Модель Міллера

У 1976 р Міллер сам-но представив модель, яка показує вплив позикового фін-ня на вар-ть фірми з урахув оподаткув особистих дох-в власників акцій та обліг. Зважаючи на те, що податки змінюють чист грош потік інвесторів, їх існув збільшує вар-ть фін незалежн фірми. На відміну від облігацій строки отрим дох-в від акцій можна варіювати шляхом відмови від продажу цих цін пап на ринку. В тому разі, якщо ставка опод-ня дох-в власників обліг > за ставку опд-ня дох-в власників акцій, вигоди від викор-ня боргов кап-лу зм-ся.

Осн критика т-рії М-М була побудов на неможлив існув в реальн світі тих допущень, які були зроблені авторами при доведенні.

27. Стр-ра кап-лу корпорації з урахув податков впливу.

Структура капіталу – співвіднош між 2-ма част кап:боргом і акціон кап Поштовхом до роз-ку теорії стр-ри кап стала гіпотеза, висунута в 1958 р амер ек-ми М. Міллером та Ф.Моділ’яні, відпов до якої стр-ра кап не вплив на його вар-ть.Розвиток теорії стр-ри кап можна розділ на 2 етапи:1. До 1958, 2.після 1958.Відповідно всі теорії та моделі стр-ри кап-лу можна розділ на 2 групи: 1.теорія Мертона-Міллера-Моділ’яні, 2. Альтернативні теорії.

Теорія М-М баз-ся на кількох дрпущеннях:

1.відсутні податки на прибуток фірми

2.відсутні податки на доходи власн-в акцій і облігац;

3.досконал ринок кап-лу, де відсутні комісійні витр

4.прив ос можуть одержув позики під той же %,що й корпорація.

5. інформац. симетрія, коли інф-я однаково доступна для всіх субєктів ринку.

З врахув цих допущень М. і М. висунули і довели кілька тверджень, які дістали нзву теорем М.М.

1 теорема: Вар-ть фірми не залеж від стр-ри її кап-лу, а визнач-ся шляхом капіталізації її чист операц приб.(ЕВІТ).Vl=Vu= ЕВІТ/ WACC= ЕВІТ/ksu. Ця теор означ також, що вар-ть капіталу фірми не залеж від його стр-ри.

2 теорема констатує, що, що зі збільш частки боргу в стр-рі капіт фірми вар-ть її акц кап теж збільш, при чому математ точно.

Якщо об’єднати обідві теореми, то можна дійти висновку: збільш частки боргу в стр-рі кап не збільш ват-ть фірми, так як одночасно з цим зб-ся ціна її акц кап.

Заг висн теорії М-М 1: за відсутності податків як вар-ть фірми, так і WACC не залеж від стр-ри джерел фін-ня.

В 1963 автори теорії ввели до св моделі оподаткув прибутку фірми. З урахцв корпорат оподаткув сформульов раніш теореми почали вигляд так чин:

1 теорема: Вар-ть акц кап фін залежн фірми = сумі ціни акц кап фін незалежн фірми тієї ж групи ризику та та ефекту фін ліверіджу, який явл собою економію на зменш под-х платежів

Vl=Vu+T*D

Вар-ть фірми з боргом перевищ вар-ть фірми без боргу на велич T*D і вар-ть будь-якої корпорац максиміз-ся при 100%-му борговому фін-ні.

2 теорема: Вар-ть акц кап фін залежн фірми = ціні акц кап фін незалежн фірми тієї ж групи ризику та премії за ризик, величина якої залеж від різниці в цінах між акц-м кап-м та боргом,від співвіднош боргу та акц кап-лу; і від ставки корпорат оподаткув.

ksl=ksu+премія за ризик= ksu+(ksu-kd)*D/S*(1-Т)

З введ до моделі корпорат податків висн 2 теор практичн не змін-сь. Лише враховуюч те, що якшо (1-Т)<1, зрост вар-ті акц кап-лу відбув-ся з меншою швидкістю, ніж без податків.

29.Фактори оптимізації структури капіталу

Найважливішим питанням в управлінні фінансами корпорації є визначення оптимальної структури капіталу.

