Модель оцінки капітальних активів (МОКА), її практичне значення

24. Модель оцінки капітальних активів (МОКА), її практичне значення.

Ця модель є одною з модифікацій ефективного портфелю. Основні положення: Þ В основу теорії покладено портфель, що скл-ся з активів, доля яких в портфелі відповідає їх долі на ринку – це ринковий портфель; Þ Існують т.з. безризикові активи. Вони забезпечують інвесторам невисокий, але стабільний доход; Þ Ці поняття (ринк. портфель, безриз. активи) дозвол. побудувати нову межу ефективності – лінію ринку капіталів. Лінія ринку капіталів змін. співвідн-ня ризик-доход на користь інвестора; Þ Для визн-ня зал-ті між очікув. доходом і ризиком заг. ризик поділ-ся на системат. (пов”яз. з ринком)- b та несист. (хар-ний для окремого активу).

23. Теорія ризику Шарпа.

Шарп продовжує розвивати теорію раціон. портфеля Марковіца. Він вводить важл. умову: на ФР обертається один із видів ц.п., який без ризику приносить інвестору дохід наперед відомого рівня. Це держ. облігації. При цьому інвестр є захищеним від ризику. Y Відповідно до цієї теорії, співвідношення між ризиком і доходом формуються на кожну акцію. Основна ідея полягає в тому, що амплітуда коливань висоти доходів на ц.п. визначає ризик. Якщо спостерігається неістотне коливання очікуваних доходів певних акцій, то інвест-ня в них є неризиковим. І, навпаки, ц.п. з доходами, які значно відхиляються від очікуваного рівня, є ризиковими.

В основу стратегічного фін-го управління мають бути покладені управління несистемат. ризиком і ретельне вивчення системат. ризику. в моделі Шарпа індивід. ризик певних активів (тобто інвестицій у ц.п.) може бути скорочений шляхом диверсифікації. Можливість згладити несистемат. ризик або уникнути його розгл-ся як своєрідна компенсація за вимушений системат. ризик. Y Доход на оплачений акціонерами капітал з використанням цінової моделі ринку капіталів визначається за формулою: Ri=Rf+b[E(Rm)-Rf], де Ri- доход на оплачений капітал, Rf- ставка доходу без ризику, b- системат. ризик, E(Rm)- очікуваний дохід. Формула показує, що очікуваний акціонерами доход від вкладень у ц.п. корпорації дорівнює ставці доходу на ц.п. без ризику плюс системат. ризик інвестицій, помножений на премію ринкового ризику. Y Rf – ставка доходу на ц.п., що не мають системат. ризику, визнач-ся шляхом вибору держ. облігації, випущеної на певний строк. Ідеальною облігацією при цьому є 30-денний скарбничий вексель. b — показує ризикованість вкладення у ц.п. в умовах ринк. ризику в цілому. Визн-ся як відношення (добутку кореляції між доходами від ц.п. і ринк. ставкою доходу та сер. квадрат. відхиленням доходу від ц.п.)до (сер. квадрат. відхилення ринкового доходу). Rm – очікуваний доход ринку капіталів, відображ. його кон”юянктуру, тобто попит і пропозицію фін. рес-в на дану дату. Визначення цього пок-ка потребує врахування знецінення грошей, тобто інфляцію.

 

25.Структура капіталу корпорації.

Стр-ра капіталу – співвіднош між 2-ма част кап:боргом і акціон кап.Проблема вибору структури кап виникає з наст причин:

1.вар-ть різних елементів кап відрізн;

2.комбінув різних елем-в кап-лу дозвол підвищ ринк оцінку всієї фірми.

В літ зустріч кілька визнач поняття «стр-ри кап-лу».На перш етапах дослідж під структ-ю кап-лу розум тільки комбінац цінних пап, які може емітувати компанія. Такий підхід передбачав обмеж зміст окремих ел-в кап-лу, насамперед, це стосув-ся боргов кап-лу.(тут порівнювалися лише довгострок боргові цін пап, а короткострок не врах-сь).Поступово відбувся перехід, який дозволив включати до оцінки стр-ри кап-лу всі форми власн і запозич кап-лу. Це зумовл тим, що теорію стр-ри кап-лу необхідно було застосов-ти до невел фірм, які в переважній більші орієнтувалися на короткострок борг. Але 1-й підхід продовж існувати.

