Спілкування та мовна діяльність

Лекція 7

(2 рік.)

1. Поняття спілкування в психології.
2. Види й функції спілкування.

ПОНЯТТЯ Й ВИДИ СПІЛКУВАННЯ

Розглядаючи спосіб життя різних вищих тварин і людини, ми зауважуємо, що в ньому виділяються дві сторони: контакти із природою й контакти з живими істотами. Перший тип контактів ми назвали діяльністю, і він уже був розглянутий у гл. 6. Другий тип контактів характеризується тим, що взаємодіючими один з одним сторонами є живі істоти, організм із організмом, що обмінюються інформацією. Цей тип внутрішньовидових і міжвидових контактів називають спілкуванням.

Спілкування властиво всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно здобуває самі зроблені форми, стаючи усвідомленим й опосередкованим мовою. У спілкуванні виділяються наступні аспекти: зміст, мета й засоби. Зміст — це інформація, що у межиндивидуальных контактах передається від однієї живої істоти до іншого. Змістом спілкування можуть бути відомості про внутрішній мотиваційний або емоційний стан живої істоти. Одна людина може передавати іншому інформацію про наявні потреби, розраховуючи на потенційну участь у їхньому задоволенні. Через спілкування від однієї живої істоти до іншого можуть передаватися дані про їхні емоційні стани (задоволеність, радість, гнів, сум, страждання й т.п.), орієнтовані на те, щоб певним чином настроїти інша жива істота на контакти. Така ж інформація передається від людини до людини й служить засобом міжособистісного настроювання. Стосовно розгніваної або страждаючої людини ми, наприклад, поводимося інакше, чим стосовно тому, хто настроєний доброзичливо й випробовує радість.

Змістом спілкування може стати інформація про стан зовнішнього середовища, передана від однієї живої істоти до іншого, наприклад, сигнали про небезпеці або про присутність десь поблизу позитивних, біологічно значимих факторів, скажемо, пиши.

У людини зміст спілкування значно ширше, ніж у тварин. Люди обмінюються один з одним інформацією, що представляє знання про світ, богатый, прижизненно придбаний досвід, знання, здатності, уміння й навички. Людське спілкування многопредметно, воно найрізноманітніше по своєму внутрішньому змісті.

Ціль спілкування — це те, заради чого в людини виникає даний вид активності. У тваринних метою спілкування може бути спонукання іншої живої істоти до певних дій, попередження про те, що необхідно втриматися від якої-небудь дії. Мати, наприклад, голосом або рухом попереджає дитинча про небезпеці; одні тварини в череді можуть попереджати інших про те, що ними сприйняті життєво важливі сигнали.

У людини кількість цілей спілкування збільшується. У них крім перерахованих вище включаються передача й одержання об'єктивних знань про світ, навчання й виховання, узгодження розумних дій людей у їхній спільній діяльності, установлення й прояснення особистих і ділових взаємин, багато чого іншого. Якщо у тваринні мети спілкування звичайно не виходять за рамки задоволення актуальних для них біологічних потреб, то в людини вони являють собою засіб задоволення багатьох різноманітних потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, эстетических, потреб інтелектуального росту, морального розвитку й ряду інших.

Не менш істотні відмінності засобів спілкування. Останні можна визначити як способи кодування, передачі, переробки й розшифровки інформації, переданої в процесі спілкування однієї живої істоти іншому.

Кодування інформації - це спосіб передачі її від однієї живої істоти до іншого. Наприклад, інформація може передаватися за допомогою прямих тілесних контактів: торканням тіла, руками й т.п. Інформація може людьми передаватися й сприйматися на відстані, через органи почуттів (спостереження з боку однієї людини за рухами іншого або сприйняття вироблених їм звукових сигналів).

У людини, крім всіх цих даних від природи способів передачі інформації, є чимало таких, які винайдені й удосконалені їм самим. Це - мова й інші знакові системи, писемність у її різноманітних видах і формах (тексти, схеми, малюнки, креслення), технічні засоби запису, передачі й зберігання інформації (радио-и відеотехніка; механічна, магнітна, лазерна й інша форми записів). По своїй винахідливості у виборі засобів і способів внутрішньовидового спілкування людина набагато випередила всі відомі нам живі істоти, що живуть на планеті Земля.

Залежно від змісту, цілей і засобів спілкування можна розділити на кілька видів. По змісту воно може бути представлене як матеріальне (обмін предметами й продуктами діяльності), когнітивне (обмін знаннями), кондиційне (обмін психічними або фізіологічними станами), мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами), деятельностное (обмін діями, операціями, уміннями, навичками). При матеріальному спілкуванні суб'єкти, будучи зайнятими індивідуальною діяльністю, обмінюються її продуктами, які, у свою чергу, служать засобом задоволення їхніх актуальних потреб. При кондиційному спілкуванні люди впливають один на одного, розраховане на те, щоб привести один одного в певний фізичний або психічний стан. Наприклад, підняти настрій або, навпроти, зіпсувати його; збудити або заспокоїти один одного, а в остаточному підсумку — зробити певний вплив на самопочуття один одного.

