Методичні рекомендації. Серед суб’єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах відіграють держави

Серед суб’єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах відіграють держави. В силу властивого їм суверенітету над ними відсутня будь-яка організація політичної влади, і вони на рівних юридичних підставах вступають у взаємовідносини один з одним. Саме держави в переважній більшості випадків є правотворцями, і гарантами норм міжнародного права, що регулюють ці відносини. Можливість вступати у міждержавні відносини визначається наявністю у держав міжнародної правосуб’єктності. Відповідно до цього, будь-яка держава у міжнародному спілкуванні володіє однаковим рівнем юридичної самостійності і незалежності. При виконанні контрольної роботи, насамперед, необхідно розкрити зміст міжнародної правосуб’єктності держав і вказати на її характерні ознаки, що є відмінними від ознак інших суб’єктів міжнародного права. Слід звернути увагу на те, що у сфері міждержавного спілкування в якості міжнародно-правової категорії має велике значення поняття “державного суверенітету”.

Виникнення або припинення міжнародної правосуб’єктності держав тісно пов’язані з питанням міжнародно-правового визнання, під яким розуміється акт вже існуючої держави, в якому вона виражає свою волю встановити певні відносини з новою державою як суб’єктом міжнародного права. Визнання в міжнародному праві поділяється на види і форми. Під видами визнання необхідно вказати визнання держав; урядів; народів, що реалізують право на самовизначення; організацій; руху опору; воюючої сторони та інші. В контрольній роботі необхідно розкрити три форми визнання: de jure (де-юре), de facto (де-факто), ad hoc (ад хок), які відрізняються за об’ємом правових наслідків.

У зв’язку з появою нових держав, які в міжнародних відносинах замінюють старі, виникають питання правонаступництва. Відносини правонаступництва врегульовані двома конвенціями: Віденською конвенцією про правонаступництво держав відносно міжнародних договорів від 28 серпня 1978 року і Віденською конвенцією про правонаступництво держав відносно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року. Аналізуючи конвенції в роботі необхідно дати визначення “правонаступництво держав”, “держава-попередник”, “держава-спадкоємець”. У роботі потрібно вказати, що доктрина міжнародного права розрізняє повне та часткове правонаступництво. Заслуговує на увагу і розгляд питання стосовно правонаступництва Україною прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР. При цьому слід застосовувати Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конвенция о правопреемстве государств относительно государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов от 8 апреля 1983 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 457 – 474.

2. Венская конвенция о правопреемстве государств относительно договоров от 28 августа 1978 року. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 433 – 457.

3. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст. 617.

4. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. – М., 1983.

5. Курс международного права в 7-ми томах. – М., 1990. – Т. 3.

6. Клапас Илиас. Правопреемство и континуитет в международном прав // Московский журнал международного права. – 1992. - № 4.

7. Клименко Б.М. Проблемы правопреемства территории бывшего Союза ССР // Московский журнал международного права. – 1992. № 1.

8. Пустогаров В.В. Члены федерации как субъекты международного права // Советское государство и право. – 1992. - № 1. – С. 43 – 53.

9. Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы. – М., 1993.

10. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 1997.

11. Суверенітет України і міжнародне право / Відп. ред. В.Н. Денисов, В.І.Євінтов. - К., 1995.

12. Международное право / Под ред. Ю.М. Колосова, В.И. Кузнецова. – М.: Международные отношения, 1998.

13. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Университет внутренних дел, 1999.

14. Тимченко Л.Д. Правопреемство государств: опыт конца ХХ века: Учебное пособие. – Харьков: Университет внутренних дел, 1999.

15. Тункин Г.И. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории). М., 1971.

16. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах: Современные теоретические проблемы. – М.: Издательство «НИМП», 1999.

17. Сироїд Т.Л. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Прометей-Прес». – 2005.