Література. 1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - К.: Вища школа, 1980. - 216 с.

2. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях: Пер. с итал. - М.: Фирма "СТЕЛС", 1995. - 304 с.

3. Валиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Известия высших учебных заведений. Правоведение (г.Санкт-Петербург). - 2002. - №4. - С. 153-165.

4. Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие.- Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1978. - 90 с.

5. Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников - Иркутск: Изд-во Иркут.ун-та,1986. - 232 с.

6. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. − М.: Юрид. лит.,1961. - 152 с.

7. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве - М.: Юрид. лит.,1959. - 120 с.

8. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. − Воронеж., 1985.

9. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. - М.: Юрид. лит., 1958. - 220 с.

10.Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. - Красноярск, 1991.

11.Соловьёв А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М., 1958.

12.Мясников О. Индивидуализация наказания с учетом смягчающих обстоятельств // Российский экономический журнал. - 2002. - №8. - с.61-62.

13.Непомнящая Т. Мера наказания: понятие и критерии ее определения судом // Уголовное право. - 2003. - №1. - с.41-42.

14.Новоселов Г.П. Критерий определения судом меры наказания: Учеб. пособие - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1984. - 72 с.

15.Российское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. А.В.Наумова - М.: МВШМ МВД России,1994. - 458 с.

16.Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. - 125 с.

17.Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. − М., 1958.

18.Уголовное наказание: (Моногр. Исслед). - К.; Донецк, 1997. - 314 с.

19.Флоря К.Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. Под ред. Г.А. Кригера - Кишинев: Штиинца, 1980. – 135 с.

20.Чернова Т. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. - 1999. - №10. - С.46-48.

21.Чернова Т. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. - 2001. - №8. - С.68-69.

При викладенні першого питання теми слід розглянути історію розвитку інституту загальних засад призначення покарання. Особливу увагу слід приділити характеристиці статті 65 КК України, що визначає загальні засади призначення покарання. Слід розглянути питанні про відмежування загальних засад призначення покарання від принципів призначення покарання. Слід враховувати, що загальні засади призначення покарання, як їх закріплено в законі, складаються в своїй сукупності з наступних трьох критеріїв:

а) суд визначає покарання в межах, встановлених санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за цей злочин;

б) суд визначає покарання у відповідності до положень Загальної частини КК України;

в) суд визначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При характеристиці першого критерію слід розкрити значення призначення судом покарання лише в межах (рамках) санкції статті Особливої частини КК України, за якою кваліфіковано діяння винного. Необхідно показати вияв цієї тенденції в структурі санкцій. Слід мати на увазі, що в чинному кримінальному законодавстві існують відносно-визначені санкції, альтернативні санкції та кумулятивні санкції статей Особливої частини КК. В роботі слід коротко їх проаналізувати та особливу увагу необхідно приділити характеристиці мінімумів та максимумів санкцій.

При розгляді другого критерію важливо вказати, які принципові положення, що відносяться як до злочину, до умов відповідальності за нього, так і до призначення покарання, видів покарання та звільненню від покарання, необхідно враховувати в якості передумови застосування покарання. Слід також детально проаналізувати ці передумови застосування покарання.

При висвітленні третього критерію загальних засад призначення покарання особливу увагу слід приділити тяжкості злочину (характер та ступінь суспільної небезпеки). Необхідно розкрити зміст понять «характер» (якісна характеристика) та «ступінь» (кількісна характеристика) суспільної небезпеки діяння, а також назвати об’єктивні та суб’єктивні обставини, що впливають на характер та ступінь суспільної небезпеки злочину.

Далі слід розглянути обставини, які характеризують особу винного. Необхідно звернути увагу на те, що в ст.65 КК України говориться про врахування особи винного, а не її суспільної небезпеки. Подібна термінологічна розбіжність не є випадковою, а відображає той стан, коли при призначенні покарання враховується більш широке коло обставин, що характеризують особу винного, ніж дані про його суспільну небезпеку. В роботі слід проаналізувати дані про особу винного, які враховуються судовою практикою при призначенні покарання у відповідності до загальних засад призначення покарання.

При відповіді на шосте питання теми необхідно виходити з того, що ст.65 КК України, окреслюючи загальні засади призначення покарання, включає до них в якості складового елементу обов’язкове врахування судом обставин справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Слід мати на увазі, що в літературі пропонувались різні найменування цих обставин. Враховуючи, що закон пов’язує з пом’якшуючими та обтяжуючими обставинами серйозні правові наслідки потрібно дати визначення таких обставин та з’ясувати їх кримінально-правове значення. Необхідно також перерахувати пом’якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, що враховуються судом при призначенні покарання. При вивченні даного питання слід зупинитися на двох моментах: про вичерпний та невичерпний перелік обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, та про врахування цих обставин у випадку, коли їх включено законодавцем в якості ознаки складу злочину. Розглядаючи питання про врахування судом пом’якшуючих та обтяжуючих обставин при призначенні покарання, необхідно показати сам «механізм» такого врахування. При цьому особливу увагу слід приділити мотивуванню покарання у вироку. На завершення, необхідно обгрунтувати положення про те, що обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання повинні розглядатись не ізольовано, а в єдиній сукупності, де одні з них підкріплюються взаємно, другі - нейтралізуються, треті - виступають як більш значні і т.д. Слід також розглянути проблему доповнення переліків пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин деякими іншими найбільш типовими обставинами, що зустрічаються в судовій практиці та проблему надання права суду з урахуванням характеру скоєного злочину не визнавати деякі обставини, зазначені в законі, в якості обтяжуючих відповідальність.

