Визначення характеру

Характер

(6 рік.)

Основні питаня:

8. Поняття характеру, стійкі риси характеру. Теоретичні та експериментальні підходи до дослідження характеру.

9. Структура характеру.

10. Формування характеру.

11. Загальна характеристика соціальних характерів.

12. Типологія характерів за Е.Фромом.

13. Акцентуйовані характери за К.Леонгардом.

14. Типологічна модель характерів за О.Є.Лічко.

15. Маніпулятивні характери за типологією Е.Шострома.

16. Модель індивідуальних характерів за К.Юнгом.

Характер - це сукупність стійких рис особистості, що визначають відношення людини до людей, до виконуваної роботи. Характер проявляється в діяльності й спілкуванні (як і темперамент) і містить у собі те, що надає поводженню людини специфічний, характерний для нього відтінок (звідси назва «характер»).

Характер може виявлятися в особливостях діяльності, якими людина воліє займатися. Одні люди предпочитают найбільш складні й важкі види діяльності, для них робить приємність шукати й переборювати перешкоди; інші вибирають найбільш прості, безпроблемні шляхи. Для одних істотно, з якими результатами вони виконали ту або іншу роботу, чи вдалося при цьому перевершити інших людей. Для інших це може бути байдужним, і вони задовольняються тим, що впоралися з роботою не гірше інших, домігшись посередньої якості.

У спілкуванні з людьми характер людини проявляється в манері поводження, у способах реагування на дії й учинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатної, тактовної або безцеремонної, увічливої або грубої. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

Характер людини - це те, що визначає його значимі вчинки, а не випадкові реакції на ті або інші стимули або сформовані обставини. Учинок людини з характером майже завжди свідомий й обміркований, може бути пояснений і виправданий, принаймні з позицій діючої особи. Говорячи про характер, ми звичайно вкладаємо в подання про нього здатність людини поводитися самостійно, послідовно, незалежно від обставин, проявляючи свою волю й наполегливість, цілеспрямованість і завзятість. Безхарактерна людина в цьому змісті - той, хто не проявляє подібні якості ні в діяльності, ні в спілкуванні з людьми, пливе за течією, залежимо від обставин, управляється ними.

У своєму формуванні, розвитку й функціонуванні характер людини тісним образом пов'язаний з темпераментом. Останній являє собою динамічну сторону характеру. Характер, як і темперамент, є досить стійким і малоизменяемым.

Існує поділ рис особистості людини на мотива-ционные й інструментальні. Мотиваційні спонукують, направляють діяльність, підтримують її, а інструментальні надають їй певний стиль. Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних властивостей. Від нього більше залежить не зміст, а манера виконання діяльності. Правда, як було сказано, характер може проявлятися й у виборі мети дії. Однак, коли ціль визначена, характер виступає більше у своїй інструментальній ролі, тобто як засіб досягнення поставленої мети.

Перелічимо основні риси особистості, які входять до складу характеру людини. По-перше, це ті властивості особистості, які визначають учинки людини у виборі цілей діяльності (більш-менш важких). Тут як певні характерологические риси можуть виявитися раціональність, ощадливість або протилежні їм якості. По-друге, у структуру характеру включені риси, які ставляться до дій, спрямованим на досягнення поставлених цілей: наполегливість, цілеспрямованість, послідовність й інші, а також альтернативні їм (як свідчення відсутності характеру). У цьому плані характер зближається не тільки з темпераментом, але й з волею людини. По-третє, до складу характеру входять чисто інструментальні риси, безпосередньо пов'язані з темпераментом: экстраверсия-интроверсия, тривожність^-тривожність-спокій-тривожність, імпульсивність^-імпульсивність-стриманість-імпульсивність, переключаемость-ригидность й ін. Своєрідне сполучення всіх цих рис характеру в однієї людини дозволяє віднести його до певного типу. У наступному розділі глави ми розглянемо типологію характерів.

