1. Абульханова К.А. О субьекте психической деятельности. - М., 1973.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М: Наука, 1980. - 334 с.
3. Андрієвська В. В., Балл Г.О., Волинець А.Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для учителя /За ред. Г О.Балла, О.В. Киричука, P.M. Амонашвілі.- К: ІЗМН, 1997. - 136с.
4. Берак О., Шибаева Л. Установка на развитие личности студента //Вестник высшей школы. – 1990. - № 10.
5. Скляр П.П., Скляр О.П Урахування ціннісних орієнтацій молоді як одного з провідних чинників мотивації навчання у вищому навчальному закладі // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. -Луганськ: СНУ ім. Володимира Даля, 2002.- №2(4). - С.203 - 208.
6. Скляр П.П., Третьяченко В.О. К питанню щодо гуманізації технічної освіти// Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. - Луганськ: СНУ ім. Володимира Даля. - 2002.- №3(3). – С. 214 -218.
7. Скляр П.П. Урахування мотивації до навчання та ціннісних орієнтацій майбутніх студентів як необхідна умова гуманізації технічної освіти //Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2003. - Т. V. - C. 253 – 259.
|
|
ТЕМА 6
ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ТА ОСОБЛИВОСТІ СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ І ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ
Мета заняття: відновити та поповнити знання аспірантів щодо закономірностей та вікових особливостей розвитку особистості, формування інтелектуальної сфери особистості студента, психологічних особливостей виховання студентської молоді з позиції педагога - гуманіста.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ПЛАН
1.Особистість студента та її соціальна зрілість.
2.Природа та структура інтелекту. Чинники інтелектуального розвитку у вищій школі.
3.Гуманізація освіти - рушійна сила виховного процесу у вищій школі.
Студент є людиною певного віку. Як особистість він може бути охарактеризований з психологічної, соціальної та біологічної сторін. Вікова психологія відмічає, що 18-20 років — це вік становлення та стабілізації характеру, оволодіння комплексом соціальних ролей дорослої людини, економічної активності. У цьому віці здійснюється перебудова ціннісних орієнтацій, інтенсивне формування спеціальних здібностей, він є центральним періодом становлення характеру та інтелекту людини Студентський вік - це сенситивний період для розвитку основного соціогенного потенціалу людини. Перші кроки у студентстві супроводжуються ситуацією адаптації до незвичних і досить специфічних умов навчання у ВНЗ. Кожен курс навчання відзначається специфічними та досить складними психологічними проблемами і психологічним навантаженням.
|
|
Потреба у саморозвитку, самоактуалізації є основоположною властивістю інтенсивно розвиваючої та вже достатньо зрілої особистості студента, яка має і певні акцентуйовані індивідуальні риси характеру, і свій "локус контролю" і таке ін. Під впливом означених вище чинників формується інтелект людини, який, в свою чергу, має структурні та рівневі особливості. До факторів інтелектуального розвитку людини відносяться як природні, так і фактори соціальні. Ціннісні орієнтації та сформованість мотивації, в першу чергу навчальної, є рушійною силою опанування знаннями та розвитку інтелекту. Саме тому студент, якщо ми бажаємо виховати громадянина і фахівця, потребує повсякденної уваги з боку педагога, поваги що його особистості.
Розвиток і виховання особистості студента розглядається як єдиний і неперервний процес, що має певні етапи. Ці етапи мають як вікові, так і індивідуальні особливості, які потрібно враховувати у процесі виховання, і в першу чергу, коли йдеться про студентську молодь, виходячи із зазначеного вище. Індивідуальні особливості людини визначаються як природними задатками, життєвими умовами, так і результатами попереднього виховання.
Об'єктивні основи виховання нових поколінь як необхідної умови суспільного життя та його розвитку закладені у самому суспільстві. Як відмічає Г. Балл, інертність існуючої системи виявляється не тільки в змісті освіти, методах викладання, а й, перш за все у самій організації педагогічного процесу незмінного з часів Я. Коменського. Саме тому в умовах всебічної демократизації українського суспільства, розвитку пріоритетів людської особливості та гідності, самостійності, її ініціативи, мислення процес виховання потребує суттєвого перегляду щодо йото гнучкості, підходів та методів.
Наріжним каменем такої перебудови як навчальної, так і виховної роботи має стати гуманістична психолого-педагогічна парадигма освіти в цілому та вищої зокрема. За В.О. Сухомлинським, така парадигма - це проголошення самостійності учня в навчальному процесі, де діють активні рівноправні суб'єкти, а на першому плані перебуває той, хто навчається, з його інтелектом, здібностями, духовним світом тощо. Мета навчання, за К.Роджерсом, полягає у стимулюванні (фасилітації) цього свідомого учня. Діалог (суб'єкт - суб'єктна взаємодія, співробітництво) — шлях до підвищення педагогічного впливу. Ніяке, в здоровому глузді та поважаюче себе, суспільство не відмовиться від виховання гідного себе підростаючого покоління. Йдеться про те, яким чином це робити і наскільки ефективним та бажаним буде результат. Значне місце в цій роботі звичайно належить системі освіти та її вищій ланці, завданням якої (за Г. Баллом) повинні стати: демократизація устрою; перетворення взаємодії у педагогічному процесі у засіб творчого саморозвитку учня; створення умов формування у студентів та педагогів рис гуманіста, демократа, творця.