Тема 1. Предмет, метод і задачі статистики

ШОСТКА - 2007

Викладач: Павленко Ю.Є.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ШОСТКИНСЬКИЙ ІНСТИТУТ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

„ Затверджую”

Заступник директора

з навчальної роботи

_______Павленко А.А.

З ДИСЦИПЛІНИ «СТАТИСТИКА»

Розглянуто і затверджено

на засіданні кафедри економічних

і соціальних дисциплін

протокол № від 2007 р.

зав. кафедри _________ В.Л.Акуленко

1.1 Поняття про статистику як науку, виникнення статистики і її розвиток

1.2 Предмет вивчення статистики

1.3 Основні поняття в статистиці

1.4 Метод статистики і її основні завдання

1.5 Галузі статистики, її зв'язок з іншими науками

1.6 Перелік літератури, що рекомендується

Великий мислитель Георг Вільгельм Фрідріх Гегель сказав, що самою серйозною потребою людини є потреба збагнення істини. Без перебільшення можна сказати, що одним з важливих способів збагнення істини є статистика. Тому зрозумілий і закономірний різко зрослий інтерес і увага до статистики у всіх цивілізованих країнах. У розвитих країнах статистика є однієї з фундаментальних складових економічної освіти. Зп великим же рахунком статистична підготовка необхідна фахівцю, що працює в будь-якій області, тобто кожній освіченій людині. Адже статистичне мислення, засноване на узагальненні, умінні в окремому випадку розглянути закономірне і випадкове, необхідно й у науці, і в повсякденному житті. Професор М.М.Юзбашев, відомий статистик і викладач одного із С.-Петербурзьких вузів, виразив це в наступному жартівливому вірші:

Статистика каждому очень нужна,

Ведь методов всех – королева она!

Чтобы править хозяйством и жизнью личной,

Статистику должен ты знать на «отлично»!

Запомни же прочно, себя зря не мучая:

Все в мире – единство Закона и Случая!

И чтоб нам познать вероятностный свет

Другого пути чем статистика, нет.

Таким чином, вивчення статистики ніколи не буде даремним. Вона допоможе зрозуміти навколишній світ, людей, суспільство, державу, самих себе. Вона універсальна і потрібна усім.

Охоплюючи практично всі сторони, явища і процеси суспільного життя, статистика допомагає кожній людині орієнтуватися в житті, а кожній поважаючій себе державі проводити таку політику, що забезпечувала б його громадянам життя, гідне Людини.

Не випадково Європейська економічна комісія в одному зі своїх останніх документів оголосила статистику в числі пріоритетних галузей своєї діяльності поряд з екологією, транспортом, торгівлею й економічним аналізом. Статистика визнана дуже важливою суспільною наукою.

У нашій країні активний інтерес і увага до статистики, вимоги до неї, зросли в зв'язку з переходом до нових методів управління державою і проведенням економічних реформ, що торкають інтереси всього населення.

Органам державного управління статистика служить інформаційною базою для прийняття рішень, а кожний з нас шукає в ній результати проведених реформ.

Так що ж таке статистика й у чому сутність цієї науки? Якою вона була і якию є, і повинна бути? Яка її роль і значення в роботі економіста?

Саме слово «статистика» багатозначно. Виникло воно, як думають, від латинського слова «Status», що означає «стан, положення явищ». Спочатку вживалося в значенні «політичний стан (положення) держав».

Людей, що знають державний устрій різних країн, їх етнічні, релігійні, господарські, культурні, географічні й інші характеристики називали «Statista», – знавець держав.

Одним з таких «знавців держав» був знаменитий грецький філософ Аристотель, що склав опис визначних пам'яток 157 міст і держав свого часу.

Від слова «Status» і «Statista» і виник термін «статистика». Уперше його узвичаїв, запозичивши з італійської мови, професор Геттингентского університету Готфрид Ахенваль, уживши його в 1749 р. у своїй книзі про державознавство.

Саме як державознавство, тобто знання різних держав, і розуміли тоді слово «статистика», воно характеризувало так звану описову школу статистики.

Надалі розуміння і тлумачення слова «статистика» настільки розширилося, що в даний час важко знайти інший термін, що мав би стільки різних значень. Якщо сто років тому їх нараховувалося 63, то до початку Другої Світової війни це число збільшився до 100, а нині досягло 1 000. Таке різноманіття розуміння слова «статистика» можна пояснити наступними причинами.

По-перше, статистика безупинно розвивається вширину і глибину охоплюючи все нові сфери – від держави до людини, від космосу до молекули.