ТИПОЛОГІЯ ХАРАКТЕРІВ

Спроби побудови типології характерів неодноразово вживали протягом всієї історії психології. Однієї з найбільш відомих і ранніх з них з'явилася та, котра ще на початку нашого століття була запропонована німецьким психіатром і психологом Э.Кречмером. Трохи пізніше аналогічну спробу почав його американський колега У.Шеддон, а в наші дні - Э.Фромм, Клеонгард, А.Еличко й ряд інших учених.

Усе типології людських характерів виходили з ряду загальних ідей. Основні з них наступні:

1. Характер людини формується досить рано в онтогенезі й протягом іншого його життя проявляє себе як більш-менш стійкий.

2. Ті сполучення особистісних рис, які входять у характер людини, не є випадковими. Вони утворять чітко помітні типи, що дозволяють виявляти й будувати типологію характерів.

3. Більша частина людей відповідно до цієї типології може бути розділена на групи.

Э.Кречмер виділив й описав три найбільше що часто зустрічаються типу будови тіла або конституції людини: астенічний, атлетичний і пикнический. Кожний з них він зв'язав з особливим типом характеру (згодом виявилося, що належних наукових підстав для цього в автора не було).

1. Астенічний тип, по Кречмеру, характеризує невелика товщина тіла в профіль при середньому або вище за середнє росту. Астенік - це звичайно худа й тонка людина, через свою худорбу гаданий трохи вище, ніж він є насправді. В астеніка тонка шкіра особи й тіла, вузькі плечі, тонкі руки, подовжена й плоска грудна клітка зі слаборозвиненою мускулатурою й слабкими жировими нагромадженнями. Така в основному характеристика астеніків-чоловіків. Жінки цього типу, крім того, часто й малорослі.

2. Атлетичному типу свойствен сильно розвитий кістяк і мускулатура. Така людина звичайно середнього або високого зросту, із широкими плечима, потужною грудною кліткою. У нього щільна, висока голова.

3. Пикнический тип відрізняється сильно розвиненими внутрішніми порожнинами тіла (голови, груди, живота), схильністю до ожиріння при слаборозвинених м'язах й опорно-руховому апарату. Така людина середнього росту з короткою шиєю, що сидить між плечима.

Тип будови тіла, як було показано ще Кречмером і почасти підтверджене новітніми дослідженнями в області психогенетики, певним чином корелює зі схильністю до психічних захворювань. Наприклад, маніакально-депресивним психозом найчастіше хворіють люди із украй вираженими рисами пікніка. До шизофренічних захворювань більше схильні астеніки й атлетики.

Захворювання, на думку Кречмера, являють собою «карикатури певних нормальних типів особистості». Той тип нормальних людей, що по своїх психологічних особливостях нагадує шизофреніків, Кречмер назвав «шизо-тимным»; тих, хто нагадує хворих маніакально-депресивним психозом, - «циклотимиками». «Шизотимикам» властиві такі риси характеру, як аристократичність і тонкість почуттів, схильність до відвернених міркувань і відчуженість, холодність, егоїстичність і владність, сухість і відсутність емоцій. «Циклотимики» описуються їм як люди, що володіють веселістю, балакучістю, безтурботністю, задушевністю, енергійністю, схильністю до гумору й легкого сприйняття життя.

Хоча типологія Кречмера була побудована умоглядним шляхом, вона містила в собі ряд життєво правдивих спостережень. Згодом дійсно виявилося, що люди з певним типом будови тіла мають схильність до захворювань, які супроводжуються акцентуаціями відповідних рис характеру. Більше пізні класифікації характерів будувалися в основному на описах цих акцентуацій. Одна з них належить відомому вітчизняному психіатрові А.Е.Личко. Ця класифікація побудована на основі спостережень за підлітками.