Виділяють наступні фактори,що впливають на рішення зі структури капіталу:

1).Характер попиту на продукцію,яку випускає корпорація.Цей фактор багато в чому визначає рівень вир-го ризику підпр-ва.Чим більше вир-й ризик,тим менше повинно бути значення показника боргу в чтруктурі капіталу

2).Структура активів корпорації.Активи корпорації мають різну здатність до генерації прибутку.відповідно компанія повинна співвідносити структуру активів з джерелами для їх фін-ня.Чим більше в структурі ативів ліквідних засобів,тим в більшій мірі компанія може використовувати борг.

3).Структура затрат.При збільшеному рівні операційного важеляне рекомендується нарощувати борг в стр-рі капіталу.

4)Ассиметрія інформації.В умовах,коли компанія недооцінена ринком,рекомендується нарощувати боргове фін-ня.В ситуації,коли існує істина оцінка,менеджери можуть повернутися до цільової структури капіталу.В той же час слід враховувати. Ситуація недооцінки виникає постійно і компанія буде змушена в постійному режимі використовувати борг для фін-ня.Тому рекомендується не використовувати повністю борговий потенціал,а залишати певний рівень боргового резерву.

5).Рентабельність діяльності Чим більшою здатністю генерувати прибуток володіють ативи корпорації,тим краще умови для використання в якості джерела капіталу емісії акції.

6).Податкові ставки на прибуток корпорації та на доходи власників цінних паперів.Збільшення фін.важеля дає змогу отримати переваги тими корпораціями,які мають ставку оподаткування прибутку вище.В той же час різниця в ставках опод-ня доходів від цінних паперів змушує корпорації схилятися до вибору того чи іншого джерела.

7).Розмір компанії.Чим менше компанія,тим менше можливість до довгострокового залучення капіталу.

31.Напишіть формулу “податкового захисту”

Борги підвищують вартість компанії. Оскільки засоби на обслугов бору віднім-ся із оподатк доходу. Цей висновок носить заг характер тому можна записати так: V_L=V_U+ T*D, де— V_L- вартість компанії що має борги; V_U- вартість компанії, вільної від боргів; Т- ставка корпорат податку,D-сума борг зобов’яз. Тобто варість компанії яка має боргові зобовязання, перевищує вартість компанії що належить, до тієї ж групи ризику і обіцяючої такий же потік прибутку, але вільної від боргових зобов'язань, на величину T*D і вар-ть будь-якої корпорац максиміз-ся при 100%-му борговому фін-ні.

Вільна від боргів компанія повинна платити податки із всієї суми чист операц доходу, а компанія яка має борги, віднімає із чист доходу проц платежі і платить податок із суми яка залишасться. Звідси виплив, що компанія яка має борги буде мати більшу вартість, чим вільна від боргів компанія що належить до тієї ж групи ризику і яка має той же обєм очік в майб прибутку, зберігаючи такі припущ: 1. ринки капіталу ідеальні; 2. Ризикованість д-ті компаній може бути виміряна, і вони можуть бути розділені на групи у відповідноснті із прийнятним для них рівнем ризику; 3. Всі інвестори формують однак очікув відносно майб доходів компанії і їх ризиковості; 4. Якій би не був рівень заборг-сті, ризик по наданню кредиту = нулю.

28.Альтернативні теорії структури капіталу корпорації.

.Розвиток теорії стр-ри кап можна розділ на 2 етапи:1. До 1958, 2.після 1958.Відповідно всі теорії та моделі стр-ри кап-лу можна розділ на 2 групи: 1.теорія Мертона-Міллера-Моділ’яні, 2. Альтерн теорії.

На основі критичн зауваж до теорії ММ були розроблі деякі поправки, на основі яких створ альтернат теорії. Будь-яка з корпорацій може увійти у смугу фін. ускладнень, на подолання яких ця корпорація буде зд-ти певні витрати. Особливо високими є витрати, пов’язані з банкр-ми. Фін. потрясіння відбув у випадках, коли корпорація має великий борг. Корпорація зі стр-ю капіталу, в якому висока частка заборгов-ті, не спроможна вчасно виплатити борг, вона втрачає ліквідність і можливість отримати нові позики для поліпш фін. становища. Фірми без боргів або з малими боргами, як вважають критики теорії ММ, не можуть мати серйозних фін. ускладнень. З цього положення вони роблять висновок про те, що чим більше фірма використ для своєї д-ті позики, тим вище витрати, пов’язані з боргами, тим більша можлив зниж прибутків, що тягне за собою фін. потрясіння.

Моделі, що базув-ся на протиріччі інтересів, які виникають при формув та управл стр-ю кап-лу.Тут можна виділити 3 осн школи:

1.теорія асиметричної інф-ції

2.т-я сигналів

3.т-я моніторингових затрат.

Дослідж впливу асиметрії інф-ції розпочав Гордон Дональдсон. Його роботи базув-ся на статист даних стосовно стр-ри кап-лу корпорацій США. Він дійшов до важливих висновків:

1.більшість корпорацій віддають перевагу вн джерелам фін-ня(прибуток+ амортиз-я)

2.дивід-на політ корпорац залежить від очікув майб грош потоків та інвестиц проектів.

Приб-к та амортиз-я повинні покривати потребу корпорації в інвестиціях.Лише після цього компанія повинна виплачув дивіденди. Потреба у залуч дод-х фін рес-в виник через те, що компанії не схильні змінювати в сторону зменш дивід-ди. Якщо у комп-ї існує надлишк грош потік, то вона повинна використ його в 2-х напр:-Інвестиції на ринку цін пап, -погаш існуючої заб-ті.

3.якщо комп-я залучає з ринку дод фін рес-си, то послід-ть випуску фін інстр-м повинна бути наст:

-борг цін пап

-конвертов цін пап

-звич акції.

Роботи Дональдсона стали поштовхом для появи та роз-ку теорій асиметричн інф-ції.

Америк вчений Стюарт Майєрс,зробивши пом’якшення умов симетичності інф-ції зміг пояснити висновки Г. Дональдсона.

Теорія асиметричної інформації(АІ) – ця теорія розв-ся на основі зіставл теорій ММ та Дональдсона. Автор – С. Майєр. Вона гругт на тому,що менеджери корпорації мають повнішу інф-ю, ніж інвестори. На думку майєра, процес прийняття рішень концентр на показн НРП і випуску нов обл. Альтернат концепц передбач, що всі учасники прийняття ріш мають однак інф-ю, і будь-які зміни в дході від осн. Д-ті корпорації є випадков. Тому менеджери можуть інформув про свою д-ть ін. учасників госп. зв’язків шляхом прийняття ріш. Якщо такі ріш принос гарні рез-ти, то інвестори платитим за акції корпорац більше.

Внаслід існув асиметричності інф-ції при емісії звич акцій менеджери комп повинні орієнтув-ся на такі полож:

1.проект досить прибутковий і не може бути профінанс-й за рах-к борг кап-лу;

2.акції на ринку комп на думку менеджерів переоцінені.

Теорія С.Майєрса дозволила пояснити висновки, зроблені Г. Дональдсоном: реалізація саме такої політ дозволить максим-но викор-ти вн джерела, викор-ти дешевий борг кап-л і забезпечить існув резервн позикового потенціалу.

Значн кроком до розв’язку проблем фін-ня стали сигнальні теорії.

Цей напрям дослідж передбач, що будя-які дії менеджерів несуть для ринку певний сигнал.

Сигн теорії:

1.Модель Роса,2.Модель Гроссмана-Харта,3.Модель Харріса – Равіва,4. Модель Майєрса-Мажгуфа, 5.Модель Міллера –Рока

1.Модель Роса

Менеджери за доп своїх дій подають певні сигнали ринку і вплив-ть на дії інвесторів. Існує загроза того, що менеджери будуть подавати неправдиві сигнали. Це буде у випадку, кили їх вигоди від подачі такого сигналу перекрив-ть вигоди від подачі істинн сигналу.

Збільш боргу в стр-рі кап є позит сигналом, оскільки свідч, що менеджери оцінюють перспективи фірми як привабл. Збільш боргу призвод до зрост ціни акцій

2.Модель Гроссмана-Харта

В компанії є 2 типи менеджерів:

-ті, які орієнт-ся на максиміз прибутку

-ті, які орієнт-ся на максиміз власн прив інтересів.

Відповідно менеджери, які зацікавл в максиміз прибутку, будуть платити вищу ціну за цін пап з висок дивід-ми правами. Менеджери, зацікавл у максиміз прив-х вигод будуть скуповувати акції з високими контрольн правами.

Відповідно модель рекомендує розділити акц кап на 2 част:

-з висок контрольн правами

-з висок дивід-ми правими

3.Модель Харріса – Равіва

Менеджери вибир-ть розиір боргу так, щоб максимізув свої власні вигоди.

Їх вигоди існують у вигл дивід-в та дох-в від контролю.Чим > частка комп фін-ся за рах-к боргу, тим стійкішими є позиції менеджерів стосовно загрози поглинання. Навіть після поглин менеджери зберігають свої доходи від волод акціями.

Відповідно менеджери вибир-ть таку частку боргу, яка на їх думку забезпеч надійн захист їх позицій.

4. Модель Майєрса-Мажгуфа

Менеджери набагато краще проінформовані, ніж інвестори. Відповідно, навіть привабл випуск може бути недооцінено інвесторами. Тому найприваблив є фін-ня за рах-к вн-х джерел, потім- через випуск

борг-х інстр-м. Випуск акцій рекоменд-ся зд-ти лише у крайньому випадку. Випуск акцій- негат сигнал для ринку.

5.Модель Міллера –Рока

Ця модель передбач, що будь-які виплати власникам цін пап-в- це позит сигнал.Випуск цін пап- негат вигнал.

30.”Податковий захист” при визначенні структури капіталу

В 1963 автори теорії М-М ввели до св моделі оподаткув прибутку фірми. 1 теорема: Вар-ть акц кап фін залежн фірми = сумі ціни акц кап фін незалежн фірми тієї ж групи ризику та та ефекту фін ліверіджу, який явл собою економію на зменш под-х платежів

Vl=Vu+T*D, де Т- ставка корпорат податку,D-сума борг зобов’яз.

Висновок Міллера і Модел’яні про те що вар-ть компанії не залежить від стр-ри її капіталу баз-ся на ряді припущень, в тому числі відсутності податків. Якшо ввести податки і виключити із бази опод-ня проц платежі, картина зміниться. Тому що вільна від боргів компанія повинна платити податки із всієї суми чист операц доходу, а компанія яка має борги, віднімає із чист доходу проц платежі і платить податок із суми яка залишасться. Звідси виплив, що компанія яка має борги буде мати більшу вартість, чим вільна від боргів компанія що належить до тієї ж групи ризику і яка має той же обєм очік в майб прибутку, зберігаючи такі припущ: 1. ринки капіталу ідеальні; 2. Ризикованість д-ті компаній може бути виміряна, і вони можуть бути розділені на групи у відповідноснті із прийнятним для них рівнем ризику; 3. Всі інвестори формують однак очікув відносно майб доходів компанії і їх ризиковості; 4. Якій би не був рівень заборг-сті, ризик по наданню кредиту = нулю.

32.Фін леверидж, як міра фін ризику.

З точки зору дослідж стр-ри кап-лу виділ 2 види ризику:

-підпр-й(вир)-невизначеність в одерж майб дох-в, це ризик активів фірми, якщо вона не викор позики.

-фін-й

Фні ризик- додатк ризик, який поклад-ся на власників звич акцій в рез-ті прийняття ріш про фін-ня за рах-к боргу або привілейов акц.Певн ступ ризику завжди притам д-ті фірми- це вир-чий ризик.Якщо під-во викор борг, то весь виробн-чий ризик концентр-ся на власниках прост акцій. В той же час,якщо фірма викор борг, то вона має змогу використати ефект фін-го важеля.

Він полягає в тому, що за певн рівня боргу зрост на 1 % чист операц приб викличе більше зрост показн приб на 1 акц. DFL=EBIT/(EBIT-kd), EBIT-приб до сплати % і под-в, k-ставка боргу, D-велич боргу,kD- %-ні платежі.

Ефект операц лівер має місце через те, що збільш чист операц приб вплив лише на виплати акц-м. Власники борг зобов’яз отрим-ть обумовл випуском фін інструм ставку %. Відпов весь “надлишк приб” буде розподіл серед акціонерів. На цьому грунті виник конфлікт між кредиторами і акц-ми(зацікавл у виборі проектів з більш ризиком, оскільки це принесе їм дод дохід).в свою чергу власн борг зобов’яз не зацікавл в збільш ризику проекту.

Коли в компанії немає боргу, сила фін лівер=1. На 1 % зріс чист операц приб.

З появою боргу і нарощ %-х платежів зрост і сила фін лівер.

