Фінанс. менеджмент і його осн. принципи

15. Фінанс. менеджмент і його осн. принципи

Упр-ня фінансами корп-ї – це частина заг. упр-ня. Фінансовий мен-т – це розробка політики по формуванню капіталу корпорації та його розподілу, прийняття рішень у відповідності з політикою по плануванню фін.діял-ті, складання фін.звітності та проведення її аналізу.

У вузькому смислі ФМ – це упр-ня обмеженою сумою капіталу і контроль за його використанням в умовах невизначеності та ризику.

Термін “ФМ” означає, що рух капіталу здійснюється відповідно плану. Еф.упр-ня рухом К-лу передбачає наявність певної цілі, її розвитку, що дає можливість оцінити ефект-ть прийняття того чи ін. управл. рішення. Не дивл на те, що має місце постановка різних цілей, основною задачею є максим. зростання добробуту акціонерів компанії.

Цілі ФМ:

Отримання приб-ку і зрост-ня К-лу → зрост-ня добробуту акц-рів (хар-не для амер.компаній). Для європ. більш хар-не: виживання → прибутковість → екон.зрост-ня.

Принципи ФМ:

- планування виробничо-фін. діял-ті;

- централізація фін.рес-сів у головній холдинговій компанії;

- формування фін. резервів;

- виконання зобов-нь у визначені договором строки.

16. Гол.функція фін.менеджера та осн.протиріччя, яке він вирішує

Фінансовий мен-т – це розробка політики по формуванню капіталу корпорації та його розподілу, прийняття рішень у відповідності з політикою по плануванню фін.діял-ті, складання фін.звітності та проведення її аналізу.

Термін “ФМ” означає, що рух капіталу здійснюється відповідно плану. Еф.упр-ня рухом К-лу передбачає наявність певної цілі, її розвитку, що дає можливість оцінити ефект-ть прийняття того чи ін. управл. рішення. Не дивл на те, що має місце постановка різних цілей, основною задачею є максим. зростання добробуту акціонерів компанії.

В рез-ті проведення фін.політики виникає “агентський конфлікт” між управлінням та акціонерами компанії. Всі учасники зацікавл в отриманні прибутку та подальшому розвитку корпорації, але шляхи розвитку вони вбачають різні: акціонери вимагають дивіденди негайно, а управління хоче направити більшу частку прибутку на розвиток корпорації.

Фін.менеджер повинен розрішити цей конфлікт. Швидкість і якість прийняття рішень, професіоналізм, кваліфікація, відданість компанії – ось якості фін. менеджера компанії.

17 Внутрішня та зовнішня інформація, її значення в процесі прийняття урпавлінських рішень

Інформація має важливе значення в процесі прийняття управлінських рішень. Для цього вона використовує Інформацію як із внутр-х так і з зовнішніх джерел.

Внутрішня Інформашя - Інформація яку фін мен-р отримує із внутрішніх джерел (балансу звітів та Інших документів, які х-ть дія-ть корпорації).

Зовнішня Інформація-Інформація, яку корпорація отримує із зовнішніх до корпорації джерел.
Корпорація веде свою підпр-ку д-ть у певному фін середовищі. Перш за все це стан р-ку
капіталів, попит та пропоз-ія на капітал, що визначає відсоткову ставку, а вони, в свою чергу, визначають можливості корпорації залучати капітал. На вир-во
впливають податки, митні збори, розвиток реклами. Корпорація своїми діями не може вплиавати на це середовище, вона може тільки його приймати врахувати його наслідки. Y Інформація збир-мся за допом-ю 2 методів: 1-формальні – аналіз р-ку, внутрішньовир-чий аналіз; 2-неформальні – особисті спостереження, співбесіди з працівниками, партнерами тощо. Y Критерії якості інф-ї: 1-обєктивність – повнота інф-ї, точність, несуперечливість, переконливість. 2-лаконічність – стислість та чіткість викладення, досяг-ся за рах-к високої згорнутості. 3-актуальність – відповідність обєктивним інформац-м потребам. 4-своєчасність – здатність задовольнити інф-ну потребу у прийнятний термін. 5-комунікативність – здатність інф-ї бути зрозумілою.
18. Правовий статус корпорації.

Корпорація – бізнес, заснований як окрема юридична особа, яке складається з 1 чи більше приватних або юр осіб.

Відмінна риса даної форми орг-ії бізнесу – корпорація існує незалежно від її власників. Відповідальність власника обмежена його капіталовкладеннями. Корпорація може залучати кошти під своїм іменем не перекладаючи на своїх власників необмежену відповідальність – неможливо конфіскувати приватне майно її власників. Право на частку власності корпорації підтверджується часткою в її акціонерному капіталі, при чому кожному власнику акції належить частка майна корпорації, яка відповідає його частині акцій в заг к-ті акцій, випущених в обіг. Ці акції можуть передаватися ін особам.

Також корпорація продовжує свою діяльність і у випадку смерті окремих власників акцій і коли будь-хто з власників побажа продати свій пакет акцій.

Корпорація регіструється у встановленому порядку. Засновники подають в адміністрацію заяву, в якій вказується місцезнаходження корпорації, ціль її діяльності, імена власників і керівників, к-ть акцій дозволена для випуску, обсяг сплачуваного акціонерного капіталу та строк існування корпорації, який в більшості випадків необмежений. Після отримання дозволу випускається статут корпорації, що затверджує її як юр особу і встановлює умови її д-ті.

Корпорація має недоліки. Як юр особа повинна платити податки. У кошти, що сплачуються акціонерам у формі дивідендів знову оподатковується податком як доход цих акціонерів. Це подвійне оподаткування означає. Що з прибутків корпорації податок виплачується двічі: на рівні корпорації, коли вони заробляються і ще раз на персональному рівні.