Контрольні питання. 1. Які функції реалізує педагогічна діяльність

1. Які функції реалізує педагогічна діяльність?

2. Охарактеризуйте предмет та засоби навчальної діяльності у вищій
школі.

3. Як пов'язані мотивація педагога та продуктивність його праці?

4. Дайте характеристику педагогічним функціям та вмінням педагога вищої школи. Чи є розбіжності у відповідних функціях та вміннях у викладача ВНЗ та шкільного вчителя?

5. Що означає термін "індивідуальний стиль педагогічної діяльності"?

6. Як ви розумієте терміни "педагогічний професіоналізм'' та "педагогічна творчість"? Як вони співвідносяться між собою?

7. Що таке професійна Я- концепція педагога?

8. Розкрийте рівень психологічного аналізу заняття та завдання, що перед ними ставляться.

9. В чому полягають завдання педагога при психологічному аналізі навчального заняття? Яка різниця в аналізі лекційного та практичного (семінарського, лабораторного)заняття?

ЛІТЕРАТУРА

Обов'язкова

1. Вакуленко В.М. Вступ до акмеології педагогічної освіти: Монографія. - Алчевськ, ДГМІ, 2003. - 149 с

2. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе доп., испр. и перераб. - М: Логос, 2002. - 384с.

3. Маркова А.К.Психология труда учителя. - М., 1993.

4. Маркова А.К.Психология профессионализма. - М., 1993.

5. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 3-х кн. – 4-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000.

6. Педагогика и психология высшей школы. Серия «Учебники, учебные пособия». - Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998 - 544 с.

10 Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология -СПб.: Питер Ком, 1999.- 416 с.

11. Третьяченко В.В., Остополець І. Ю. Подолання фрустрації вчителя в його професійній діяльності: методологічно-психологічний аспект. Монографія. Вид-во СНУ імені Володимира Даля. – Луганськ, 2003.- 88 с.

Додаткова

1. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. - М., 1973.

2. Пономарев Я.А. Психология творчества. – М.: Наука, 1976. - 298 с.

3. Рогинский В.М. Азбука педагогического труда. - М., 1990.

5.Стоунс Э. Психопедагогика: Психологическая теория и практика обучения - М., 1984.

ТЕМА 9

ГУМАНІСТИЧНЕ ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАЛЬНЕ ПЕДАГОГІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ТА ДІАЛОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК ПРОВІДНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО СПЕЦІАЛІСТА ВИЩОЇ ОСВГГИ

Мета заняття: узагальнити знання аспірантів про педагогічне співробітництво, гуманістичні вимоги до його організації, навчально-педагогічне співробітництво, спілкування та діалогічне спілкування у навчальному процесі, утрудненнях у педагогічній взаємодії.

ПЛАН

1. Гуманістичні погляди на педагогічну діяльність.

2. Педагогічне співробітництво.

3. Педагогічне спілкування та його діалогічна організація.

Глобальна криза освіти полягає перш за все у надмірній жорстокості та інерційності освітніх систем, котрі не встигають за процесами, що відбуваються у сучасному суспільстві (Г.О.Балл). Це виявляється не тільки у змісті освіти, а й, насамперед, у самій організації навчального процесу. Сьогодні вже недостатньо лише передавати новому поколінню цінності попередніх, готувати молодь до життя у суспільстві та пристосування до його вимог. Гуманістична свідомість, яка наголошує самоцінність особистості, висуває гасла гармонійного, всебічного, творчого, вільного її розвитку, не робить спроб відмінити означені вище завдання освіти, але пропонує розглядати їх та здійснювати під гаслами пріоритету людини.

Як відзначає Л.М. Карамушка, педагогічна діяльність, з боку гуманістичних позицій, - це не лише метод, а сукупність цінностей, педагогічна філософія з переконанням у особистій гідності кожної людини; наголос не на навчанні, а на учінні та його фасілітації; перебудова певних особистісних настанов педагогів щодо вільного висловлювання власних думок, віри у можливості студента, "емпатичне розуміння" останнього; виробництво власного інструментарію навчання на базі загальних методичних прийомів. Підхід до організації навчання, де взаємодія учасників навчального проце­су здійснюється за схемою S-S, а не за традиційною S-O, чи в кращому випадку S-S, відповідає гуманістичній парадигмі освіти.

Головною ідеєю гуманістичного співробітництва повинно стати стимулювання та спрямування індивідуальних та колективних пізнавальних інтересів тих, хто навчається. Педагогічне співробітництво має розвинену мережу взаємодій за напрямками педагог - студент (студенти), студент — студент у парі чи трійці, загальногрупова (поточна) взаємодія тих, хто на­вчається у навчальному колективі; педагог - педагогічний колектив. Спе­цифічною, притаманною вищій школі, перш за все Ш-IV рівнів акредитації, є наявність роботи з великими студентськими аудиторіями (потоками), що утруднює зворотний зв'язок з тими, кого навчають, (особливо в тих випад­ках, коли викладач не задіяний у проведенні практичних занять, індивідуального консультування тощо), та значна ієрархічна диференціація педагогічного складу, наявність "наукової школи", авторитет яких може ускладнити пошук власного інструментарію навчання.

Навчальне співробітництво різниться у залежності від його суб'єктів, має певні фази та прийоми, від вміння та ефективності використання яких залежить продуктивність навчальної діяльності, клімат у навчальному ко­лективі. Навчальне співробітництво неможливе без відповідного гуманіс­тичним принципам діалогового спілкування Спілкування розглядається тут як процес встановлення, підтримки та розвитку контактів між суб'єктами навчального процесу, що вміщує обмін навчальною та іншою інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розу­міння один одного Педагогічне спілкування та інші аспекти взаємодії, взаємосприймання, атракції учасників педагогічного процесу нерозривні.

Як різновид спілкування, педагогічне спілкування має притаманні йо­му в цілому функції, сторони та характеристики Однак специфіка педаго­гічного спілкування обумовлена різністю соціально-рольових та функціо­нальних позицій його суб'єктів, що обумовлює провідну роль педагога в розгортанні процесу навчання та виховання Саме тому від стилю спілку­вання педагога, різня розуміння ним проблем та ціннісних орієнтацій сту­дентів, структури педагогічних впливів та їх репертуару, вміння емоційно забарвити процес навчання залежить продуктивність його роботи.

3. Утруднення у спілкуванні – це стан "збою" людини, суб'єктивно пережитий у реалізації запланованого спілкування внаслідок несприйняття партнера, його дій, нерозуміння, повне чи часткове, того, про що йдеться, нерозуміння того, хто говорить, зміни комунікативної ситуації власного психологічного стану Утруднення мають різні області (етно- соціокультурні, статусно-рольові, вікові, індивідуально-психологічні тощо) та, в цілому, віддзеркалюють особливості партнерів і комунікативну ситуацію характеру спілкування. Об'єктивний та зацікавлений розгляд утруднень, з боку педагога, надає можливості йому придбання досвіду, пошуку продуктивних шляхів спілкування, а як наслідок, - професійного зростання