DFL

Фін. ліверидж – використ позичок або привілейов акцій для формув фондів корп. Він має певні межі. Зрост. боргу повяз з наступн зрост. відсотк платежів і збільш. витрат; з поверн кредитів і погаш облігац в певні строки, які за зміни конюнктури ринку можуть різко погіршити лікв-ть фірми. Додатк. випуск акцій може- викликати запереч акціонерів, бо нові акції потенц знизять доход і дивідент на акцію; призвести до втрати контролю корп. на зборах акціонерів; підвищити варт. кап. Фін. ризик стос передусім акціонерів, що волод звич акціями корп., і тільки в тому випадку, якщо вона викор такі джерела залуч зовн. фондів, як позички або привіл акції. Фін. ризик виник з певної стр-ри кап. і познач-ся тільки на власниках звич. акцій. Крім витрат виробнич х-ру для визначення ЧП із виручки віднімаються також витрати фін х-ру, пов’язані з обслугов боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позик коштів. Вплив фін витрат на прибуток відображ фін ліверидж. Фін ліверидж - міра фін ризику, оскільки боргові зобов’яз в стр-рі капіталу збільш ризик неповерн боргу. Фін ліверидж - це взаємозв’яз між прибутком і співвіднош позик та вл кап-лу. Фін лівер - це потенц можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та стр-ри довгостр пасивів, тобто вл і позик кап-в. Фін-й ліверидж пов’яз з фін ризиком. Фін ризик-це ризик, який пов’яз з неможлив сплати % по довгострок позиках. Чим > обсяг залуч коштів, тим >треба сплачувати % по них, тим вищий рівень фін лівериджу. Це призводить до підвищ фінансового ризику. Отже, зрост фін лівериджу супроводж-ся підвищ ступеня фін ризику, пов’яз з недостачею коштів для сплати % по позиках.

Операц і фін важелі можуть діяти спільно. Їх сумісна дія поляг в тому, що компанія нарощ темпи зрост показн прибутку на акції у відповідь на зміну обсягів продажу.

CLF=Q(P-V)/ Q(P-V)-F-kD

33. Операційний ліверидж, як міра оперц. циклу.

Особливе мвсце, що визначають серед факторів, що визначають підпр-й ризик, посідає операційний ліверидж. Його суть полягає в залежності прибутку від рівня постійних фіксованих витрат вир-ва.У відповідь на зміну обсягів реалізації корпорація здатна прискорювати темпи приросту операц-го прибутку.Причини існування операц-го лів-жу полягає в тому, що при зміні обсягу реалізації змін-ся величина лише змін-х витрат.

Силу операц.лівериджу можна знайти:

DOL=EBIT/Q=Q(P-V)/Q(P-V)-F

При викор-ні еіекту операц.лів.треба враховувати такі чинники:

- позитивна дія ефекту операц.лівнриджу виявляється лише після того,як корпорація досягне об'єму реалізації вищого за точку беззбитковості.

- Після досягненна точки беззб-ті чим вищим є рівень пост.витрат,тим в більшій мірі корпорація здатна нарощувати темпи приросту операц.прибутку.

- Найвища дія операц.лівериджу проявляється біля точки беззб-тс.Кожен наступний % приросту об'єму реалізації викличе менший приріст операц.прибутку.

- Механізм операц.лівериджу має зворот.спрямованість і ефект операц.лівериджу стабільний лише в короткострок.періоді,оскільки в довгострок-му постійні витрати змін-ся.

За формулою сили операц.лівериджу можна знайти,на скільки % змін.прибуток до сплати % і податків у відповідь на зміну об'єму реалізації на 1%.

34. Теоретичні основи дивідендної політики(ДП).

Дивід.пол-ка-це складова фін.пол-ки корпорації,яка полягає в оптимізаії пропорції між тією частиною прибутку.що спожив-ся і тією,яка капіталізується з метою максимізації ринкової оцінки корпорації.

У розвитку теорії ДП значна роль належить концепції Міллера та Модільяні.Вони стверджують, що пол-ка виплати дивідендів не впливає на зростання курсу її акцій і на вартість її капіталу.вартість фірми визначається в більшій мірі її здатністю приносити прибуток,а також ступенем ризику її інвестиційної пол-ки.Обгрунтування зроблених висновків базується на наступних допущеннях:

- Відсутні податки

- Відсутні емісійні транзакційні витрати

- Симетрія інформації

- Інвестори іллеревантні до вибору див-в та приросту капіталу.

- ДП не впливає на інвестиц.пол-ку.

Міл.та Мод. Визначають,що акціонерам байдуже,як отримувати доход:у вигляді див-в чи у вигляді приросту капіталу.

