Книжечка, звана silenus alcibiadis, серђчь ікона алківіадская

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ

ПередЂл 3-й

ПОЧАЛО У ВСЂХ СИСТЕМАХ МІРСКИХ УМОЗРИТСЯ І УСЮ ТЛЂНЬ, ЯК ОДЯГ СВОЮ 40, НОСИТЬ; ВОНО Є МІР ПЕРВОРОДНИЙ

Поглянемо тепер на всемірный мір цей, як на розважальний будинок вЂчнаго, як на прекрасний рай з безщетных вертоградов, будьто вЂнец з вЂночков, або машинище, з машинок складений 41.

А я бачу в нім єдиний початок, оскільки єдиний центр і єдиний розумний ціркул в безлічіЂ їх.

Але коли сіе почало і цей центр є вездЂ, а окружія його нигдЂ нЂт, тоді бачу в цьому цЂлом світЂ два світи, єдиний мір составляющія: мір видний і невидний, живый і мертвий, цЂлый і крушений. Цей риза, а той - тЂло, цей тЂнь, а той - дерево; цей речовина, а той - ипо́стась, серЂчь: основаніе, содержашее речовий бруд так, як малюнок тримає свою фарбу. / 13/331 /

Отже, мір в мірЂ є те вЂчность в тлЂні, життя в смерті, востаніе в снЂ, свЂт в тмЂ, в лжЂ 42 істина, в плачЂ радість, в отчаяніи надія.

У цьому мЂстЂ встрЂчается зі мною любомудрое слово Платоново в такій силЂ: "Підлість не шанує за сущу точність". Nisi quod πριξ teneat, серЂчь кромЂ одне тое, що в кулак схопити може, а в кулак схопити можна одне відчутне. Якщо ж мнЂ скажеш, що внЂшній мір цей в якихось мЂстах і часах кінчиться, нимЂя покладений себЂ передЂл, і я скажу, що кінчиться, серЂчь починається.

ПередЂл 6-й

БИБЛІА Є МАЛЕНЬКІЙ БОГООБРАЗНЫЙ МІР, АБО МІРИК 50.

МІРОЗДАНІЕ ТОРКАЄТЬСЯ ДО ОДНІЄЇ ЕЯ, НЕ ДО ВЕЛИКАГО, ТВАРЬМИ ОБИТАЕМАГО МІРА

Мойсей, ревнуючи священикам єгипетським, зібрав в одну громаду небесныя і земныя тварюки і, надавши рід благочестивих предків / 15/352 / своїх, слЂпив "Книгу Бытія", серЂчь мірозданія.. Сіе змусило думати, що мір створений за 7000 лЂт назад.

Але обительный мір торкається до тварюк. Ми в нім, а він в нас мешкає. Мойсейскій же, симболическій тайнообразный мір є книга. Вона ні в чому не чіпає обительнаго міра, а тільки слЂдами зібраних від нього тварюк путеводствует \18\ нас до присносущному початку єдино, як магнітна стрЂла, поглядаючи на вЂчную твердь його.

А в тому не дуже потрібна мудрість, щоб вЂдати 51, чи раніше створений цвЂт або народився гриб?.

У цьому оберігає нас самий початок книги. "ВначалЂ створи бог небо і з[емлю]" 52. Сказуют, що в єврейському лежить так: "ВначалЂ створив боги". А щоб сіе розумЂлось про книгЂ, написано: "Я гі́ммел, доЂ я га́рец", серЂчь: "Сіе небо і сію землю". РЂчь сія ніяк не пристала до вселенському міру. Естли знаходиться одна точію земля, як раніше / 16/361 / думали, не до речі говориться: "Сію землю, сіе сонце".

Естли ж населеним мірам нЂсть числа, як нынЂ почали думати, і тут нелЂпый нісенітниця: "Сіе небо!.". А інше ж, десяте, соте, тысящное, хто створив? Звичайно, каждаго міра машина нимЂет своє, з пловущими в нім планетами небо. Ось на що створена сія мірозданія книга! "Небеса повЂдають славу божію.". НЂт в ній рЂчи, ні слова, щоб не дихало благовЂстіем вечнаго. У всЂх землі сіючи передЂлах (terminus - знаменіе) і у всЂх кінцях вселенныя сіючи виходить вЂщаніе вселюбезнЂйшаго почала і є земля проЂтованная. "Не суть рЂчи ні словеса.". і протчая 53.

ПРИМЂТИ НЂКІИХ СРОДНОСТЕЙ

Афанасій. Важко упізнати свою природу, а чужу пізнати і того трудняе. Узнаеш, та поздо. Черепаха помилку відчула, як / 382 / начала роківЂть.

Григорій. Не поминай мнЂ трудності в потрібному дЂлЂ. не Можна ніяк, щоб натура потрібне здЂлала важким. Не треба, серЂчь не корисно, а тЂм-то і важко роківЂть черепахЂ, але не соколові. Трудно-де дізнатися.. Та гдЂ же той, хто охочий дізнатися? Крила, що склало, важко роківЂть і самому орлові. Чи Знаеш, що землемЂры узнавают висоту превысокаго фарійскаго терему з однієї його тЂні.

Всяка таємниця нимЂет свою викривальну тЂнь. Важко розпізнати між дружнім і облесником серцем, але зовнішня тЂнь, будьто з'ясувальне штекло, і найсердечніші закутки ставить у виді гострим охоронцям.

Дивися, коли хлопчик, здЂлав для іграшки воловый ярем, накладає оною цуценятам або котикам, - чи не сія є тЂнь хлЂбопашескія в нім душі? І чи не позив до земледЂланію?. / 391 / Якщо припоясует шаблю, - чи не апетит до воинствованію?.

Коли трилЂтній отрок самовільною чуткою переймає божественныя пЂсни, любить заглядать у священныя книги, перекидати листи, оглядЂть то на таємничих образів картинки, то на букви, - чи не сіе викриває таємну іскру природи, родившія і зовущія його в упражненіе богословське? Невидима його сила в нас і божество, безпритворными цими твареніями розумЂваема, ясно зображається.

Навіщо ж блаженство обмежувати в одному житія рідЂ або в двох?

Бог вездЂ є, і щастіе у всякому состояніи, якщо з богом в оне входимо. Треба тільки дізнатися собі, куди хто народжений. Краще бути натуралным котом, нежель з ослячою природою левом. \435\

Ганяться в званіи за прибутками є непомилковий знак неспорідненості. Не позбудешся прибутків, якщо буде в тебЂ царствіе божіе в / 392 / силЂ своїй.

Чи не диво, що один в изобиліи мізерний, а інший в незначності задоволений? Видно, що природа більше додає хитрощі, вивЂпливая фігуру мурашкину, ніж слонову, і дивнЂйшій царствія божія промысл можна видЂть: в пчельных роях, ніж в овечих і воловых стадах.

Бог багатому подібний до фонтану, що наповнює різні посудини по їх вмЂстности. Над фонтаном напис сія: "Нерівне всЂм рівність".