Поштовхом до роз-ку теорії стр-ри кап стала гіпотеза, висунута в 1958 р амер ек-ми М. Міллером та Ф.Моділ’яні, відпов до якої стр-ра кап не вплив на його вар-ть.Розвиток теорії стр-ри кап можна розділ на 2 етапи:1. До 1958, 2.після 1958.Відповідно всі теорії та моделі стр-ри кап-лу можна розділ на 2 групи: 1.теорія Мертона-Міллера-Моділ’яні, 2. Альтернативні теорії.

Традиц підхід:  До 1958 року теорія стр-ри кап-лу не мала чітких моделей, які можна було довести математич. Існув певні твердж стосовно поведінки інвест-в, які грунтув-ся на аналізі прийн ріш тогочасн корпорац. Приймалося, що вар-ть борг кап-лу завжди нижча, ніж вар-ть акц кап-лу. Ця різниця поясн-ся меншим ризиком.WACC=ksWs+kdWd, kd<ks. Два осн принципи традиц підходу: 1.стр-ра кап-лу вплив на його вар-ть, 2. Існує такий оптимум, за якого вар-ть кап-лу буде мін, і відпов
, макс-ся ринк вар-ть фірми.

Найважл питанням в управлінні ФЗК є визнач оптим стр-ри кап-лу. Стр-ра кап-лу, тобто співвіднош між основн джерелами при формув фондів, відображ-ся у прав част балансу комерц д-ті і склад-ся з пасивів та оплач кап-лу. Пасиви включають короткостр. й довгостр. борги корпорац, оплаче капітал і НРП. Кожна корпорація прагне досягти оптим-ті (за найнижч вар-ті кап-лу досягти стабілізації дивід-в і доходів, підтримуючи ліквідність на висок рівні) у співвіднош між джерел фін-ня, тому що стр-ра кап-лу впливає на його вартість. При розробці політики в галузі стр-ри кап-лу управляючі корпорац ставлять перед собою певну мету: збільш частини боргу, якщо необх кошти вигідніше придбати в кредит. В інш випадку корпорац надасть перевагу фін-ню розширення своєї д-ті шляхом випуску нових акцій. Важл знач має показник, який наз. фін. ліверидж, тобто викор позичок або привіл акцій для формув фондів корпорації. Фін. ліверидж корпорації має певні межі. Зрост боргу пов’язане, по-перше, з наступним зрост відсотк платежів і збільш витрат; по-друге, з поверн кредитів і погаш облігац в певні строки, які за зміни кон’юнктури ринку можуть різко погіршити ліквідність фірми. При вивч стр-ри капіталу у фін. літерат викор-ся два поняття: 1)підприємниц ризик, тобто ризикованість вкладень в активи корпорації, що не має боргів; 2)фін-й ризик, що є додатк до перш і поклад-ся на власників звич акц як результат заборгов корпорац, а також випуску привіл акц.

Зрост короткострок боргу в стр-рі заборгов-ті- фактор, який потр врах-ти при розгляді питань ліквідності в корпорац-х. Переважн вибір короткострок боргу припад на фази ек циклу з висок ставками % на довгострок борг, коли постає питання про вибір між боргом і випуск нових акцій. Зрост короткострок заборг-ті пов’яз також з інфляцією, коли кредитори вваж-ть за краще не ризикув знецін позички, що повертається.

 

26.Теорія структури капіталу корпорації (теорія Міллера-Моділ”яні).

