Лекція № 2.5 Тема: Профорієнтація та професійне консультування як

Важливий напрямок соціальної роботи у сфері зайнятості

План:

1. Сутність, науково-методичні засоби, завдання профконсультації.
2. Принципи профконсультації.

Література:

1. Организация, содержание и методика профориентационной работы в службе занятости. – М.: РУЦФСЗ, 1994.

2. Технология работы профконсультантов. В 2 ч. – М., Профцентр, 1995.

3. Концепція державної системи професійної орієнтації населення / Постанова КМ від 27 січня 1994.

ВСТУП

Ринкова економіка України передбачає масштабні перетворення як у сфері економічних відносин, так у сфері структурної модернізації виробництва. Сучасне виробництво, внаслідок застосування новітніх технологій, гнучких та динамічних форм організації праці урізноманітнює характер праці, висуває нові вимоги до працівника, зокрема, підвищення його функціональної мобільності та універсальності, адаптаційних можливостей, ініціативності та самостійності в роботі. Тому наявність у людини високих професійних якостей, різнобічних трудових навичок і вмінь збільшує її можливості на ринку праці як власника робочої сили, робить конкурентоспроможною і адаптивною до динамічних вимог середовища.

Освіта, професійні знання відіграють значну роль у забезпеченні зайнятості і само зайнятості в ринкових умовах, а це, в свою чергу, вимагає відповідної професійної підготовки, заснованої на науково-обгрунтованій системі професійної орієнтації.

У сучасному світі найрізноманітніших професій, коли вимоги до працівників швидко змінюються і багатьом з них багато разів доводиться вирішувати проблему переходу до нової сфери діяльності, профорієнтація виступає необхідною зв’язуючи ланки, заснованої на науково-обгрунтованій системі профорієнтації. Адже коли людина потрапляє на „своє” робоче місце, то виграє і вона сама, найбільш повно реалізуючи свій особистісний потенціал, і суспільство, отримуючи від робітника максимальну віддачу.

Постійно діюча система допомоги населенню у виборі професії, одержанні спеціальності і працевлаштуванні, якою виступає профорієнтація, дозволяє найбільш повно узгодити інтереси і можливості людини з потребами суспільства. Серед різних їй форм значне місце займає профконсультація, зокрема, дорослого працездатного населення, щодо питань вибору професій, навчання, перенавчання і працевлаштуванні.

1. Відповідно до Концепції державної системі професійної орієнтації населення профконсультація є науково організованою системою взаємодії психолого-профконсультанта та особи, яка потребує допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності, на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик особливостей життєвої ситуації,професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я особи та урахування потреб ринку праці.

Науково-методичні засобами профконсультації виступають професіографія і психодіагностика.

Професіографія – вивчає і описує змістовні і структурні характеристики професій з метою встановлення особливостей взаємодії суб’єкта праці з компонентами діяльності і функціональним забезпеченням. Результатом професіогафічного вивченняє професіограма – перелік технічних, технологічних, санітарно-гігієнічних, психологічних, психофізіологічних відомостей про характерні ознаки процесу праці, його умови та організацію.

Головною складовою професіограми виступає психограма – (психологічний опис змісту) конкретної трудової діяльності, який представляє собою сукупність професійно важливих психологічних і психофізіологічних якостей, що необхідні для даної діяльності і забезпечують її виконання.

Такий комплекс психологічних і психофізіологічних характеристик складає психологічний профіль професії. Завданням професіографії є і групування професій на основі спільностей тих чи інших психологічних характеристик. Це полегшує орієнтацію в світі професій, яких на сьогодні налічується близько 40 тис. Адже за висловом Є.А.Климова "профорієнтація може перетворитись на дезорієнтацію, якщо людина, яка береться знайомити молодь з можливими варіантами трудових життєвих шляхів, сама не має обзорної орієнтації в світі професій, а знає тільки назви двох - трьох десятків різнотипних занять. Це відноситься і до ситуації, коли людині необхідна допомога в зв'язку з вимушеною зміною праці (безробіття, часткова втрата працездатності)".

Вміння профконсультанта орієнтуватись у світі професій було одним з головних положень, якими керувались у своїй діяльності бюро профорієнтації ще на початку XX ст.

