Римські ігри, що включали змагання на колісницях, проводилися де?

А В храмі Марса

Б На форумі

В В цирку

35. В Колізеї відбувалися…?

А Костюмовані спектаклі на честь богів

Б Гладіаторські бої та театралізовані страти

В Спортивні перегони

Які ігри проводилися на честь бога Зевса в Стародавній Греції?

А Піфійські ігри

Б Немейські ігри

В Істмійські ігри

Г Панафінейські ігри

Кого вшановували єгиптяни, будуючи храми?

А Тотемних тварин

Б Фараонів

В Богів

38. Свято Ленеї належить до культу …

А Деметри

Б Діоніса

В Зевса

39. Ателани – це…

А Вуличні пісні

Б Бої гладіаторів

В Комічні сценки

40.

[1] Держава – особливий спосіб організації суспільства, що забезпечує панівне становище одних верств суспільства над іншими. З утворенням нерівності відбувається поділ населення на класи. Історія свідчить, що за утворенням класів неодмінно створювалася й держава.

[2] «Фараон» - це насправді грецька інтерпретація єгипетського слова, що означало царський палац. Це слово стало означати персону царя лише з часів Нового царства після 1580 року до н.е.

[3] Він написав грецькою мовою історію Єгипту, що називається «Пам’ятні події Єгипту».

[4] Амон – покровитель міста Фіви (Луксор), бог повітря і врожаю, творець світу; зображався з головою людини, а іноді бика чи барана, з двозубою короною і довгим скіпетром в руці.

Анубіс – бог в образі шакала чи іншої дикої собаки (чи людини з головою шакала чи собаки), вважався покровителем померлих.

Атон – бог сонця; зображався у вигляді сонячного диску, промені якого завершувалися розкритими долонями.

Бастет – богиня любові, радості, свят; жінка з головою кішки чи левиця з корзиною в руках; іноді зображалась просто у вигляді великої сидячої кішки.

Гор (Хор) – бог неба і світла, покровитель влади фараонів, які вважались його земним втіленням; зображався як людина з головою сокола.

Ізіда – богиня-мати, сестра і дружина Озіріса; жінка з рогами корови і сонячним диском на лобі, в руці стебель папірусу.

Озіріс – бог родючості, цар потойбічного світу, бог-символ природи, яка щорічно помирає і відроджується, пізніше бог загробного життя і суддя померлих; зображується у вигляді людської мумії з зубчатою короною, бородою, або як чоловік із зеленою шкірою, в зігнутих руках тримав скіпетр і хлист.

Ра – верховне божество єгиптян, бог сонця в Геліополісі, пізніше ототожнений з богом Фів Амоном (Амон-Ра), зображувався як сонячний диск або людина з головою сокола.

Сет – бог пустелі, утілення зла та руйнування, зображувався як людина з головою віслюка.

Тот – бог Місяця, мудрості, наук, писемності і лічби; зображався у вигляді ібіса чи людини з головою ібіса, а також іноді у вигляді бабуїна.

Хахтор – богиня любові і долі, богиня неба, годувальниця фараонів і володарка дальніх країн; зображалась у вигляді корови чи жінки з рогами корови.

Хнум – бог-творець, котрий створив людину на гончарному крузі, хранитель витоків Нілу; зображувався як людина з головою барана зі спірально закрученими рогами.

Хапі – бог Нілу; його зображали гладким чоловіком із сосудами в руках, з який ллється вода.

[5] Це – одна з найбільших споруд Давнього світу. Її висота становить 146,6 м, а площа – 5,29 га. За оцінками вчених, маса піраміди складає 6,5 млн. тонн.

[6] алюзія – від лат. жарт, натяк – уживаний у художньому творі як риторичний прийом натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт.

[7] Лейярд Остен Генрі (1817—1894) — англійський археолог, політик і дипломат, один з основоположників месопотамської археології, відкрив Ніневію.

[8] К линопис – загальна назва ряду систем писемності, характерних для Дворіччя, яка спочатку використовувалася для нанесення написів на глину.

[9]В даній роботі не передбачено детально зупинятись на історії саме християнських свят.

[10] Греки використали фінікійський алфавіт, який мав 22 літери, що позначали лише приголосні звуки, для створення власної абетки. Від грецького походять сучасні європейські алфавіти, у тому числі й український.

[11] Агон – змагання – у стародавній Греції змагання, в т.ч. музичні (у співі, грі на кіфарі), які відбувалися під час урочистих ігор.

[12] Мі­фологія – зібрання переказів про богів і героїв.

[13] Іхор – в грецькій міфології нетлінна прозора кров богів.

[14] Олімп – найвищий гірський масив грецьких Балкан в області Фессалія з піком Пантеон (2917 м).

[15] Храм Артеміди в Ефесі належить до семи чудес світу.

[16] Гела - остання фортеця, яку дорійці захопили в ахейців (ХІ ст. до н.е.). Підкорене населення опинилось у становищі державних рабів. Ілотів примусово розселили по всій території Лаконіки і закріпили а ділянками орної землі, яка тепер належала родинам спартіатів. Ілоти її обробляли, забезпечуючи завойовників плодами своєї праці.

[17] гекатомбеон ("місяць жертвопринесення (Гекатомби)") - друга половина липня - перша половина серпня; метагітніон ("місяць новосіль") - друга половина серпня - перша половина вересня; боедроміон ("місяць свята Допомоги (Боедромії)") - друга половина вересня - перша половина жовтня; піанепсіон ("місяць свята Варіння бобів") - друга половина жовтня - перша половина листопада; мемактеріон ("місяць бур") - друга половина листопада - перша половина грудня; посідеон ("місяць Посейдона") - друга половина грудня - перша половина січня; гамеліон ("місяць весіль") - друга половина січня – перша половина лютого; анфестеріон або антестеріон ("місяць свята Виноградної лози (Анфестерії, на честь Діониса)") – друга половина лютого – перша половина березня; елафеболіон ("місяць свята Полювання (на честь Артеміди)") – друга половина березня – перша половина квітня; муніхіон ("місяць Муніхії (Артеміди)") – друга половина квітня – перша половина травня; таргеліон або фаргеліон ("місяць жнив") – друга половина травня – перша половина червня; скірофоріон ("місяць свята Скірофорій (Носіння Пологу - білий полог носився під час релігійних процесій на честь Афіни)") – друга половина червня – перша половина липня.

[18] Містерія – від грецького таємниця – в країнах античного світу та Стародавнього сходу таємні релігійні обряди, церемонії на честь деяких богів, до участі в яких допускалися лише посвячені.

[19] Неофіт – новохрещений, ново посвячений, взагалі – новий прихильник релігії.

[20] Езотеричний (грецькою – внутрішній) – той, що містить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл. Езотеричне знання – таємне вчення, відоме лише вузькому колу обраних осіб.

[21] Містик – грецькою таємничий – людина, що вірить у надприродне, в чудеса, забобонна людина.

[22] За однією з версій міфу про Діоніса, він був сином Зевса й Деметри, чим пояснюється зв'язок Діонісій з найавторитетнішими грецькими містеріями – Елевсинськими.

[23] оргія – (від грецького слова – збудження) культовий обряд на честь давньосхідних, давньогрецьких і давньоримських богів.

[24] Пеан – у стародавній Греції хвалебний гімн, віршова чотирискладова стопа; один довгий і три короткі.

[25] Дифірамб – особливий вид давньогрецької лірики. Первісно культова пісня на честь Діоніса.

[26] Інша широко поширена назва бога – Вакх також походить із Фракії.

[27] Селена – у давньогрецькій міфології – богиня, уособлення місяця.

[28] Сатир – у давньогрецькій міфології божество, наділене рисами похітливості й розбещеності.

[29] Німфи – в давньогрецькій і давньоєгипетській міфології численні божества в образі жінок, які уособлювали сили природи (морів, річок, джерел, гір, долин, лугів тощо)

[30] Кентавр, центавр – у давньогрецькій міфології химерна істота, напівлюдина-напівкінь.

[31] Вакханка – в античному світі жриця Вакха, учасниця вакханалій; в античній міфології супутниця Вакха.

[32] Менада – від грецького шалена, несамовита – в Стародавній Греції жриця Вакха, вакханка.

[33] За однією з версій міфу, Діоніс наслав на невірних «хворобу статевого органу», яку не могли вилікувати ніякі ліки. Дельфійський оракул, до якого звернулися цього разу, сповістив, що зцілення наступить лише тоді, коли усі народи Аттики пронесуть символ Діоніса – фалос – з усіма почестями, які йому належать. Почувши це, афіняни одразу ж стали фабрикувати фалоси для приватного і публічного використан­ня. Коли ж Діоніс напав на Фракію, Орфей не вшанував його і продов­жував вклонятися Аполлонові у храмі, що носив його ім'я. Дочекав­шись, коли усі чоловіки будуть у храмі, жерцем якого був Орфей, менади за наказом Діоніса захопили залишену чоловіками біля входу зброю, увірвалися до храму, поперебивали чоловіків, а Орфея розірвали надвоє. Проте голова його, навіть відірвана, усе ще продов­жувала співати – доки її не скинули у ріку Гебр, хвилі якої й принес­ли її до острова Лесбос.

[34] пан – бог лісів, пізніше покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів. Був нібито лагідної вдачі, але коли гнівався, наганяв на людей жах звідси вирази – паніка, панічний жах

[35] Колісниця – великий двоколісний візок, який приводиться до руху силою скакових коней.

[36] Екстаз – несамовитість, нестяма – найвищий ступінь захоплення.

[37] Пропілеї – парадний, архітектурно оформлений вхід у місто, до архітектурного ансамблю.

[38] У Римі цей звичай зберігся у вигляді фарбування облич­чя тріумфаторів, які уособлювали бога Марса – перш ніж стати богом війни, він носив ім'я Діоніса і саме його іменем названо весняний місяць.

[39] Канефора – каріатида, діва з корзиною жертовних квітів або плодів на голові, учасниця Панафіней, процесій на честь Деметри-Цецери, Діоніса-Вакха та ін.

[40] Афіна, богиня мудрості. Міф про Афіну розповідає, після блискучої перемоги Олімпійських богів у битві проти титанів Зевс сполучився з Метидою, дочкою Океану й Тефії. Її батьки пророкували Зевсові, що Метида народить йому дочку Афіну, а слідом за нею – сина, який позбавить батька влади. Тому Зевс відправив Метилу у своє чрево й, таким чином, один став володіти надлишком розуму. Коли наступила година для народження Афіни, Зевс попросив Прометея (або, відповідно до іншої версії, Гефеста) розкрити йому голову сокирою. І відразу з голови Зевса з'явилася на світ прекрасна богиня. Вона народилася у військових обладунках під час гігантомахії, сяюча золотом, дивуючи своєю появою присутніх при цьому безсмертних.

Молода богиня разом з батьком брала участь у гігантомахії. Споконвічно Афіна опікувалася військовою справою та була покровителькою героїв таких як Персей, Ахілл, Одисей ті інших. Афіна вирішила ніколи не одружуватися навіть із богами, зберігаючи свою цнотливість.

Відповідно до міфу, між Афіною й Посейдоном виникла суперечка за заступництво над містом Афіни, і чиє ім'я воно буде носити. Було вирішено, щоб кожний з них підніс місту свій дарунок: чий дарунок виявиться найбільш потрібним, той і здобуде перемогу, а разом з нею покровительство над містом.

Посейдон ударив тризубцем об скелю Акрополя, і на цьому місці забило джерело. Афіна поставила свою ногу на землю, і виросло перше оливкове дерево. Боги присудили перемогу Афіні, яка отримала заступництво надмістом і дала йому своє ім'я. З того часу оливкове дерево стало священним й у древні часи було символом миру [Греческая мифология: культ – боги – космогория – троянская война – герои – Одиссей / текст София Сули; пер Руслан Смагленко. – Афины: Техни А.Е., 1998. – 135, [9] с.].

[41] Гекатомбейон – перший місяць аттичного року (з 15 липня по 15 серпня).

[42] Коли Зевс вирішив покарати людей за негідну поведінку, він наслав на людей потоп, від якого не було спасіння. Однак Зевс вирішив врятувати Девкаліона і Пірру, які були єдиними достойними спасіння з роду людського. Девкаліон побудував ковчег і завдяки ньому врятував себе і дружину. Потім на веління Зевса Девкаліон і Пірра підбирали з землі каміння і кидали його через плече – Девккаліонове перетворювалось на чоловіків, Пірри – на жінок. Таким чином був врятований рід людський. Звідси бере назву піриха.

[43] Метеки, метойки – переселенці – в Стародавній Греції клас неповноправних жителів Аттики. Метками ставалиіноземці, які надовго або назавжди переселилися до Аттики та відпущені на волю раби.

[44] Акрополь – верхнє місто, вишгород – розташована на височині (в Афінах на міцній скелі висотою 156 м) укріплена частина давньогрецького міста. На акрополі звичайно будували храми божеств – покровителів даного міста.

[45] В античні часи був півостровом. Після будівництва Коринфського каналу (1883-1893 рр.) став островом.

[46] Зевс – н ародився він в Диктейскій печері на Криті, у якій його мати Рея сховала сина від жорстокого батька Крона. Маленький Зевс зростав в Ідейскій печері, харчуючись молоком кози Амалфеї, а його вихованням займалися німфи. Після перемоги над батьком Зевс став всемогутнім владарем землі й неба. Громи й блискавки – основна зброя Громовержця. Його законною дружиною й разом з тим вірною подругою була Гера – єдина з олімпійських богинь, що знагодилась честі перебувати поруч із Зевсом. Досить часто Зевс вступав у позашлюбні стосунки з іншими богинями, а також зі смертними, через які потерпав від ревнивої Гери й заради яких вдавався до хитрощів. Від цих, позашлюбних зв'язків народилося багато дітей, деякі з них були богами, а дехто стали прославленими героями.

Всемогутній Зевс зосереджував у своїх руках правосуддя, вимагаючи від богів і людей сумлінного дотримання законів та втілюючи ідею справедливості і мирного співіснування. Саме тому деякі харизматичні правителі античності називалися "народженими від Зевса" або "вихованими Зевсом", чим підкреслювалися їхня мудрість і справедливість в управлінні державою[Греческая мифология: культ – боги – космогория – троянская война – герои – Одиссей / текст София Сули; пер Руслан Смагленко. – Афины: Техни А.Е., 1998. – 135, [9] с.].

[47] Пело́п, також Пелопс – епонім Пелопоннесу, герой, син Тантала й дочки Атланта Діони, внук Зевса.

[48] Рік проведення Олімпіади греки вважали таким важливим, з нього розпочиналось античне літочислення.

[49] Побудований в доричному стилі місцевим зодчим Лібоном в 471-456 рр. до н. е. був місцем знаходження хрисоелефантинної статуї Зевса роботи Фідія – одне з семи чудес античного світу.

[50] Кубертен визначав олімпізм як філософію життя, що поєднує в одне збалансоване ціле усі якості тіла, розуму і волі. У своєму прагненні відродити Олімпійські ігри на сучасному етапі він багато взяв з історії організації й проведення Олімпійських ігор античності. Кампанію з відродження ігор П’єр де Кубертен розпочав у 1887 році, залучивши до неї багатьох видатних людей свого часу, серед яких був і наш співвітчизник генерал О. Д. Бутовський. Діяльність П’єра де Кубертена привела до тріумфального конгресу в Парижі, де було прийнято рішення про проведення Олімпійських ігор. Афіна стали місцем проведення перших Олімпійських ігор сучасності. 6 квітня 1896 року король Греції у присутності 70 тис. глядачів оголосив Ігри І Олімпіади відкритими. 245 атлетів із 14 країн світу змагалися з 9 видів спорту.

[51] Булевтерій – міський сенат та місце його засідань.

[52] Пентатлон – п’ятиборство, що включало в себе біг на стадію, метання диску, метання списа, стрибки в довжину. Пентатлон додано до Олімпійських ігор на 18 Олімпіаді в 708 р. до н.е. П’ятиборство юнаків проводилось лише один раз на 38-й Олімпіаді, скоріш за все із-за обмеженості в часі проведення ігор. Всі види проводились в певній послідовності, починаючи із стрибків

[53] Панкратіон – «всією силою» – рукопашний бій в якому поєднувались удари руками і ногами та борецька техніка. Удушення було дозволено, заборонені укуси і тиск на очі. Цей вид змагань запровадили до програми Ігор на честь їх міфічного засновника Геракла, який подолав лева, тільки задушивши його – шкіра лева була непробивною для зброї. Додано як вид Олімпійських змагань на 33-й Олімпіаді в 648 р. до н.е., для юнаків панкратіон запроваджений тільки на 145 Олімпіаді в 200 р. до н.е.

[54] Гімнасій – оголений – комплекс споруд для фізичних занять, тренувань і завершення освіти в античні часи.

[55] Палестра – приватна гімнастична школа в Давній Греції, де займалися хлопчики з 12 до 16 років.

[56] Гіподром – у древніх греків і римлян – місце, спеціально передбачене для проведення кінних змагань, гонок на колісницях.

[57] Стадій являв соболю відстань, яку проходить людина спокійним кроком за час сходу сонця, тобто протягом 2 хвилин.

[58] Міф розповідає. Гераклові недовго довелося чекати першого доручення царя Еврісфея. Він доручив героєві вбити Немейського лева. Цей лев, страшне породження Тифона і Єхидни, був дивовижної величини й був набагато сильніше й крупніше хижаків цієї породи, що водилися в ту далеку пору на півдні Європи. Він жив біля міста Німеї, куди його доставила богиня веселки Ірида, і спустошував всі околиці; від одного його рику, що звучав в ущелинах, як грім, бігло все живе. Але безстрашний Геракл сміло відправився на небезпечний подвиг.

По дорозі до лігвища лева на горі Трет Геракл забрів на вогник в убогу хатину хлібороба Молорха. Зрадівши, що відшукався сміливець, готовий позбавити місцевість від лютого звіра, Молорх схопив ніж, щоб зарізати для гостя єдиного барана. Але Геракл зупинив його.

- Добра людина! Притримай свого чотириногого до часу. Якщо повернуся протягом тридцяти днів, принесеш барана в жертву Зевсу-Спасителю, а якщо залишуся там - заколеш його підземним богам.

Прибувши в Немею, негайно відправився герой у гори, щоб розшукати лігво лева. Уже був полудень, коли він досяг схилів гір. Довго бродив Геракл по лісистих схилах гір і ущелинам. Нарешті, коли колісниця Геліоса стала вже схилятися до заходу, відшукав лігвище лева в похмурій ущелині по огидному смороду гниючого м'яса. Лютий хижак убивав більше, ніж міг з'їсти, а недоїдки ніхто не зважувався підбирати. Там, де гнило м’ясо, був вхід у величезну печеру. Уважно оглянувши місцевість, герой знайшов вихід з тієї ж печери й ретельно завалив його величезними глибами. Після цього він повернувся до входу, сховався за каменями й, заткнувши ніс, щоб не задихнутися, прийнявся чекати.

Зовсім під вечір, коли вже насувалися сутінки, здався дивовижний лев з довгою кошлатою гривою. Відчувши запах людини, він люто заревів і став бити хвостом по землі, піднявши стовп пилу вище дерев. Натягнув тятиву свого лука Геракл і пустив одну за іншою три стріли в лева. Всі стріли потрапили в бік звіра, але відскочили від його шкіри - вона була тверда, як сталь. Озираючись в усі сторони, звір стояв в ущелині й шукав палаючими від люті очима того, хто насмілився пустити в нього стріли. Але от він побачив Геракла й кинувся величезним стрибком на героя.

Як блискавка блиснула палиця Геракла й громовим ударом обрушилася на голову лева. Той упав на землю, приголомшений страшним ударом, після чого Геракл кинувся на нього, обхопив своїми могутніми руками горло лева і давив доти, поки не задушив.

А тим часом Молорх терпляче чекав Геракла, роблячи на ціпку карби. Після тридцятого карбу він відв'язав барана від дерева й потяг до обриву, щоб принести в жертву Аїду й Персефоні. Але, не дійшовши до обриву, хлібороб побачив весело крокуючиго Геракла, здалеку розмауйочого левиною шкірою!

- Віддай барана Зевсу! - вимовив герой, обіймаючи Молорха. - А день нашої зустрічі прослав Немейськими іграми.

[59] Головна святиня Дельфів – храм Аполлона. За античними переказами, перший храм був збудований з гілок лавра, другий з воску і шкіри, третій з бронзи і лише четвертий з каменя.

[60] Так, Крез, цар Лідії, вблагав жерців відповісти, чи варто йому нападати на Кіра, який, будучи вождем одного з перських племен, у середині VI ст. до н.е. проголосив себе перським царем. Піфія відповіла, що якщо він нападе на Кіра, то знищить велике царство. Коли ж розбитий наголову Крез став проклинати віщунів, ті резонно відповіли йому: «Тобі ж було передвіщено, що буде зруйноване велике царство. Ти й зруйнував його – тільки це було не царство Кіра, а твоє власне». Кір за короткий час підкорив багато країн і народів, зокрема Вірменію, Лідію та Вавилонське царство.