Тема 65. Призначення більш м¢якого покарання, ніж це передбачено законом

План

Вступ.

1. Підстави призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено законом.

2. Порядок призначення покарання у порядку статті 69 КК:

а) призначення покарання нижче нижньої межі передбаченої законом за цей злочин;

б) перехід до іншого більш м’якого виду покарань.

3. Питання про застосування норми про призначення більш м’якого покарання до додаткових покарань.

Висновки.

Література

1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. - К.: Вища школа, 1980. - 216 с.

2. Валиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Известия высших учебных заведений. Правоведение (г.Санкт-Петербург). - 2002. - №4. - С. 153-165.

3. Виттенберг Г.Б. Назначение наказания, его эффективность и освобождение от уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие. - Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1978. - 90 с.

4. Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников/ Гаверов Г.С. - Иркутск: Изд-во Иркут.ун-та,1986. - 232 с.

5. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. - М.: Юрид. лит.,1961.-152 с.

6. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве.-М.: Юрид. лит.,1959. -120 с.

7. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. − Воронеж., 1985.

8. Мясников О. Индивидуализация наказания с учетом смягчающих обстоятельств // Российский экономический журнал. - 2002. - №8. - с.61-62.

9. Непомнящая Т. Мера наказания: понятие и критерии ее определения судом // Уголовное право. - 2003. - №1. - с.41-42.

10.Новоселов Г.П. Критерий определения судом меры наказания: Учеб. пособие. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т., 1984.-72 с.

11.Российское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. А.В.Наумова. - М.: МВШМ МВД России, 1994. - 458 с.

12.Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. − Казань: Изд-во Казан. ун-та,1988. - 125 с.

13.Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. − М., 1958.

14.Уголовное наказание: (Моногр. исслед. - К.; Донецк, 1997. -314 с.

15.Флоря К.Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления. − Кишинев: Штиинца, 1980. - 135 с.

16.Юровский Л. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом // Радянське право. − 1972. − №5.

Аналізуючи перше питання, слід враховувати, що ст. 69 КК України - це особлива, виключна норма, яка вносить визначені корективи у загальні засади призначення покарань. Розглядаючи ст. 69 КК під такою точкою зору, необхідно детально проаналізувати підстави застосування цієї норми. Визначити кількісний і якісний ступінь обставин, що помякшують покарання, які приймаються судом до уваги при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому слід враховувати, що у юридичній літературі спеціалісти обговорюють різні погляди по цьому питанню. На конкретних прикладах необхідно показати, як ці питання вирішуються у судовій практиці. Необхідно проаналізувати й другу підставу призначення більш м’якого покарання, ніж це передбачено законом "особу винного" й показати які обставини повинні враховуватись при її оцінці. Слід також розглянути проблему врахування при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, негативних факторів, що впливають на особу винного (наприклад, зміни соціального оточення та ін.) Необхідно розкрити проблему єдиного урахування двох підстав застосування ст. 69 КК.

Далі слід детально проаналізувати порядок застосування ст. 69 КК, коли суд призначає покарання нижче нижньої межі і коли він приймає рішення про перехід до іншого, більш м’якого покарання.

При цьому необхідно мати на увазі, що у першому випадку суд призначає той же вид покарання, який фігурує у санкції, але у нижчих межах. Важливо вказати, до якої межі суд може знизити таке покарання, як застосовується така норма при наявності альтернативних санкцій.

Аналізуючи перехід до іншого більш м’якого покарання, слід вказати коли цей варіант доцільно використовувати суду; які види покарань тут можуть бути призначені; при яких санкціях можливе використовування цього варіанту застосування ст. 69 КК.

Необхідно розглянути проблему про доцільність встановлення у законі варіантів більш м’якого покарання, ніж це передбачено в законі, в залежності від тяжкості вчинених винним злочинів, тобто за особливо тяжкі або тяжкі злочини при наявності обставин, пом’якшуючих покарання, та даних про особу винного, призначати покарання нижче нижньої межі, а за злочини середньої тяжкості при наявності вказаних обставин переходити до іншого, більш м’якого виду покарання.

Особливу увагу слід зосередити на аналізі положень ст. 69 КК стосовно призначення додаткових покарань. Тут необхідно проаналізувати, яким чином додаткові покарання закріплені у санкціях статей Особливої частини КК і як це впливає на специфіку застосування ст. 69 КК. Слід також розглянути проблему звільнення винного від обов’язкового додаткового покарання і пом’якшення такого покарання у порядку ст. 69 КК. Далі необхідно визначити скільки усього є варіантів застосування ст. 69 КК і показати особливості її використання при вчиненні тяжких злочинів; розглянути питання про мотивування у вироку суду застосування такої виключної норми; розглянути питання про місце ст.69 КК по відношенню до статей Загальної частини КК; особливості використання статті 69 КК при вчиненні особою не одного, а двох чи більше злочинів.