Акцентуація характеру, по Личко, — це надмірне посилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються не вихідні за межі норми відхилення в психології й поводженні людини, що граничать із патологією. Такі акцентуації як тимчасові стани психіки найчастіше спостерігаються в підлітковому й ранньому юнацькому віці. Пояснює цей факт автор класифікації так: «При дії психогенних факторів, що адресуються до "місця найменшого опору", можуть наступати тимчасові порушення адаптації, відхилення в поводженні»¹. При повзрослении дитини особливості його характеру, що виявилися в дитинстві, залишаються досить вираженими, гублять свою гостроту, але з віком знову можуть виявитися чітко (особливо якщо виникає захворювання).

Классификация акцентуацій характерів у підлітків, що запропонував А.Еличко, виглядає в такий спосіб:

1. Гипертимный тип. Підлітки цього типу відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до бешкетництва. У ввони, що відбуваються навколо події, завжди вносять багато шуму, люблять неспокійні компанії однолітків. При гарних загальних здатностях вони виявляють непосидючість, недостатню дисциплінованість, учаться нерівно. Настрій у них завжди гарне, підняте. З дорослими - родителями й педагогами - у них нерідко виникають конфлікти. Такі підлітки мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, як правило, поверхневі й швидко проходять. Підлітки гипертимного типу найчастіше переоцінюють свої здатності, бувають занадто самовпевненими, прагнуть показати себе, прихвастнуть, зробити на навколишнє враження.

2. Циклоїдний тип. Характеризується підвищеною дратівливістю й схильністю до апатії. Підлітки даного типу воліють перебувати будинку одні, замість того щоб десь бувати з однолітками. Вони важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують украй дратівливо. Настрій у них періодично міняється від піднятого до подавленого (звідси назва даного типу) з періодами приблизно у дві-три тижні.

3. Лабільний тип. Цей тип украй мінливий у настрої, причому воно найчастіше непередбачено. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть виявитися найнікчемнішими, наприклад кимсь випадково загублене слово, чийсь не^ привітний погляд. Всі вони «здатні поринути в зневіру й похмурий настрій при відсутності яких-небудь серйозних неприємностей і невдач»¹. Поводження цих підлітків багато в чому залежить від сиюминутного настрою. Сьогодення й майбутнє відповідно настрою може розцвічуватися те райдужними, те темними фарбами. Такі підлітки, перебуваючи в подавленому настрої, украй потребують допомоги й підтримці з боку тих, хто може поправити їхній настрій, здатний відволікти, підбадьорити й розважити. Вони добре розуміють і почувають відношення до них оточуючих людей.

4. Астеноневротический тип. Цей тип характеризується підвищеною помисливістю й примхливістю, стомлюваністю й дратівливістю. Особливо часто стомлюваність проявляється при виконанні важкої розумової роботи.

5. Сензитивный тип. Йому властива підвищена чутливість до всього: до того, що радує, і до того, що засмучує або лякає. Ці підлітки не люблять більших компаній, занадто азартних, рухливих бешкетних ігор. Вони звичайно соромливі й боязкі при сторонніх людях і тому часто роблять враження замкнутості. Відкрито й товариські вони бувають тільки з тими, хто їм добре знайомий, спілкуванню з однолітками віддають перевагу спілкуванню з малятами й дорослими. Вони відрізняються слухняністю й виявляють більшу прихильність до батьків. У юнацькому віці в таких підлітків можуть виникати труднощі адаптації до кола однолітків, а також «комплекс неповноцінності». Разом з тим у цих же підлітків досить рано формується почуття довге, виявляються високі моральні вимоги до себе й до оточуючих людей. Недоліки у своїх здатностях вони часто компенсують вибором складних видів діяльності й підвищеною ретельністю. Ці підлітки розбірливі в знаходженні для себе друзів і приятелів, виявляють більшу прихильність у дружбі, обожнюють друзів, які старше їх за віком.

6. Психастенічний тип. Такі підлітки характеризуються прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до міркувань і міркувань, до самоаналізу й оцінок поводження інших людей. Такі підлітки, однак, нерідко бувають більше сильні на словах, а не на ділі. Самовпевненість у них сполучається з нерішучістю, а безапеляційність суджень - зі скоропалительностью дій, що вживають саме в ті моменти, коли потрібна обережність й обачність.

