час.

Головною метою проведення вуличної роботи, так само як і програм зменшення шкоди в цілому, є зміна норм поведінки в групі споживачів наркотичних речовин. Однак зміна соціальних норм неможлива без зміни поведінки окремих членів цієї групи. Тому найефективнішою формою вуличної роботи визнано роботу за принципом «рівний - рівному» («залучення наставників одного віку й однакового походження для передачі просвітницьких послань цільовій групі», що дає змогу використовувати індивідуальний досвід та формувати індивідуальний підхід до кожного клієнта програми.

Вулична соціальна робота як метод профілактики ВІЛ/СНІДу є процесом налагодження контакту зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин з метою інформування про безпечне вживання наркотичних речовин та мотивування клієнта до зміни ризикованої поведінки. Серед сильних сторін такої роботи можна виокремити: наявність конкретних результатів роботи; можливість встановити довірливі стосунки з клієнтом; наснаження клієнта у процесі роботи, що має наслідком усвідомлення власної корисності та підвищення самооцінки працівника.

Використання вуличної соціальної роботи як «низькопорогового» підходу до надання послуг споживачам ін'єкційних наркотичних речовин дає змогу залучити до програм тих, хто з різних причин не бажає припинити вживання наркотичних речовин і, таким чином, через інформування мотивувати їх до використання неризикованих практик вживання наркотичних речовин.