Існують різні підходи до класифікації професій. Загальновизнаною в практиці профорієнтації є класифікація професій, запропонована

Є.А Климовим, в основу якої покладено чотири ознаки праці:

- особливості предмета (об'єкта праці);

- мета праці;

- знаряддя праці;

- умови праці.

Поєднання цих характеристик створює певний, характерний для конкретної професії, комплекс вимог до здібностей працівника.

Психологічна діагностика (психодіагностика) - це галузь психологічної науки, яка розробляє методи визначення і виміру індивідуально-психологічних якостей людини. Це своєрідний вид психологічної практики, в якій використовуються ті або інші методи і методики для встановлення "психологічного діагнозу" конкретній людині.

За способом отримання інформації психодіагностичні методики поділяються на об'єктивні, стандартизовані тести і на нестандартизовані, інтерпретаційні методи (особистісні опитувальники і т. ін.). Останні іноді називають експертними, їх застосування потребує високої кваліфікації і досвіду.

В методиках першого типу переважає кількісний підхід, який приписує використання жорстко фіксованих емпіричних ознак і процедур до різних обстежуваних для виявлення певної психологічної якості. В методиках другого типу переважає якісний підхід. Він допускає використання різних процедур для виявлення якоїсь однієї якості і нерідко виявляється більш інформативним, тому що дозволяє враховувати такі фактори, як стан людини і ситуацію, які значною мірою обумовлюють варіативність поведінки.

Завдання профконсультацїї тезова можна представити таким чином:

- визначення психологічного запиту клієнта;

- всебічне вивчення особистості клієнта (його бажань, можливостей, соціальних, індивідуально-психологічних, психофізіологічних особливостей, індивідуального плану розвитку професійної кар'єри) з використанням діагностичних методів обстеження, вивченням відповідної документації;

- систематизування отриманої інформації;

- аналіз і узагальнення отриманої інформації з метою виявлення відповідності професійної спрямованості та індивідуальних якостей клієнта;

- формулювання висновків стосовно виявлених особливостей клієнта і відповідності їх вимогам майбутньої професійної діяльності;

- надання обґрунтованих рекомендацій стосовно професійного плану

клієнта;

- розробка в разі його відсутності, корекція в разі невідповідності його можливостям клієнта, підтвердження його в разі відповідності можливостям клієнта; визначення шляхів реалізації професійного плану (працевлаштування, вибір або перевибір професії, навчання або перенавчання, компенсація, розвиток тих якостей, які недостатньо розвинені для професії, але піддаються тренуванню, корекція небажаних для професії якостей).

Формулювання і вирішення консультативних завдань визначаються психологічним запитом клієнта, який звертається до профконсультанта з проханням надати психологічну допомогу, описуючи в тій чи іншій формі свої труднощі, переживання. Для того, щоб людина зважилася на консультацію, необхідно, як мінімум, дві умови: об'єктивна наявність психологічних проблем, що лежать в основі несприятливого психологічного стану; хоча б часткова рефлексія людиною своїх проблем, тобто

відображення їх у свідомості у формі потреби в психологічній допомозі.

На жаль, у нашому суспільстві склалася досить типова ситуація недостатньої поінформованості з питань психології, відсутності знань про специфіку діяльності психолога-профконсультанта. Адже нерідко вибір професії прямо диктується соціальним замовленням чи пов'язується з необхідністю трудової адаптації в контексті сформованої соціально-економічної ситуації. Сама людина найчастіше порівнює передбачувану заробітну плату, ступінь віддаленості роботи від помешкання і рівень її престижності зі своїми запитами і домаганнями. Далеко не всі орієнтуються на відповідність самого процесу і стилю діяльності власним індивідуальним характеристикам, і, лише зіштовхнувшись з конкретними вимогами, що пред'являє трудова діяльність до їх психіки, починають відчувати або "радість творчої праці", або відчуття "непосильної лямки", "безперервного смикання", "плутанини, що вимотує".

Якщо діяльність за своїми характеристиками збігається з мотиваційними, емоційними, когнітивними і комунікативними особливостями людини, то сам процес трудової активності приносить задоволення чи, принаймні, менше втомлює і не викликає негативних емоцій. У протилежному випадку зростаюча емоційна напруженість призводить до конфліктної ситуації, до невротизації, фізичних розладів (психосоматичних захворювань - таких, як гіпертонія, астма, виразка шлунку, коронарна серцева недостатність).