7. Шизоидный тип. Найбільш істотна риса цього типу - замкнутість. Ці підлітки не дуже тягнуться до однолітків, воліють бути одні, перебувати в компанії дорослих. Вони нерідко демонструють зовнішню байдужність до оточуючих людей, відсутність інтересу до них, погано розуміють стану інших людей, їхнього переживання, не вміють співчувати. Їхній внутрішній мир найчастіше наповнений різними фантазіями, якими-небудь особливими захопленнями. У зовнішніх проявах своїх почуттів вони досить сдержанны, не завжди зрозумілі для навколишніх, насамперед для своїх однолітків, які їх, як правило, не дуже люблять.

8. Эпилептоидный тип. Ці підлітки часто плачуть, переводять навколишніх, особливо в раннім дитинстві. Такі діти, пише А.Еличко, люблять мучити тварин, дражнити молодших, знущатися з безпомічного. У дитячих компаніях вони поводяться як диктатори. Їхні типові риси - жорстокість, владність, себелюбність. У групі дітей, якими вони управляють, такі підлітки встановлюють свої тверді, майже терористичні порядки, причому їхня особиста влада в таких групах тримається в основному на добровільній покірності інших дітей або на страху. В умовах твердого дисциплінарного режиму вони почувають себе нерідко на висоті, намагаються догоджати начальству, домагатися певних переваг перед однолітками, одержати владу, установити свій диктат над навколишніми.

9. Истероидный тип. Головна риса цього типу - егоцентризм, спрага постійної уваги до власної особи. У підлітків даного типу нерідко виражена схильність до театральності, позерству, рисовке. Такі діти на превелику силу виносять, коли в їхній присутності хтось хвалить їх же товариша, коли іншим приділяють більше увагу, чим їм самим. Для них насущною потребою стає прагнення залучати до себе увага навколишніх, вислухувати у свою адресу захвати й похвали. Для цих підлітків характерні претензії на надзвичайний стан серед однолітків, і, щоб вплинути на навколишніх, залучити до себе їхня увага, вони часто виступають у групах у ролі призвідників і заводив. Разом з тим, будучи нездатними стати дійсними лідерами й організаторами справи, завоювати собі неформальний авторитет, вони часто й швидко терплять фіаско.

10. Нестійкий тип. Його іноді невірно характеризують як слабовільний, пливучий за течією. Підлітки даного типу виявляють підвищену схильність і тягу до розваг, причому не перебираючи, а також до неробства й ледарства. У них відсутні які-небудь серйозні, у тому числі професійні, інтереси, вони майже зовсім не думають про своє майбутнє.

11. Конформний тип. Даний тип демонструє бездумне, а часто просто кон'юнктурне підпорядкування будь-яким авторитетам, більшості в групі. Такі підлітки звичайно схильні до моралізування й консерватизму, а їх головне життєве кредо - «бути як всі». Це тип пристосованця, що заради своїх власних інтересів готовий зрадити товариша, покинути його у важку хвилину, але, що б він не зробив, він завжди знайде «моральне» виправдання своєму вчинку, причому нерідко навіть не одне.

До наведеної класифікації характерів, запропонованої А.Е.Личко, варто ставитися так само, як і до класифікації Э.Кречмера. Вона також побудована на основі результатів спостережень й їхнього узагальнення й у цьому змісті не є науково точною (по сучасних поданнях). Виникає питання, на який різні класифікатори дотепер не знайшли задовільної відповіді: що робити з тими людьми, які не вписуються в класифікацію й не можуть бути віднесені однозначно до жодного із запропонованих типів? Така проміжна група людей становить досить значну частину - до половини всіх людей.