Мотивационное спілкування має своїм змістом передачу один одному певних спонукань, установок або готовності до дій у певному напрямку. Як приклад такого спілкування можна назвати випадки, коли одна людина бажає домогтися того, щоб в іншого виникло або зникло деяке прагнення, щоб у кого-небудь зложилася певна установка до дії, актуалізувалася деяка потреба. Ілюстрацією когнітивного й деятельностного спілкування може служити спілкування, пов'язане з різними видами пізнавальної або навчальної діяльності. Тут від суб'єкта до суб'єкта передається інформація, що розширює кругозір, що вдосконалює й розвиває здатності.

По цілям спілкування ділиться на біологічне й соціальне відповідно до потреб, що обслуговують їм. Біологічне — це спілкування, необхідне для підтримки, збереження й розвитку організму. Воно пов'язане із задоволенням основних органічних потреб. Соціальне спілкування переслідує мети розширення й зміцнення міжособистісних контактів, установлення й розвитку интерперсональных відносин, особистісного росту індивіда. Існує стільки приватних цілей спілкування, скільки можна виділити підвидів біологічних і соціальних потреб.

По засобам спілкування може бути безпосереднім й опосередкованим, прямим і непрямим. Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів, даних живій істоті природою: руки, голова, тулуб, голосові зв'язування й т.п. Опосередковане спілкування пов'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь для організації спілкування й обміну інформацією. Це або природні предмети (ціпок, кинутий камінь, слід на землі й т.д.), або культурні (знакові системи, записи символів на різних носіях, печатка, радіо, телебачення й т.п.).

Пряме спілкування припускає особисті контакти й безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування, наприклад, тілесні контакти, бесіди людей один з одним, їхнє спілкування в тих випадках, коли вони бачать і безпосередньо реагують на дії один одного.

Косвенное спілкування здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди (скажемо, переговори між конфліктуючими сторонами на міждержавних, міжнаціональних, групових, сімейному рівнях).

Людина відрізняється від тварин наявністю в нього особою, життєво важливої потреби в спілкуванні, а також тим, що більшу частину свого часу він проводить у спілкуванні з іншими людьми.

Серед видів спілкування можна виділити також ділове й особистісне, інструментальне й цільове. Ділове спілкування звичайно включене як приватний момент у яку-небудь спільну продуктивну діяльність людей і служить засобом підвищення якості цієї діяльності. Його змістом є те, чим зайняті люди, а не ті проблеми, які зачіпають їхній внутрішній мир. На відміну від ділового особистісне спілкування, навпроти, зосереджено в основному навколо психологічних проблем внутрішнього характеру, тих інтересів і потреб, які глибоко й інтимно торкають особистість людини: пошук сенсу життя, визначення свого відношення до значимої людини, до того, що відбувається навколо, дозвіл якого-небудь внутрішнього конфлікту й т.п.

Інструментальним можна назвати спілкування, що не є самоціллю, не стимулюється самостійною потребою, але переслідує якусь іншу мету, крім одержання задоволення від самого акту спілкування. Цільове — це спілкування, що саме по собі служить засобом задоволення специфічної потреби, у цьому випадку потреби в спілкуванні.

У житті людини спілкування не існує як відособлений процес або самостійна форма активності. Воно включено в індивідуальну або групову практичну діяльність, що не може не виникнути, не здійснитися без інтенсивного й різнобічного спілкування.

Між діяльністю й спілкуванням як видами людської активності існують розходження. Результатом діяльності є звичайно створення якого-небудь матеріального або ідеального предмета, продукту (наприклад, формулювання ідеї, думки, висловлення). Підсумком спілкування стає взаємний вплив людей один на одного. Діяльність є в основному інтелектуально розвиваючу людину формою активності, а спілкування - видом активності, головним чином формуючої й розвиваючої його як особистість. Але діяльність може також брати участь у персональному перетворенні людини, так само як спілкування - у його інтелектуальному розвитку. І діяльність, і спілкування тому варто розглядати як взаємозалежні сторони розвиваючої людини соціальної активності.

Найважливішими видами спілкування в людей є вербальне й невербальне. Невербальне спілкування не припускає використання звукової мови, природної мови як засіб спілкування. Невербальне — це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантоміміки, через прямі сенсорні або тілесні контакти. Це тактильні, зорові, слуховые, нюхові й інші відчуття й образи, одержувані від іншої особи. Більшість невербальних форм і засобів спілкування в людини є вродженими й дозволяють йому взаємодіяти, домагаючись взаєморозуміння на емоційному й поведінковому рівнях, не тільки із собі подібними, але й з іншими живими істотами. Многим з вищих тварин, у тому числі й найбільше собакам, мавпам і дельфінам, дана здатність невербального спілкування один з одним і з людиною.

Вербальное спілкування властиве тільки людині і як обов'язкова умова припускає засвоєння мови. По своїх комунікативних можливостях воно набагато богаче всіх видів і форм невербального спілкування, хоча в житті не може повністю його замінити. Та й сам розвиток вербального спілкування спочатку неодмінно опирається на невербальні засоби комунікації.