Стр-ра кап-лу – співвіднош між 2-ма част кап:боргом і акціон кап Поштовхом до роз-ку теорії стр-ри кап стала гіпотеза, висунута в 1958 р амер ек-ми М. Міллером та Ф.Моділ’яні, відпов до якої стр-ра кап не вплив на його вар-ть.Розвиток теорії стр-ри кап можна розділ на 2 етапи:1. До 1958, 2.після 1958.Відповідно всі теорії та моделі стр-ри кап-лу можна розділ на 2 групи: 1.теорія Мертона-Міллера-Моділ’яні, 2. Альтернативні теорії.

Традиц підхід:  До 1958 року теорія стр-ри кап-лу не мала чітких моделей, які можна було довести математич. Існув певні твердж стосовно поведінки інвест-в, які грунтув-ся на аналізі прийн ріш тогочасн корпорац. Приймалося, що вар-ть борг кап-лу завжди нижча, ніж вар-ть акц кап-лу. Ця різниця поясн-ся меншим ризиком.WACC=ksWs+kdWd, kd<ks. Два осн принципи традиц підходу: 1.стр-ра кап-лу вплив на його вар-ть, 2. Існує такий оптимум, за якого вар-ть кап-лу буде мін, і відпов
, макс-ся ринк вар-ть фірми.

Теорія М-М баз-ся на кількох дрпущеннях:

1.відсутні податки на прибуток фірми

2.відсутні податки на доходи власн-в акцій і облігац;

3.досконал ринок кап-лу, де відсутні комісійні витр

4.прив ос можуть одержув позики під той же %,що й корпорація.

5. інформац. симетрія, коли інф-я однаково доступна для всіх субєктів ринку.

З врахув цих допущень М. і М. висунули і довели кілька тверджень, які дістали нзву теорем М.М.

1 теорема: Вар-ть фірми не залеж від стр-ри її кап-лу, а визнач-ся шляхом капіталізації її чист операц приб.(ЕВІТ).Vl=Vu= ЕВІТ/ WACC= ЕВІТ/ksu. Ця теор означ також, що вар-ть капіталу фірми не залеж від його стр-ри.

2 теорема: Вар-ть акц кап фін залежн фірми = сумі ціни акц кап фін незалежн фірми тієї ж групи ризику та премії за ризик. Розмір премії за ризик залежить від 2-х величин:-від співвіднош боргу та акц кап-лу; - від різниці в цінах між боргом та акц-м кап-м.

ksl=ksu+премія за ризик= ksu+(ksu-kd)*D/S

2 теорема констатує, що, що зі збільш частки боргу в стр-рі капіт фірми вар-ть її акц кап теж збільш, при чому математ точно.

Якщо об’єднати обідві теореми, то можна дійти висновку: збільш частки боргу в стр-рі кап не збільш ват-ть фірми, так як одночасно з цим зб-ся ціна її акц кап.

Заг висн теорії М-М 1: за відсутн податків як вар-ть фірми, так і WACC не залеж від стр-ри джерел фін-ня.

 

         ksl

k    ksu=WACC

            kd

       D/V

 

В 1963 автори теорії ввели до св моделі оподаткув прибутку фірми. З урахцв корпорат оподаткув сформульов раніш теореми почали вигляд так чин:

1 теорема: Вар-ть акц кап фін залежн фірми = сумі ціни акц кап фін незалежн фірми тієї ж групи ризику та та ефекту фін ліверіджу, який явл собою економію на зменш под-х платежів

Vl=Vu+T*D

Вар-ть фірми з боргом перевищ вар-ть фірми без боргу на велич T*D і вар-ть будь-якої корпорац максиміз-ся при 100%-му борговому фін-ні.

2 теорема: Вар-ть акц кап фін залежн фірми = ціні акц кап фін незалежн фірми тієї ж групи ризику та премії за ризик, величина якої залеж від різниці в цінах між акц-м кап-м та боргом,від співвіднош боргу та акц кап-лу; і від ставки корпорат оподаткув.

ksl=ksu+премія за ризик= ksu+(ksu-kd)*D/S*(1-Т)

З введ до моделі корпорат податків висн 2 теор практичн не змін-сь. Лише враховуюч те, що якшо (1-Т)<1, зрост вар-ті акц кап-лу відбув-ся з меншою швидкістю, ніж без податків.