Близької до класифікацій А.Е.Личко є типологія характерів, запропонована німецьким ученим Клеонгардом. Ця класифікація заснована на оцінці стилю спілкування людини з оточуючими людьми й представляє як самостійні наступні типи характерів:

1. Гипертимный тип. Його характеризує надзвичайна контактність, балакучість, виразність жестів, міміки, пантоміміки. Він часто спонтанно відхиляється від первісної теми розмови. У такої людини виникають епізодичні конфлікти з оточуючими людьми через недостатньо серйозне відношення до своїх службових і сімейних обов'язків. Люди подібного типу нерідко самі бувають ініціаторами конфліктів, але засмучуються, якщо навколишні роблять їм зауваження із цього приводу. З позитивних рис, привабливих для партнерів по спілкуванню, людей даного типу характеризують енергійність, спрага діяльності, оптимізм, ініціативність. Разом з тим вони володіють і деякими відразливими рисами: легкодумством, схильністю до аморальних учинків, підвищеною дратівливістю, прожектерством, недостатньо серйозним відношенням до своїх обов'язків. Вони важко переносять умови твердої дисципліни, монотонну діяльність, змушене самітність.

2. Дистимный тип. Його характеризує низька контактність, небагатослівність, що домінує песимістичний настрій. Такі люди є звичайно домосідами, тяготяться гучним суспільством, рідко вступають у конфлікти з навколишніми, ведуть замкнутий спосіб життя. Вони високо цінують тих, хто з ними дружить, і готові їм підкоритися. Вони мають у своєму розпорядженні наступні риси особистості, привабливими для партнерів по спілкуванню: серйозністю, сумлінністю, загостреним почуттям справедливості. Є в них і відразливі риси. Це - пасивність, сповільненість мислення, неповороткість, індивідуалізм.

3. Циклоїдний тип. Йому властиві досить часті періодичні зміни настрою, у результаті чого так само часто міняється їхня манера спілкування з оточуючими людьми. У період підвищеного настрою вони є товариськими, а в період подавленого - замкнутими. Під час щиросердечного підйому вони поводяться як люди з гипертимной акцентуацією характеру, а в період спаду - з дистимной.

4. Збудливий тип. Даному типу властив низька контактність у спілкуванні, сповільненість вербальних і невербальних реакцій. Нерідко вони занудливі й похмурі, схильні до хамства й свари, до конфліктів, у яких самі є активною, провокуючою стороною. Вони неуживчивы в колективі, владні в родині. В емоційно спокійному стані люди даного типу часто сумлінні, акуратні, люблять тваринних і маленьких дітей. Однак у стані емоційного порушення вони бувають дратівливими, запальними, погано контролюють своє поводження.

5. тип, Що Застряє. Його характеризують помірна товариськість, занудливость, схильність до моралей, небалакучість. У конфліктах звичайно виступає ініціатором, активною стороною. Прагне домогтися високих показників у будь-якій справі, за яке береться, висуває підвищені вимоги до себе. Особливо чутливий до соціальної справедливості, разом з тим уразливий, уразливий, підозрілий, мстивий. Іноді надмірно самовпевнений, честолюбний, ревнивий, висуває непомірні вимоги до близького й до підлеглих на роботі.

6. Педантичний тип. У конфлікти вступає рідко, виступаючи в них скоріше пасивною, чим активною стороною. На службі поводиться як бюрократ, пред'являючи навколишньої багато формальних вимог. Разом з тим з полюванням уступає лідерство іншим людям. Іноді переводить домашніх надмірними претензіями на акуратність. Його привабливі риси: сумлінність, акуратність, серйозність, надійність у справах, а відразливому й сприятливому виникненню конфліктів - формалізм, занудливость, бурчання.

7. Тривожний тип. Людям даного типу властиві низька контактність, боязкість, непевність у собі, мінорний настрій. Вони рідко вступають у конфлікти з навколишніми, граючи в них в основному пасивну роль, у конфліктних ситуаціях шукають підтримки й опори. Нерідко мають у своєму розпорядженні наступні привабливі риси: дружелюбністю, самокритичністю, ретельністю. Внаслідок своєї беззахисності також нерідко служать «козлами відпущення», мішенями для жартів.

