double arrow

Структура взаємодії технопарку та його учасника


Спрощена структура надана на рисунку:

Важным показателем уровня экономического развития общества стали высокие технологии, основанные на современных научно-технических достижениях, и наукоемкое промышленное производство.

Технопарки, ориентированные на развитие высоких технологий и наукоемкого промышленного производства – это специальные территории, на которых плотно сконцентрированы знания, технологии, высококвалифицированные специалисты

Они являются новыми общественными формированиями, преследующими главную цель - содействовать связи науки с экономикой.

Начиная с середины XX столетия Технопарк, как экономическое и общественное явление, родившееся одновременно с развитием новой технологии, все больше приковывает внимание индустриальных и развивающихся стран. Особенно со времени 80-х годов перед правительствами разных стран мира поставлена задача - активизировать поиски путей ускорения развития высокой технологии и наукоемкого промышленного производства навстречу вызову и конкуренции в этой области. Стоит отметить, что многие государства рассматривают создание научного парка как важное стратегическое средство для развития современной конкурентоспособной промышленности, стимулирования подъема экономики и развития общества.




По статистическим данным, в настоящее время во всем мире насчитывается более 400 разного рода Технопарков, которые расположены главным образом в Америке, Европе и Азии. По количеству первое место занимают США (более 100), второе - Германия (более 60), далее следуют Великобритания (40), Франция (30), Япония (20) и Южная Корея (10).

Самые известные из них - “Кремниевая долина” (США), исследовательский парк, расположенный в Северной Каролине (США), Кембриджский научный парк (Великобритания) и др.

По предварительным оценкам Международного клуба научных городков Технопарки, направленные на развитие высоких технологий и наукоемкого промышленного производства, могут стать главной формой развития экономики XXI века.

В настоящее время, учитывая состояние экономики Украины, развитие тех отраслей промышленности, которые могут быть конкурентоспособны на внешнем рынке и обеспечить более высокие темпы экономического прогресса, концепция Технопарка является наиболее перспективной.

Згідно з розпорядженням Президента України від 14 квітня 1999р. в країні створена законодавча база щодо діяльності трьох технологічних парків (технопарків):

- “Напівпроводникові технології та матеріали, оптоелектроника та сенсорна техніка”,

- “Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”,

- “Інститут монокристалів”,

"Углемаш"

Технопарк створено з метою:



· інтенсифікації розробок, виробництва і впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції;

· координації і взаємного погодження дій Учасників Технопарку, спрямованих на задоволення потреб внутрішнього ринку та нарощування експортного потенціалу країни;

· організаційного удосконалення інноваційної діяльності та комерційного трансферу науково-технічних розробок;

· залучення внутрішніх та іноземних інвестицій для вирішення задач, що стоять перед Технопарком;

· створення сприятливих умов становлення та розвитку малих і середніх інноваційних підприємств, що працюють в науково-технічному середовищі, в тому числі шляхом організації бізнес-інкубатора в межах Технопарку;

· організації промислового випуску та широкого використання інноваційних продуктів Технопарку;

· створення нових і збереження існуючих робочих місць;

Технопарки як нові особливі економічні структури в Україні здійснюють свою діяльність на спеціально створеній законодавчій базі:

1. Закон України № 991-XIV від 16.07.99 "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона", "Інститут монокристалів" ".

2. Закон України № 1749-ІІІ від 01.06.2000 "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування".

3. Постанова Кабінету Міністрів України № 471 від 29.04.96 "Про Міжвідомчу раду з координації діяльності щодо організації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів".



4. Постанова Кабінету Міністрів України № 549 від 22.05.96 "Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів".

5. Постанова Кабінету Міністрів України № 2311 від 17.12.99 "Про нормативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона", "Інститут монокристалів""".

6. Постанова Кабінету Міністрів України № 1018 від 26.06.2000 "Про відкриття спеціальних рахунків і затвердження Порядку зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання".

7. Постанова Кабінету Міністрів України № 1216 від 04.08.2000 "Про утворення Комісії з питань державної підтримки діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона", "Інститут монокристалів"".

8. Постанова Кабінету Міністрів України № 1308 від 22.08.2000 "Про внесення змін і доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 471 та від 22 травня 1996 р. № 549".

9. Постанова Кабінету Міністрів України № 1318 від 10.10.2001 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1999 р. № 2311"

2. Інноваційна структура - це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид А), або група юридичних і фізичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції.

Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підприємства, організації та установи незалежно від форм власності (з урахуванням обмежень, встановлених законодавчими актами), зокрема:

- науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури;

- навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

- виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів;

- інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;
суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності.

Іноземні юридичні особи, міжнародні організації, а також іноземні громадяни можуть бути учасниками інноваційної структури нарівні з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено законодавством України.

3. Метою створення інноваційної структури є інтенсифікація розроблення, виробництва та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших суб'єктів на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни. Ця мета досягається шляхом державного регулювання інноваційної діяльності з реалізацією принципу свободи підприємництва в цій сфері.

4. Ініціаторами створення інноваційної структури можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації та установи незалежно від форм власності і громадяни.

5. Організаційне та методичне забезпечення створення і функціонування інноваційних структур здійснюється Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів з координації діяльності щодо організації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів (далі - Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів), яка діє відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. Інноваційні структури виду А створюються в порядку, встановленому законодавством для відповідних організаційних форм суб'єктів підприємництва (підприємство, об'єднання підприємств, господарські товариства тощо).

7. Інноваційні структури виду Б створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність. Договір повинен містити відомості про склад учасників, напрями інноваційної діяльності, органи управління і порядок прийняття ними рішень, права та обов'язки учасників, порядок фінансування спільної діяльності та розподілу прибутку, прийняття нових учасників інноваційної структури, порядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору) та розподілу майна між учасниками.

8. Основними джерелами фінансування інноваційної структури є:
вклади учасників;

бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення;
кредити банків;

інвестиції, в тому числі іноземні;

прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури;
випуск в обіг цінних паперів.

Вкладами учасників інноваційної структури можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, цінні папери, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

9. Інноваційна структура будь-якого виду розробляє і затверджує проект своєї діяльності, який повинен містити:

- визначення концепції та цілей функціонування інноваційної структури;
визначення основного інноваційного продукту (товару, виду послуг); ( Пункт 9 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ № 199 ( 199-97-п ) від 04.03.97 )

- техніко-економічне обгрунтування;

- інформацію про її учасників;

- інформацію про її органи управління та положення про орган управління науково-технічною діяльністю інноваційної структури, погоджене з МОН;

- бізнес-план, який передбачає комплекс підготовчих робіт з розгортання інноваційної структури (проведення необхідної інформаційно-рекламної роботи, залучення коштів заінтересованих українських та іноземних інвесторів, виділення відповідної земельної ділянки тощо), робоче освоєння території, будівництво і оснащення конкретних об'єктів, формування творчих колективів, опрацювання організаційно-економічного механізму функціонування інноваційної структури, створення бізнес-центру, технологічних інкубаторів, інноваційних фондів, навчальних закладів, консалтингових і страхових фірм тощо, міжнародне співробітництво, виробничу та комерційну діяльність. Проект діяльності інноваційної структури розробляється відповідно до типового проекту, який затверджується Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів.

10. Статут інноваційної структури (для виду А) і договір про спільну діяльність ( для виду Б) та проект діяльності інноваційної структури подаються до Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів.

Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів організує проведення експертизи зазначених документів протягом не більш як 90 днів з моменту їх подання і визначає відповідність критеріям діяльності інноваційної структури для набуття відповідного статусу. Критерії визначаються Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів для конкретних функціональних типів інноваційних структур виходячи з вимог забезпечення світового рівня продукції (послуг), яку мають виробляти ці структури.

11. МОН за поданням Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів здійснює реєстрацію інноваційної структури та її основного інноваційного продукту шляхом включення її до Державного реєстру інноваційних структур та видачі відповідного свідоцтва.

Свідоцтво про реєстрацію інноваційної структури дає право на отримання податкових, валютно-фінансових та інших пільг і переваг, установлених законодавством.

Технопарки складають організаційну основу інноваційних процесів, відіграють важливу роль у перенесенні високих технологій з галузі фундаментальних розробок у виробництво та сприяють комерціалізації науки, позитивним структурним зрушенням в економіці, зростанню конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.

Основна ідея такого співробітництва полягає в тому, що підприємства, які створюються у технопарках, залучають до роботи над замовленнями наукових співробітників університету, які в свою чергу мають можливість застосовувати на практиці результати своїх досліджень, надавати фірмам консультаційні послуги.







Сейчас читают про: