ни, що здійснюють діяльність від імені держави у сфері право-творчості, правореалізації та правосуддя.
Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних країнах та тих, що мають намір такими бути, засновується на певних принципах:
1) принцип народного суверенітету, який виходить із того, що джерелом усієї влади є народ (частини 2, 3, 4 ст. 5 Конституції України);
2) принцип представницької демократії, який означає, що правління у державі здійснюється через виборні державні органи, які, у свою чергу, можуть формувати інші державні органи (друге речення ч. 2 ст. 5 Конституції України). Наприклад, Президент України, який обирається громадянами України, що мають право голосу, призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України (п. 11 ч. 1 ст. 106 Конституції України);
3) принцип розподілу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову, який означає, що кожна з гілок влади має певну самостійність і врівноважується іншими гілками (ч. 1 ст. 6 Конституції України). Хоча в дійсності у багатьох країнах створюються органи, які не можна віднести до жодної з традиційних гілок влади. Наприклад, в Україні це Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Рада національної безпеки і оборони України, Центральна виборча комісія тощо.
У федеративних та децентралізованих унітарних державах поділ влади відбувається ще по вертикалі і передбачає розмежування предметів відання і повноважень державної влади між центральною владою та регіонами, а також між державою та самоврядними місцевими територіальними колективами1.
На сучасному етапі вчені неоднозначно ставляться до принципу розподілу влади та до системи стримувань і противаг. Так, існують дві діаметрально протилежні точки зору щодо розв'язання цієї проблеми: організаційно-правова, що обґрунтовує необхідність та історичну перспективу розподілу влади; соціологіч-
Мишин А. А., Страшун Б. А. Государство // Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 250-254.