По-друге, постійно удосконалюється методологія статистики і поліпшується її технічна база.

По-третє, кожний, хто більш-менш професійно займається статистикою, очевидно хоче залишити свій слід у ній хоча б на рівні визначення.

Якщо синтезувати то загальне, головне і характерне для більшості використовуваних тлумачень слова «статистика», те всю їхню безліч можна звести до трьох основних.

1. Насамперед слово «статистика» розуміють як синонім слова «дані», «інформація», причому інформація, виражена цифрами. Це і кількість продукції, виробленої галузями народного господарства, і кількість фахівців з вищою освитою у країні, і кількість голів, забитих командою за сезон і т.д.

2. Під статистикою розуміють також і галузь практичної діяльності по збору, обробці й аналізу цифрових даних про масові явища і процеси в суспільстві і природі.

3. Статистикою називають також і галузь знань, що розробляє і викладає принципи і методи статистичного дослідження масових явищ і процесів у суспільстві і природі.

Поряд з цими у вузькому змісті поняттями і значеннями слова «статистика» існує і визначення статистики як науки і навчальної дисципліни, прийняте більшістю вчених.

Статистика – це наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ у нерозривному зв'язку з якісною стороною з метою виявлення закономірностей і їх вираження за допомогою узагальнюючих показників у конкретних умовах місця і часу.

Багатогранне розуміння статистики характеризує її як одну з важливих областей практичної і теоретичної діяльності людини.

Виникла статистика, як і багато інших наук, під впливом практичних потреб людей. Вона має велику історію і путь її формування був довгий і складний. Починався він із зародження самого примітивного господарського обліку, батьківщиною якого є Древній Схід. У Єгипті, Вавілоні, Персії, Китаї здавна строго контролювалося і враховувалося використання земель, їжі, будівельних матеріалів, робочої сили. Уже тоді складалися кошториси витрат і доходів, а осіб, що займалися обліком, у Персії називали «очі і вуха» царя.

Так, наприклад, щоб підрахувати чисельність своєї армії, перський цар Дарій (522 – 486 р.м. до н.е.) велів кожному воїну принести і покласти в призначене місце камінь. По їхній кількості і визначалося число воїнів. Приблизно так само робив і скіфський цар Арианта.

З розвитком приватної власності, торгівлі, продуктивних сил і товарно-грошових відносин розширюється і коло явищ які підлягали обліку.

Виникає потреба в різноманітній інформації, що характеризує політичний, економічний, демографічний стан різних країн. Стрімко розвиваються різні галузі науки. У цих умовах, у другій половині XVII століття і виникла статистика як наука.

Засновниками статистики як такої вважаються англійські учені Вільям Петти і Джон Граунт. Правда, назвали вони її не статистика, а «політична арифметика». На відміну від професора, Ахенваля і його послідовників, які вивчали різні держави шляхом опису їхніх визначних пам'яток, вони запропонували інший метод. Суть його в тому, що описові (словесні) ведомості, що характеризують ті чи інші сторони життя держав вони замінили кількісними характеристиками – чисельністю, розміром, вагою і т.д. Тобто словесні описи виразили мовою цифр. «Політична арифметика» і послужила початком статистики як науки, узявши свою назву в Г.Ахенваля.

Великий внесок у розвиток статистики як науки вніс бельгієць Адольф Кетле (1796-1874) – математик і астроном, засновник теорії статистики. Він уперше висунув «принцип масовості» у статистичних дослідженнях, що є методологічною основою статистики і названий пізніше законом великих чисел (ВЧЗ). Був ініціатором проведення міжнародних статистичних конгресів, розробки єдиних методів збору й обробки статистичних даних, а також правил переписів населення. Уперше зробив спробу методами статистики установити закономірність у суспільних явищах і процесах.

Значний внесок у розвиток статистики внесла вітчизняна дореволюційна статистика. Перші статистичні операції в Російській державі відносяться до 17 століття, коли були зроблені переписи населення.

У 18 столітті великий учений того часу В.Н. Татищев з метою одержання зведень про стан справ у державі розробив спеціальну програму, що містить 198 різних питань.

Надалі цю програму удосконалив М.В. Ломоносов, залишивши в ній 30 питань, що передбачають: збирання даних про збір хліба, поголів'я худоби, населення, ярмарки, промисли і ін.

Ці дані збиралися а академії протягом 10 років і були оброблені вже після смерті М.В. Ломоносова.

