Методичні рекомендації. Розкриваючи дане питання необхідно вказати на те, що сьогодні, нажаль, актуальним є твердження про те

Розкриваючи дане питання необхідно вказати на те, що сьогодні, нажаль, актуальним є твердження про те, що проблема злочинності має інтернаціональний (міжнародний) характер, активно розвивається тенденція виходу загально-кримінальних злочинів за межі окремих держав – на міжнародний рівень, тим самим збільшується чисельність міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру. Ефективна боротьба з ними можлива тільки шляхом об’єднання зусиль національних правоохоронних органів більшості держав, та спільної розробки правового механізму, який дозволив би реально застосовувати принципи міжнародної співпраці у боротьбі зі злочинністю, підтримувати правопорядок, захищати права та законні інтереси суб’єктів міжнародного права. Зазначені дії вже почали реалізовуватися в межах відносно молодої галузі міжнародного права – міжнародному кримінальному праві.

При розгляді першого питання теми слід з’ясувати, які підходи до розуміння терміну „міжнародна злочинність” існують у сучасному міжнародному кримінальному праві, визначити основні категорії злочинів, що підпадають під дію норм міжнародного кримінального права та критерії їхнього відмежування одне від одного. В межах відповіді на це питання обов’язково надати визначення термінів „міжнародний злочин”, „злочин міжнародного характеру” та „міжнародний делікт”, та провести порівняльний аналіз їхнього змісту. Також необхідно з’ясувати, які види та форми відповідальності застосовуються у міжнародному кримінальному праві до суб’єктів, винних у вчиненні міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру, а також кому і на якій підставі належить право притягувати до відповідальності винних.

Відповідаючи на друге питання про основні організаційно-правові форми боротьби із міжнародною злочинністю, перш за все, потрібно з’ясувати сутність терміну „організаційно-правова форма”. Водночас слід вказати на основні різновиди форм боротьби із міжнародною злочинністю, їхніх суб’єктів та нормативно-правові джерела, що регулюють вказану діяльність у тій чи іншій формі. Необхідно звернути увагу на те, яким чином вибір конкретної організаційно-правової форми боротьби залежить від різновиду злочину. В межах даної теми треба ознайомитися з договорами, укладеними Україною з іншими державами про надання правової допомоги у кримінальних справах та визначити позицію України в питанні подальшого розвитку міжнародно-правового співробітництва у цій сфері.

Розглядаючи третє питання щодо правового регулювання інституту видачі в міжнародному праві доцільно визначити сутність терміну „екстрадиція”, а також згадати історію його виникнення. При цьому, необхідно визначити відмінності між термінами „видача” та „передача” злочинця. Разом з цим потрібно вказати на основні джерела нормативно-правового регулювання процедури екстрадиції, визначити правову підставу та процедуру видачі.

Наприкінці розгляду теми необхідно приділити увагу питанню щодо діяльності Міжнародного кримінального суду, а саме, з’ясувати що це за судова інстанція, яка історія його створення, на підставі яких міжнародно-правових документів він функціонує. Також потрібно визначити структуру Міжнародного кримінального суду, його компетенцію та юрисдикцію, а також порядок роботи, у тому числі порядок прийняття рішень по певним категоріям злочинів.

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 року. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів (українською і російською мовами). – Київ: Хрінком, 1996. – С. 343 – 351.

2. Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 року. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів (українською і російською мовами). – Київ: Хрінком, 1996. – С. 351 – 360.

3. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів (українською і російською мовами). – Київ: Юрінком, 1996. – С. 364 – 376.

4. Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 року. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів (українською і російською мовами). – Київ: Юрінком, 1996. – С. 118 – 126.

5. Європейська конвенція про видачу злочинців 1957 року. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів (українською і російською мовами). – Київ: Юрінком, 1996. – С. 1116 – 1131.

6. Проект Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства 1996 року. Україна у міжнародно-правових відносинах. Кн. 2. Правова охорона культурних цінностей / Відп. ред.: акад.. НАН України Ю.С. Шемшученко та д-р юрид. наук В.І. Акуленко. –К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 53 – 54.

7. Устав Международного трибунала для преследования лиц, ответственных за серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории бывшей Югославии // Международное уголовно-процессуальное право: Документы и комментарии. / Составитель Т.Л Сыроед. – Харьков: ООО «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2007. – С. 83-95.

8. Устав Международного трибунала по Руанде // Там же, С. 99-111.

9. Римский статут Международного уголовного суда // Там же, С.145-242.

10. Устав международной организации уголовной полиции 1956 року. Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 3. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1999. – С. 99 – 108.

11. Постанова Кабінету Міністрів України № 220 «Про Національне центральне бюро Інтерполу» від 25 березня 1993 року // Збірник Постанов України. - 1994. - № 2. - С. 114.

12. «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу» затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 220 // Юридичний вісник України. - 1999. - № 41 (225) 14 - 20 жовтня. - С. 9.

13. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Науково-практичний посібник. - Харків: Державне спеціалізоване видавництво «Основа», 2003.

14. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989.

15. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е, Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. акад. П.Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999.

16. Блищенко И.П., Фисенко И.П. Международный уголовный суд. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.

17. Зелинская Н. Международное преступление как основание международной уголовной ответственности индивидов // Український часопис міжнародного права. - 2003. - № 4. - С. 93 – 99.

18. Іващенко В. Проблеми відповідальності за міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру // Юридичний журнал. - 2005. - № 6. - С. 44 - 48.

19. Кибальник А. Ответственность в международном уголовном праве // Уголовное право. - 2003. - № 2. - С. 39 - 41.

20. Лукашук И.И., Наумов А.В. Международное уголовное право: Учебник. – М.: Спарк, 1999.

21. Лукашук И.И., Наумов А.В. Выдача обвиняемых и осужденных в международном уголовном праве: Учебно-практическое пособие. – М.: Российский Юридический Издательский Дом, 1998.

22. Лукашук И.И. Право международной ответственности. – М.: Волстер Клувер, 2004

23. Мацко А. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу в Україні // Право України. - 2001. - № 9. - С. 96 - 99.

24. Мацко А. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу в Україні // Право України. - 2001. - № 9. - С. 96 - 99.

25. Международное уголовное право: Учебное пособие. - 2-е изд. / И.П. Блищенко, Р.А. Каламкарян, И.И. Карпец и др. / Под ред. В.Н. Кудрявцева. Российская Академия Наук. Институт государства и права. - М.: Наука, 1999.

26. Овчинский В.С. Интерпол (в вопросах и ответах). - М.: Инфра - М, 2001.

27. Панов В.П. Международное уголовное право: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997.

28. Радецький В. Інтерпол не знає кордонів // Закон і бізнес. - 1997. - № 17 (283) 23 квітня. - С. 3.

29. Радионов К.С. Интерпол: миф и действительность. - М.: Международные отношения, 1986.

30. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Международный научно-исследовательский проект / Российская Академия Наук. Институт государства и права. - М.: БЕК, 1995.

31. Сироїд Т.Л. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Вид. 2-е, доп. й перероб. – Х.: ТОВ «Прометей-Прес», 2006.

32. Цимбал П. Україна у складі Інтерполу в боротьбі з міжнародною злочинністю // Науковий вісник: Збірник наукових праць. - К.: Видавництво Українського фінансово-економічного інституту. - 1999. - № 2 (5). - С. 158 - 164.

33. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

34. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. – М.: Издательство “НИМП”, 1999.