Принципи і методи фінансового планування

Зміст та задачі фінансового планування

Метою планування фінансів є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання в плановому періоді.

Фінансовий план можна розглядати як завдання по окремих показниках, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв'язок показників розвитку підприємства з наявними ресурсами, взаємодію сукупної вартісної оцінки коштів, що беруть участь у відтворювальних процесах та в обігу грошового капіталу.

Основні завдання фінансового планування:

1) забезпечення нормального відтворювального процесу підприємства необхідними джерелами фінансування, їх формування та використання;

2) дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів. Бізнес-план, що містить докладне фінансове обгрунтування інвестиційного проекту, є для інвестора основним документом, що стимулює вкладення капіталу;

3) гарантія виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами. Оптимальна для підприємства структура капіталу приносить максимальний прибуток і максимізує платежі до державного бюджету;

4) виявлення резервів та мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку та інших доходів, враховуючи й позареалізаційні;

5) контроль за фінансовим станом, плато- і кредитоспроможністю підприємства.

Важливим моментом фінансового планування є визначення стратегії планування. Стратегія фінансового планування означає загальне спрямування розробки фінансового плану, джерел надходження коштів, джерел прибутку.

Логіка планування передбачає такі етапи:

- визначення місії фінансової підсистеми підприємства;

- обгрунтування загальних цілей підприємства;

- оцінка фінансово-економічного стану підприємства і аналіз впливу на нього факторів зовнішнього і внутрішнього середовища в ретро- і перспективному розрізі;

- вибір фінансових стратегій;

- довгострокове фінансове планування дій, що забезпечують досягнення стратегічних цілей;

- розробка тактики управління фінасами підприємства;

- середньострокове і короткострокове планування фінансово-економічної діяльності підприємства;

- розробка заходів, що корегують поточні й плани;

- реалізація планів;

- аналіз та оцінка результатів реалізацій, регулювання фінансово-економічноїдіяльності в оперативному режимі.

Важливим змістом фінансового планування в господарюючому суб'єкті є визначення його центрів доходу (прибутку) і центрів витрат. Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, який приносить йому прибуток. Центр витрат - підрозділ, який є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важливу роль в діяльності.

Фінансове планування охоплює всі потоки платежів на підприємстві та між підприємством і зовнішнім середовищем з урахуванням стану платіжних засобів за один або кілька періодів. Потоки платежів та запаси платіжних засобів для фінансового планування слід визначати за видом, величиною і моментом часу їх виникнення на підставі діяльності підприємства в майбутньому періоді. Це дозволить володіти інформацією про очікувані платежі.

Фінансове планування потрібне, в першу чергу, для збереження фінансової рівноваги підприємства, а, з іншого боку, - для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів. Воно повинно охоплювати всі фінансово-економічні та виробничо-господарські процеси.

Ефективно виконати ці завдання можна лише в рамках одночасного (синхронного) планування. Щоб пов'язати всі розрахунки один з одним, розробляють схему інтегрованого загального планування на підприємстві або систему планування.

Таке інтегроване планування дозволяє уникнути порушень фінансової рівноваги підприємства. Отже, фінансове планування представляє собою складову процесу фінансового забезпечення господарської діяльності підприємства і формує основу для прийняття фінансових рішень.

Методологія фінансового планування будується на таких принципах.

1) повноти - означає охоплення всіх сфер та види діяльності підприємства. Реалізується у зведеному плані (бюджеті);

2) обґрунтованості - необхідності орієнтації на існуючий та бажаний фінансово-економічний стан підприємства, соціально-економічні задачі необхідні для його досягнення зрушень;

3) реальності – необхідності урахування всіх обмежень фінансових ресурсів, раціональних норм і нормативів, використання прогресивних методів їх розробки;

4) інтегрованості - необхідності тісного взаємозв'язку між різними видами планів (бюджетів) із тим, щоб виконання планів нижчого рівня найбільшою мірою сприяло виконанню планів вищого рівня. Реалізація цього принципу забезпечується тим, що кожний наступний план розробляється, виходячи із завдань попереднього плану. Так, тактичні плани (бюджети) розробляються на базі стратегічних, оперативні - на базі тактичних і є їх продовженням і деталізацією. Даний принцип передбачає взаємозв'язок зведеного і функціональних планів;

5) гнучкості - можливості швидкого корегування на зміні фінансово-економічних умов у суспільстві. Для забезпечення реалізації принципу гнучкості необхідно використовувати систему багатоваріантного ситуаційного планування, створення резервів;

6) економічності - раціонального співвідношення витрат на планування (бюджетування) з отриманими результатами. Виконання цього принципу важливе, якщо врахувати, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, ресурсів тощо. Реалізація цього принципу забезпечується розробкою раціональних форм планів, виключенням дублюючої та нерелевантної інформації, ефективної організації всього процесу.

Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).

Кошторис – це форма планового розрахунку доходів і витрат. Бюджет - це форма планового розрахунку надходження і витрачання грошей. Вони визначають докладну програму дій підприємства на майбутній період.

Основна мета складання кошторисів (бюджетів) полягає:

- в узгодженні оперативних і перспективних планів;

- в координації дій різних підрозділів підприємства;

- в деталізації загальних цілей виробництва і доведенні їх до керівництва різноманітними центрами відповідальності;

- в управлінні і контролі за виробництвом;

- в стимулюванні ефективної роботи керівників і персоналу підприємства;

- у визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності;

- у періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом.