Багато зробили ля розвитку вітчизняної статистики К.И. Арсеньєв, П.П. Семенов-Тян-Шанский, А.А. Чупров, Ю.Э. Янсон, Д.П. Журавський, К.Ф. Герман і ін.

Так, Д.П. Журавський написав 3-х томну працю «Статистичний опис Київської губернії», де на багатому матеріалі дав глибокий аналіз господарських процесів у Київській губернії.

За словами Н.Г. Чернишевського це було одне із самих дорогоцінних придбань, зроблених російською наукою протягом сторіччя.

К.Ф. Герман написав перший підручник зі статистики, що довгий час був кращим, і по якому училося не одне покоління економістів і статистиків.

Про успіхи і розвиток так званої радянської статистики, тобто статистики післяреволюційної, говорити і легко і складно. Це пов'язано з тим, що всі ми виросли на цій статистиці і знаємо, що в нас завжди все найкраще, найбільше і, як виявилося, саме «криве». Це пов'язано з тим, що свій розвиток «передова» радянська статистика, як пишуть в старих підручниках, одержала в рішеннях з'їздів КП, її ЦК і уряду. Ну а наука, як відомо, постановами і рішеннями партійних з'їздів не робиться. Хоча, звичайно, і в ті часи були вчені, що розвивали статистику як науку. Це С.Г. Струмилін, В.С. Немчинов, А.Я. Боярський, Й.С. Пасхавер, Т.В. Рябушкін, В.Е. Адамов, Г.Л. Громико й ін.

Ну а «криві» дані нашої статистики можна пояснити розбіжністю бажаного (прийнятого в тишині партійних кабінетів) і дійсного. Тому всі цифри приходилося «підганяти» під бажані.

Так, у 1934 р. І.Сталін в одній з промов оголосив, що населення СРСР складає 168 млн. чоловік. А в 1937 р., при проведенні перепису населення виявилося, що людей у країні значно менше «геніальної оцінки вождя» – 162 млн. чоловік.

У результаті організатори перепису були названі «ворогами народу» і багато хто з них був розстріляний.

Надалі статистичні дані стали секретними, а ті, що публікувалися, ретельно звірялися з промовами вождів і коректувалися відповідальними працівниками партаппарату.

У результаті ми маємо нині те, що маємо, тому що грати з наукою в піддавки не можна, вона цього не прощає.

Для тих, хто хотів би більш глибоко ознайомитися з історією статистики, можна порекомендувати книги: М.В. Птухи «Нариси з історії статистики 17 – 18 в.в.»; А.И. Гозулова «Історія вітчизняної статистики»; Б.Г. Плошко, И.И. Єлисєєвої «Історія статистики».

Сучасна статистика відрізняється від її прародительки минулих сторіч не тільки у величезному ступені зрослою повнотою і різнобічністю інформації. Змінився, насамперед, сам характер такої інформації.

Тепер до неї вже не відносяться різного роду описові знання про держави, а тільки ті дані, що одержують кількісне вираження.

Інакше кажучи, до сучасної статистики відносять відомості, які можна виразити (охарактеризувати) кількісно.

Що ж вивчає статистика, тобто, що ж є предметом її вивчення?

Це питання, просте на перший погляд, дотепер викликає дискусії і суперечки серед учених.

Одні з них вважають, що статистика вивчає будь-як масові явища і процеси (їх називають універсалісти), інші – що тільки масові суспільні явища (гуманітаристи). Поки що на останньому з статистичних конгресів статистика, визнана все-таки наукою, що вивчає масові явища суспільного життя - економічні, політичні, культурні і т.д.

Але суспільні явища вивчаються й іншими суспільними науками – історією, економічною теорією й ін. Вони теж вивчають суть соціально-економічних процесів і явищ, а також загальні закони їхнього розвитку.

Статистика відрізняється від них рядом особливостей і насамперед тим, що:

– вона вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів: їхні розміри, обсяги, співвідношення, темпи зміни, закономірності формування і розвитку, повторюваність у часі і просторі.

Таким чином, об'єктом вивчення статистики є людське суспільство, його діяльність, явища і процеси суспільного життя.

Предметом вивчення статистики є кількісна сторона масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їхньою якісною стороною в конкретних умовах місця і часу і виявлення властивих їм закономірностей.

Таким чином, статистика вивчає:

1. масові суспільні явища;

2. вивчає їх кількісну сторону і закономірності формування і розвитку.

Вивчаючи кількісну сторону масових явищ, статистика відображує її у своїх числах – показниках (зведених цифрових даних).

У статистиці, як і у всякій науці, є свої, властиві їй поняття і терміни. Основними з них є:

– статистична сукупність;

– ознака, статистична закономірність;

– статистичний показник.

Статистична сукупність – безліч (сукупність) однорідних явищ, узятих разом у визначених границях часу і простору.

Кожне окремо узяте явище даної сукупності називається одиницею сукупності.

Одиниці сукупності характеризуються певними властивостями, що називаються ознаками.

НАПРИКЛАД: кожен студент, як явище, характеризується такими ознаками як: стать, вік, вага, родиний стан, зріст і т.д.

Ці ознаки, будучи якісно однорідними для всіх одиниць сукупності (студентів), різні за своїм значенням у кожної з одиниць сукупності (кожного зі студентів).

За формою вираження ознаки поділяються на:

– кількісні, ті які можна виразити кількісно (числом);

– атрибутивні (якісні), що числом виразити не можна (стать, професія, родиний стан).

Кількісні значення ознаки при переході від однієї одиниці сукупності до іншої змінюються, варіюють.

Тому кількісні зміни значень ознаки в одиниць сукупності називаються варіацією, а самі ознаки – варіюючими.

Строго говорячи й атрибутивні ознаки варіюють, але ця варіація в чітко обмежених межах, тому, такими що варіюють, вважаються, в основному, – кількісні.

Варіація виникає в результаті впливу на індивідуальне значення ознаки різних факторів, насамперед зовнішніх і випадкових.

Варіація ознаки відображається в статистичному розподілі, що має велике наукове і практичне значення.

Саме наявність варіації і визначає необхідність статистики.

Найважливішим поняттям статистики є статистична закономірність. Під закономірністю взагалі розуміють повторюваність, послідовність і порядок змін у явищах.

Статистична закономірність – це кількісна закономірність зміни в часі і просторі масових соціально-економічних явищ.

Статистична закономірність виявляється тільки на основі аналізу масових явищ, що обумовлює її взаємозв'язок із законом великих чисел – ВЧЗ.

Основний зміст ВЧЗ полягає в тому, що кількісні закономірності масових явищ виявляються лише в досить великому їх числі, де згладжуються окремі випадкові відхилення, викликані різними факторами.

НАПРИКЛАД: хто живе довше – чоловіки чи жінки? Якщо врахувати той факт, що Ш. Мислімов, найбільш відомий з вірогідно встановлених довгожителів, прожив 168 років, то можна зробити висновок – чоловіки. Однак, якщо розглянути масову сукупність чоловіків і жінок, то виявиться – жінки.

Таким чином, статистична закономірність виникає як результат дії великого числа постійно діючих причин і причин випадкових, діючих мінливо (часом).

Постійно діючі причини і додають змінам у явищах повторюваність, а випадкові – викликають відхилення в цій повторюваності.

Існують також динамічні закономірності. На відміну від статистичних, вони виявляються в окремому явищі і властиві, як правило, точним наукам.

Так, площа круга постійно змінюється в зв'язку зі зміною радіуса, і т.д.

За формою вираження статистична закономірність являє собою висновки зі спільного розгляду ряду узагальнюючих статистичних показників.

За допомогою статистичних показників статистика і вивчає явища і процеси в житті суспільства і в економіці.

Статистичний показник – узагальнена кількісна оцінка (характеристика) властивостей досліджуваних явищ.

Статистичний показник завжди характеризує не одне якесь одиничне (індивідуальне) явище, а їх безліч (сукупність).

У залежності від мети дослідження, статистичні показники підрозділяються на два види:

– обліково-оцінні, що характеризують розмір (обсяг, рівень) соціально-економічних явищ у конкретних умовах місця і часу;

– аналітичні, щохарактеризують особливості розвитку досліджуваного масового явища – співвідношення його окремих частин, ступінь поширення в просторі, зміни в часі, взаємозв'язок з іншими явищами, типовість і ін.

Статистичні показники це не просто цифри, а цифри іменовані, стосовні до визначеного місця і часу.

Як статистичні показники в статистиці використовуються:

– абсолютні, відносні і середні величини;

– показники варіації, динаміки, тісноти зв'язку й ін.

Статистичний показник характеризується чотирма обов'язковими атрибутами (властивостями, особливостями):

– змістом (національний доход, товарообіг);

– кількісною оцінкою;

– місцем;

– часом.

Кількість у статистику завжди має якісну визначеність, тобто кожна кількісна оцінка відображає якусь якісну сторону явища:

– рівень продуктивності праці;

– темп зростання населення;

– кількість народжених на 1 000 населення і т.ін.

У цьому полягає пізнавальне значення статистики і її методу вивчення соціально-економічних явищ.

Основні завдання статистики:

1. Дослідження на основі статистичних показників економічних і соціальних явищ і процесів, що відбуваються в суспільстві.

2. Забезпечення достовірною інформацією управлінських і господарських органів, а також суспільства в цілому.

3. Виявлення взаємозв'язків і пропорцій у суспільному виробництві, узагальнення і прогнозування тенденцій розвитку народного господарства.

При вивченні явищ і процесів суспільного життя статистика використовує різні методи, що складають статистичну методологію.

Ці методи підрозділяються на:

– загальні, які грунтуються на діалектичній логіці і досліджувані явища, що розглядають, у взаємозв'язку, у русі і розвитку, у їхній історичній обумовленості

–;загальнонаукові, що включають у себе категорії порівняння, узагальнення і синтезу, індукцію, дедукцію й ін.;

– специфічній, властивій тільки статистиці:

а) методи масового статистичного спостереження;

б) методи статистичного зведення й груповання;

в) методи розрахунку узагальнюючих статистичних показників, їхнього представлення, аналізу і інтерпретації.

Таким чином, масове статистичне спостереження, зведення й груповання, обчислення, аналіз і інтерпретація узагальнюючих показників – головні риси методу статистики.

З питанням про метод статистики тісно переплітається питання про взаємозв’язок статистики з математикою.

Зв'язок і розходження між статистикою і математикою полягає в тому, що обидві ці науки досліджують кількісну сторону явищ.

Але математика досліджує кількісну сторону всіх явищ (природи і суспільства) безвідносно до якості, тоді як статистика досліджує кількісну сторону в нерозривному зв'язку з якісною.

Тому статистика, займаючись дослідженням свого предмету, не може не користуватися поняттями і прийомами математики. У статистиці застосовується математика всіх ступенів. Тривалий час статистики обходилися у своїй роботі найпростішими прийомами елементарної математики. Але необхідність пізнання масових випадкових процесів покликала до життя і на допомогу статистикам спеціальний розділ вищої математики – математичну статистику.

Користується статистика дуже широко і теорією імовірності, методами математичного аналізу, а також спеціального апарату, заснованого на методах аналізу нескінченно малих величин, аналітичної геометрії й інших розділів вищої математики.

При цьому слід зазначити, що до складного математичного інструментарію статистика звертається не тільки в силу особливої складності і масовості вихідного матеріалу, але і з метою одержання специфічних показників найбільш ефективного (оптимального) використання ресурсів і досягнення кращих економічних результатів.

Бурхливий процес проникнення вищої математики в статистику й економіку тісно пов'язаний зі створенням і широким впровадженням ЕОМ, за допомогою яких стало можливим обробляти величезні масиви даних, ставити і вирішувати складні задачі. При цьому ЕОМ є як причиною проникнення математики в економіку і статистику, так і наслідком такого проникнення, тому що без ЕОМ неможливо широко застосовувати вищу математику в економіці і статистиці.

Сучасна статистика складається з декількох рівнів, що виділилися в процесі її розвитку.

статистика

I

II

III

– галузеві

статистики

Рис. 1 Структура сучасної статистики

Тобто в залежності від того, по якій галузі народного господарства організується збір, обробка й аналіз статистичних даних, розрізняють статистику промисловості, населення, фінансів, с/г і ін.

Резюмуючи викладене необхідно сказати, що характеризуючи кількісну сторону суспільних явищ, підтверджуючи і показуючи наявність закономірностей суспільного розвитку, статистика виступає одним з найважливіших засобів пізнання суспільного життя.

Здійснення в нашій країні економічної реформи вимагає вирішення ряду важливих проблем і велика роль тут належить майбутнім економістам. Вони повинні проводити глибокий економічний аналіз стану і розвитку народного господарства, розкривати можливості і резерви підвищення його ефективності. Допомогти їм у цьому може статистика, що за допомогою своєї системи показників і своїх методів дозволяє проникати в глибини суспільного виробництва, визначати вплив різних факторів на його результати і тим самим підшуковувати шляхи підвищення його ефективності.

У вивченні курсу велику роль відіграють самостійні і практичні заняття: розрахунки й аналіз різного роду показників і розв’язання прикладів. Вони допоможуть краще зрозуміти економічний зміст показників і засвоїти методику розрахунків.