Згідно з теорією переваги див-в(Гордон та Лінтнер) кожна одиниця поточного доходу(виплаченого у вигляді див-в) коштує завжди більше,ніж дохід,відкладений на майбутнє,оскільки той пов'язаний з ризиком.

Очікувану дох-ть акції можна знайти як суму дивід.дох-ті та дох-ті від приросту капіталу.автори цієї теорії стверджували,що ці дві складові мають різний ризик і відповідно по-різному впливають на очікувану дох-ть.

Ks=D/P+g,де

D/p-дивід.дох-ть

g-дох-ть від приосту капіталу.

Ця різниця пояснюється наступними факторами:

- Див-ди прогнозованіші ніж майбутній приріст капіталу.

- Акціонери через свої контрольні повноваження мають більший вплив саме на дивіденд,коли приріст ринок.ціни акції обумовлюється факторами,на які акціонери впливу не мають

- Навіть існуванні інф-ції про наявність у компанії високоприбуткових інвестиц.проектів може бути невірно оцінено ринком

Зважаючи на всі ці фактори акціонери вимагають додаткової премії за ризик, якщо корпорація вибирає приріст капіталу.

Теорія податкової диференціації(Літценберг та Рамасаві) досліджує податковий ефект,що грунтується на різниці в ставках опод-ня див-дів та приросту акцій.

Податки за див-ми сплач-ся відразу,а с приросту капіталу інвестор може варіюавти час їх виплати.за такої істотної різниці в ставках опод-ня компанії намагалися мінім-ти власні дивід.виплати і спрямовували зусилля на зростання курсу своїх акцій.

Модель Лінтнера має такі висновки:

1.менеджеримають цільове значення дивід-го виходу,з врахуванням якого вони зд-ть дивід.пол-ку корпорацій

2.Існує затримка в часі зворотньої реакції див-в на зміну прибутку.

На розмір див-в в поточному часі також впливають:

- Див-ди та прибутки минул.років

- Оцінка майбутніх перспектив зростання

- Падіння див-в не бажано

3.меннджери не схильні різко змін-ти ДП,оскільки вони не впевнені,що зможуть дотримуватися ораного рівня див-в в майбутньому.Відповідно див-ди ростуть повільніше ніж прибуток.Дивіденди поточного року розрах-ся так:

Dt=L*p*Et+(1-l)*D(t-1)

L -коригуючий коеф-т

P-коеф-т дивід.виходу

Et-прибуток поточного року

D(t-1)попередній виплачений дивіденд

35.Фактори дивід.політики(ДП) (юридичні та фін-ві обмеження.інвестиційні можливості корпорації)

Всі фактори,що впливають на ДП можна поділити на 4 групи:

1).Юридичні та фін-ві обмеження

2).Інвестиціні можливості корпорації

3).Джерела фін-ня та їх вартість

4).Оцінка менеджерами корпорації впливу ДП на величину дивід.дох-ті.

Для захисту своїх прав кредитори корпорації часто передбюачають певні обмеження стосовоно вир-ї та фін-ї діял-ті корпорації.ці обмеження можуть стосуватись і виплати прибутку.

Дивіденди за звичайними акціями можуть бути виплачені лише після того,як виплачені див-ди за привілейованими акціями.

Оголошені дивіденди в грошовій формі повинні бути виплачені лише готівкою

До факторів,що пов'яз.з об'єктивними обмеженнями належать6

- рівень опопдаткування див-в

- рівень опод-ня майна підпр-ва

- досягнутий ефект фін.лівериджу,обумовлений відношенням власного та залученого капіталу.що склався

- Фактичний розмір отриманого прибутку

До факторів,які характ-ть інвестиційні можливості підпр-ва відносять:

- стадія життєвого циклу компанії(на початкових етапах Життєвого циклу акціонерна компанія змушена більше коштів інвестувати у свій розвиток,обмежуючи виплату див-в)

- необхідність розширення акціонерною компанією своїх інвестиц.програм(у періоди активізації інвестиц.діял-ті з метою розширеного відтворення основних фондів та нематеріальних активів необхідність у капіталізації прибутку зростає)

- ступінь готовності окремих інвестиційних проектів з високим івнем ефективності(окремі підготовлені проекти потребують причкореної реалізації для ефективної їхньої експлуатації при сприятливій кон'юнктурі ринку,що обумовлює необхідність концентрації власних фінг-х ресурсів в ці періоди)