8. Эмотивный тип. Ці люди віддають перевагу спілкуванню у вузькому колі обраних, з якими встановлюються гарні контакти, яких вони розуміють «з півслова». Рідко самі вступають у конфлікти, граючи в них пасивну роль. Образи носять у собі, не «вихлюпують» назовні. Привабливі риси: доброта, сострадательность, сорадование чужим успіхам, загострене почуття боргу, ретельність. Відразливі риси: надмірна чутливість, слізливість.

9. Демонстративний тип. Цей тип людей характеризується легкістю встановлення контактів, прагненням до лідерства, спрагою влади й похвали. Він демонструє високу пристосовність до людей і разом з тим схильність до інтриг (при зовнішній м'якості манери спілкування). Такі люди дратують навколишньою самовпевненістю й високими домаганнями, систематично самі провокують конфлікти, але при цьому активно захищаються. Мають наступні риси, привабливими для партнерів по спілкуванню: увічливістю, артистичністю, здатністю захопити інших, неординарністю мислення й учинків. Їхні відразливі риси: егоїзм, лицемірство, хвастощі, ухиляння від роботи.

10. Екзальтований тип. Йому властиві висока контактність, балакучість, влюбливість. Такі люди часто сперечаються, але не доводять справа до відкритих конфліктів. У конфліктних ситуаціях вони бувають як активної, так і пасивною стороною. Разом з тим прив'язані й уважні до друзів і близьким. Вони альтруїстичні, мають почуття жалю, гарний смак, проявляють яскравість і щирість почуттів. Відразливі риси: панікерство, схильність сиюминутным настроям.

11. Экстравертированный тип. Відрізняється високою контактністю, у таких людей маса друзів, знайомих, вони балакучі до балакучості, відкриті для будь-якої інформації. Рідко вступають у конфлікти з навколишніми й звичайно грають у них пасивну роль. У спілкуванні із друзями, на роботі й у родині часто уступають лідерство іншим, воліють підкорятися й перебувати в тіні. Мають у своєму розпорядженні такі привабливі риси, як готовність уважно вислухати інший, зробити те, про що просять, ретельність. Відразливі особливості: схильність впливу, легкодумство, необдуманість учинків, пристрасть до розваг, до участі в поширенні пліток і слухів.

12. Интровертированный тип. Його, на відміну від попереднього, характеризує дуже низька контактність, замкнутість, відірваність від реальності, схильність до філософствування. Такі люди люблять самітність; рідко вступають у конфлікти з навколишніми, тільки при спробах безцеремонного втручання в їхнє особисте життя. Часто являють собою емоційно холодних ідеалістів, відносно слабко прив'язаних до людей. Мають такі привабливі риси, як стриманість, наявність твердих переконань, принциповість. Є в них і відразливі риси. Це - упертість, ригідність мислення, завзяте відстоювання своїх ідей. На всі вони мають свою точку зору, що може виявитися помилкової, різко відрізнятися від думки інших людей, і проте вони продовжують неї відстоювати незважаючи ні на що.

Дана класифікація ставиться в основному до дорослих людей і представляє типологію характерів переважно з погляду відносини до людей (нагадаємо, що характер людини проявляється також у відношенні до справи).

Приведемо ще одну цікаву спробу подання типології характерів, в основі якої відношення людини до життя, суспільству й моральним цінностям. Її вивів Э. Фромм і позначив як соціальну типологію характерів. «Соціальний характер, — пише автор, — містить... вибірку рис, істотне ядро структури характеру більшості членів групи, що зложилося в результаті основного досвіду й способу життя, загального для цієї групи»². Соціальний характер визначає мислення, емоції й дії індивідів, що належать даному суспільству. Різні класи й групи людей, що існують у суспільстві, мають свій соціальний характер. На його основі розвиваються й здобувають силу певні соціальні, національні й культурні ідеї. Однак ці ідеї самі по собі пасивні й можуть стати реальними силами лише тоді, коли відповідають особливим людським потребам.