За Климовим Є.А. причиною звернення за профконсультаційною допомогою виступають:

- деякі відмінності між потребою суспільства в кадрах і суб'єктивними обставинами, як, наприклад, особистісний професійний план людини;

- протиріччя між недостатньою поінформованістю людини про складний світ професій і необхідністю свідомого і самостійного вибору професійної діяльності;

- протиріччя між значною невизначеністю уявлень, знань про принципи, раціональні підстави, правила й умови вирішення завдання про вибір професійної діяльності, з одного боку, і кагальної потреби щось і якось вибрати у вихорі життєвих шляхів, у зв'язку з досягненням визначеного віку — з іншого боку;

- протиріччя між професійними планами оптанта, з одного боку, і його стійкими особистісними якостями, з іншого боку, - це, свого роду, "внутрішньосуб’єктивне^” протиріччя. Таке протиріччя може бути вирішене шляхом удосконалювання індивідуального підходу до оптантів, що спирається на успіхи психодіагностики;

- протиріччя між професійними планами оптанта і планами, що виношуються стосовно нього старшими (батьками) чи однолітками (тиск мікрогрупи, що призводить до вибору професії "за компанію", за прикладом друзів). Профконсультація необхідна при:

- виборі першої професії або отриманні першої роботи;

- вирішенні проблем, які виникли під час роботи внаслідок особистісної чи професійної невідповідності або незадоволення нею;

- втраті роботи.

Якщо перша ситуація здебільшого стосується молоді, то в двох останніх випадках нерідко виникає потреба у профпереорієнтації людей зрілого віку, які вже мають професію або спеціальність.

Профпереорієнтація має свої особливості. По-перше - це наявність сформованих і закріплених у певному виді трудової діяльності знань, навичок, умінь, професійно важливих якостей. По-друге – зменшення з віком можливостей якісних змін особистості, утворення нових психологічних структур, які б відповідали вимогам іншого виду діяльності. Раніше набуті знання, навички і вміння виступають для таких людей як компенсатор зниження працездатності. Тому професійна переорієнтація особистості на новий вид діяльності потребує обов'язкового врахування вже сформованих наявних професійних якостей.

2. Психологічне профконсультування вимагає додержання певних принципів, а саме:

- принцип активності суб'єкта вибору професії, згідно з яким, особа, яку консультують, повинна усвідомлювати потребу в отриманні допомоги та інформації від профконсультанта; крім того, вона повинна сама приймати рішення щодо вибору професії, консультант же тільки допомагає їй усвідомлювати свої інтереси здібності та визначити основні шляхи оволодіння професією;

- принцип комплексного підходу до суб'єкта «вибору професії, згідно з

яким необхідно досліджувати різні за складністю психічні властивості та їхні взаємозв'язки; виходячи з цього,

психодіагностичне обстеження повинно проводитись на трьох рівнях: індивідуально-мотиваційному (рівні мотивів, схильностей, інтересів і таких особистісних характеристик як екстраверсія - інтроверсія, емоційні властивості, комунікативні здібності); рівні пізнавальних здібностей (властивостей і видів уваги, пам'яті, уяви, мислення та інше); рівні індивідуально-типологічних властивостей (властивостей нервової системи) і особливостей темпераменту;

- принцип добровільності участі в психа діагностичному обстеженні,

згідно з яким неприпустимим є будь-який примус до обстеження, його проведення без згоди на це того, хто звернувся по допомогу;

- принцип індивідуального підходу передбачає підхід до кожної особистості, виходячи з інтересів та схильностей цієї особистості;

- принцип конфіденційності полягає в нерозголошенні результатів

психодіагностичного обстеження, за виключенням тих випадків, які потребують корекційних впливів;

- принцип персональної відповідальності передбачає персональну відповідальність профконсультанта за правильність і адекватність застосованих психодіагностичних методів і корекційних заходів.

Керуючись цими принципами, профконсультант вирішує в процесі профконсультації два її основні завдання - надає науково обґрунтовану допомогу людині у свідомому виборі професії і виборі індивідуальних шляхів оволодіння професією.

МОДУЛЬ № 3. „Менеджмент, маркетинг, паблік рілейшнз, реклама в діяльності служб зайнятості”