Прогнозування банкрутства

Виходячи з визначення банкрутства, прогнозування його в першу чергу передбачає фінансовий аналіз. Якщо припустити, що банкрутство визначається величиною коефіцієнта поточної ліквідності, та коефіцієнта фінансової залежності (відношення позичкових засобів до загальної вартості активів), то ймовірність банкрутства тим менше, чим більше значення коефіцієнта поточної ліквідності (покриття) та менше значення коефіцієнта фінансової залежності.

Тобто, якщо припустити, що існує дві групи підприємств S – здорові, а D – банкроти, то кореляційна лінійна функція, що визначає дискримінантну межу між двома групами буде мати вигляд

_£=

– постійний параметр;

– параметри, що визначають ступінь впливу відповідних коефіцієнтів на кінцеву функцію;

– коефіцієнт поточної ліквідності;

– коефіцієнт фінансової залежності.

Графічно дана залежність має наступний вигляд:

Звичайно, що двофакторна модель прогнозування банкрутства не забезпечує високої достовірності в зв’язку з тим що не враховує стан інших важливих показників діяльності підприємства. Тому в 1968 р. американським економістом Е. Альтманом була розроблена п’ятифакторна модель прогнозування банкрутства

_£=,де

К_ОБ – доля оборотних засобів в активах (поточні активи / сума активів)

К_НП – рентабельність активів,визначена як співвідношення нерозподіленого прибутку (чистий прибуток – дивіденди) до загальної Σ активів

К_Р – рентабельність активів (балансовий прибуток до Σ активів)

К_П – коефіцієнт покриття (Σ ринкова вартість акцій до короткострокових зобов’язань)

К_ВІД – віддача всіх активів (виручка до Σ активів).

В цій моделі враховані показники ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності та ринкової активності.

В залежності від значення £ ймовірність банкрутства:

- до 1,8 – дуже висока;

- 1,81 – 2,7 – висока;

- 2,71 – 2,9 –можлива;

>3 – дуже низька.

За думкою Е.Альтмана, за допомогою цієї моделі ймовірність банкрутства можна прогнозувати на і рік з достовірністю до 95%, на 2 роки – 83%.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. ВАРНАЛІЙ З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 2-ге вид. – Київ: Знання-Прес, 2003 – 285 с.

2. ВОРОТІНА Л.І. Малий бізнес та підприємництво як засіб адаптації до ринкових форм господарювання. – К.: Знання, 1996.

3. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2004.–304 с.

4. ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА: Підручник /М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.п. Наливайко та ін.; За заг ред. С.Ф. По кропивного. – Вид.2-ге, перероб. та доп.– К.: КНЕУ, 2004.–528 с.

5. КІСЕЛЬОВ А.П. Основи бізнесу. – Київ.: Вища школа, 1998. – 190 с.

6. КОТЛЕР Ф. Основы маркетинга. – Москва.: Прогресс, 1991. – 733 с.

7. МАККОНЕЛЛ К.Р., БРЮ С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика / Пер. с англ. 11-го изд. К., Хагар-Демос,1993. – 785 с.

8. МЕСКОН М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 701 с.

9. МОЧЕРНИЙ С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності. – Київ.: Академія, 2001. – 280 с.

10. ХОСКИНГ А. Курс підприємства. – М.: Міжнародні відносини, 1993. – 352 с.

11. ЩЕКИН Г.В. Практическая психология менеджмента. – Киев, 1994. – 397с.

12. ШУДРА В.Ф., Беличко А.Н. Як підготувати успішний бізнес-план. – К.: Капрал, 1997. – 100 с.