Узагальнивши дані спостережень за соціальним поводженням різних людей, соотнеся їх із практикою роботи в клініці (Э.Фромм був лікарем-психіатром фрейдистской орієнтації), автор представляє типологии, що, характерів вивів наступні їхні основні типи:

1. «Мазохіст-садист». Це тип людини, що схильний бачити причини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини спостережуваних соціальних подій не в складних обставинах, а в людях. Прагнучи усунути ці причини, він направляє свою агресію на людину, що представляється йому причиною невдачі. Якщо мова йде про нього самому, то його агресивні дії направляються на себе; якщо як причина виступають інші люди, то вони стають жертвами його агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, «переробкою» людей «у кращу сторону». Своїми наполегливими діями, непомірними вимогами й домаганнями він іноді доводить себе й оточуючих людей до стану знемоги. Особливо небезпечний для навколишній такий тип тоді, коли він одержує над ними влада: він їх починає тероризувати, виходячи з «благих намірів».

Характеризуючи таких людей як лікар-психіатр, Э.Фромм писав: «Найбільше проявля часто мазохистские тенденції - це почуття власної неповноцінності, безпорадності, незначності».

Люди-мазохісти проявляють тенденції принижувати й послабляти себе, впиваються самокритикою й самобичуванням, зводять на себе немислимі даремні обвинувачення, у всім і насамперед намагаються взяти провину на себе, навіть якщо в случившемся вони ні при чому.

Цікаве спостереження Э. Фромма, що затверджує, що в цьому типі людей поряд з мазохистскими схильностями майже завжди відкриваються й садистські тенденції. Вони проявляються в прагненні ставити людей у залежність від себе, здобувати над ними повну й безмежну владу, експлуатувати їх, заподіювати їм біль і страждання, насолоджуватися баченням того, як вони страждають. Такий тип людини називають авторитарною особистістю. Э.Фромм показав, що подібні особистісні властивості були властиві многим відомими в історії деспотам, і включив у їхнє число Гітлера, Сталіна, ряд інших відомих історичних осіб.

2. «Руйнівник”. Характеризується вираженою агресивністю й активним прагненням до усунення, знищенню об'єкта, що викликав фрустрацію, катастрофу надій у даної людини. «Руйнівність, - пише Фромм, - це засіб рятування від нестерпного почуття безсилля». До руйнівності як до засобу дозволу своїх життєвих проблем звичайно звертаються люди, які випробовують почуття тривоги й безсилля, обмежені в реалізації своїх інтелектуальних й емоційних можливостей. У періоди більших соціальних потрясінь, революцій, переворотів вони виступають як основна сила, що руйнує старе, у тому числі й культуру.

3. «Конформіст-автомат». Такий індивід, зштовхнувшись із важкорозв'язними соціальними й особистими життєвими проблемами, перестає «бути самим, собою». Він беззаперечно підкоряється обставинам, суспільству будь-якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи той тип мислення й спосіб поводження, що свойствен більшості людей у даній ситуації. У такої людини майже ніколи немає ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Він фактично втрачає власне «Я», свою індивідуальність й «настільки звик випробовувати саме ті почуття, які від нього очікуються в певних ситуаціях, що лише як виняток міг би помітити у своїх почуттях щось «чуже»². Така людина завжди готова підкоритися будь-якої нової влади, швидко й без проблем міняє свої переконання, якщо обставини цього вимагають, не дуже замислюючись над моральною стороною подібного поводження. Це - тип свідомого або несвідомого пристосованця.

Выведенная Э.Фроммом типологія реальна в тому розумінні слова, що дійсно нагадує поводження багатьох людей під час соціальних подій, що відбуваються в нашій країні зараз або имевших місце в минулому.