Останнім часом підприємства найчастіше застосовують систему бюджетного планування, яка впроваджується з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників. Ця система передбачає формування окремих фінансових центрів в фінансовій підсистемі підприємства

Бюджетирование осуществляется в двух направлениях. Первое направление - это подготовка функциональных бюджетов, т.е. бюджетов подразделений предприятия. Соответственно, подразделение предприятия, для которого может быть составлен отдельный бюджет и осуществлен контроль его выполнения, является бюджетным центром. Другое направление бюджетирования - это разработка стандартов (норм) затрат на производство отдельных изделий (или услуг).

Взаимосвязь этих направлений состоит в том, что на основе бюджетов отдельных подразделений определяется ставка распределения их расходов между отдельными видами продукции й організуються внутрішні ринкові відношення між підрозділами. Это дает возможность составить нормативную калькуляцию полной производственной себестоимости единицы продукции. На основе бюджетов всех подразделений складається сводный бюджет предприятия.

Сводный бюджет - это совокупность бюджетов, обобщающих будущие фінансово-економічні операции всех подразделений предприятия. Он включает две группы бюджетов: операционные и финансовые.

Операционные бюджеты (кошториси) - это совокупность бюджетов (кошторисів) расходов и доходов, обеспечивающих составление бюджетного отчета о прибыли. К операционным принадлежат бюджеты (кошториси) продаж, производства, запасов, прямых материальных затрат, прямых затрат на оплату труда, производственных накладных расходов, себестоимости готовой продукции, себестоимости реализованной продукции, расходов на сбыт, расходов на управление и др.

Финансовые бюджеты - это совокупность бюджетов, отображающих запланированные денежные потоки и финансовое состояние предприятия. Примерами финансовых бюджетов являются: бюджет капитальных вложений, бюджет денежных средств и бюджетный баланс.

Впровадження фінансового планування має низку переваг:

1) дає змогу щомісяця одержувати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж фінансова звітність, і, відповідно, більш точне планове значення розміру прибутку;

2) в межах затвердження бюджетів на місяць структурним підрозділам надається більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань;

3) здійснюється режим економії фінансових ресурсів підприємства.

В економічній літературі достатньо чітко розрізняють поняття "план" і "бюджет". План - більш широке поняття, яке включає в себе впорядковану систему дій, спрямованих на досягнення деяких цілей.

Бюджет - більш вузьке поняття, яке означає кількісне представлення плану дій у сфері формування і витрачання коштів.

Кошториси поділяються на два види: кошториси основної діяльності підприємства і кошториси неосновних видів діяльності. Кошториси (бюджети) складаються в цілому на рік з поквартальною (чи помісячною) розбивкою.

Розрізняють два підходи до розрахунку кошторисів:

1. Розробка кошторису (бюджету) з "нуля". Застосовується у випадку, якщо проектується нове підприємство чи підприємство змінює профіль роботи.

2. Планування від досягнутого. Застосовується у випадку, якщо профіль роботи підприємства не змінюється.

При составлении бюджетов на основе фактических результатов, достигнутых в предыдущем периоде они корректируются с учетом ценовой и налоговой политики государства и других факторов в плановом периоде. Преимуществом такого метода является его простота, поскольку он не требует значительных затрат на расчеты. Благодаря этому приростное бюджетирование приобрело значительное практическое распространение. Но этот метод имеет существенный недостаток. В процессе бюджетирования не завжди анализируется эффективность затрат, а достигнутые результаты автоматически переносятся на следующий период.

Такой подход может привести к тому, что бюджетным центрам, которые имеют превышение бюджета, могут в следующем периоде предоставить дополнительные ресурсы, а подразделениям, обеспечившим экономию средств, наоборот, сократят ассигнования.

Бюджетирование «с нуля» - это метод, при котором менеджеры каждый раз должны обосновывать запланированные затраты так, будто бы деятельность осуществляется впервые. Бюджетирование «с нуля» требует от каждого бюджетного центра детального анализа деятельности для выявления неэффективных операций и выбора наиболее эффективных направлений использования ресурсов. Этот метод дает возможность выявить проблемы и решить их на стадии планирования. Одновременно бюджетирование «с нуля» более дорогой подход, поскольку требует значительных затрат времени и средств.

При складанні кошторисів (бюджетів) використовуються різноманітні методи:

- нормативний;

- розрахунково-аналітичний;

- балансовий;

- оптимізації;

- моделювання.

Сутністю нормативного методу складання кошторису є розрахунок обсягу затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норми витрат ресурсів на запланований обсяг економічного показника (реалізація, випуск продукції). Нормативний метод планування є найпростішим. Маючи норму (норматив) і об'ємний показник, можна легко розрахувати плановий показник (рис. 8.9).

Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді. В основі цього методу лежить використання експертної оцінки, яка має обгрунтуванне значення імовірності. Прийняття експертної оцінки - це комплекс логічних і математично-статистичних методів і процедур, пов'язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу і прийняття рішень.

Сутністю балансового методу є узгодження обсягу витрат і джерел ресурсів (доходів). Балансовий метод застосовується передусім при плануванні розподілу прибутку та інших фінансових ресурсів, плануванні потреби в надходженні коштів до фонду накопичення, фонду споживання тощо.

Балансова ув'язка по фінансових фондах має вигляд:

3_Н+Н=В+3_К ,

де З_п залишок коштів на початок планового періоду, грн.; Н - надходження коштів до фонду, грн.; В - витрачання коштів з фонду, грн.; З_к - залишок коштів на кінець планового періоду, грн.