[61] В давнину гімнісій був знаменитий завдяки легенді, що саме біля нього, полюючи у сусідньому гаю, Одисей був поранений вепром; за цим шрамом від поранення Одисея пізнала няня Евриклея, коли той повернувся з Троянської війни (ХІІІ ст. до н.е.).

[62] Кіфарист – в Давній Греції приватний учитель, який за платню навчав підлітків гри на кіфарі (давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент типу ліри) та співу, а також поетиці.

[63] Кіфаред – древньогрецький музикант, який грав на кіфарі. Окрім інструментального виконання кіфареди також співали (одночасно чи поперемінно).

[64] Таргеліон (Фаргеліо́н) – одинадцятий місяць аттичного року, який відповідає другій половині травня і першій половині червня.

[65] О́ри (Горы, Хоры) – богині пор року в давньогрецькій міфології, які опікувались порядком в природі.

[66] Найстарші римські роди об’єднувалися назвою «патриції», з числа яких виділялася родова аристократія.

[67] Безправним суспільним прошарком був «плебс», представники якого не брали участі в поділі військової здобичі та земель громадського поля.

[68]Слово «гістріон» етруського походження, яким у Стародавньому Римі називали акторів; назва збереглася до середньовічної доби для означення народних мандрівних акторів.

[69] Від sator – сівач.

[70]Звідси, мабуть, і переносне значення слова «сатурналії» – нестримно-веселе свято, відчайдушне гульбище.

[71] Календи – у давньоримському календарі назва першого дня кожного місяця.

[72] Воти – від лат. votivus, votum – присвячена богам обітниця, бажання.

[73]Від фебруаріс – очищення; відси фебруарій – місяць лютий.

[74] Назва походить від грецького слова "наслідувати" – імітувати

[75] Названий по імені бога війни Марса – батька міфологічного Ромула, засновника Риму.

[76] Відповідно до легенди, Рим було засновано у 753 р. до н.е. Першим його царем вважався Ромул.

[77] Двобічна секіра в Римі була атрибутом лікторів – почесних охоронців найвищих посадових осіб (преторів, консулів, диктаторів).

[78] Консул – у стародавньому Римі періоду республіки титул двох обраних найвищих службових осіб, у період імперії – почесний титул

[79] Форум – центральний майдан Риму, осередок громадського життя міста.

[80] Луций Тарквіній Гордий або Тарквіній II – відповідно до римської легенди, останній сьомий цар Стародавнього Рима в 534–509 р. до н.е., відомий своєю тиранією.

[81] Квіндецемвір – священнослужитель Риму, в якого зберігались книги Сивіл.

[82] Книги Сивіл – назва декількох віршованих збірок, написаних гекзаметром древньогрецькою мовою, які, як вважалось, містили промовлені сивілами пророцтва. Ті, що збереглися до наших днів, містять 4000 віршів, що утворюють 14 пісень і написані і ІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е.

[83] империи для обозначения совокупности лиц, связанных с устройством конных состязаний, в дальнейшем перенесённый исследователями византинистами на известные с 4 Факції – термін, що вживався в Римській імперії для позначення сукупності осіб, пов'язаних з організацією кінних змагань. К Факции примыкали широкие слои «болельщиков», именовавшиеся «народом» (греч. demos, множественное число demoi – димы).

[84] Веспесіан – засновник династії Флавіїв, що прийшов до влади після завершення громадянської війни

[85] Сенатор - член колегіального органу, який здійснював більшу частину влади в Римській республіці.

[86] Амфітеатр у Помпеях вважається найстародавнішим амфітеатром, що зберігся до наших часів з античного Риму. Він стоїть у східній частині міста, прибудований до міської стіни, яка використовувалась в якості насипу і на яку спирались трибуни. Будівництво Амфітеатру було розпочато біля 80 р. до н.е. Збудований в епоху, коли головним видовищем для народу були гладіаторські бої, він не має підземних приміщень, які необхідні для вистав з дикими звірами і є невід’ємною частиною амфітеатрів, збудованих пізніше, таких як, наприклад, Колізей.

[87] Пóножі – елемент захисного озброєння, призначений для захисту ніг воїна. Використовувались переважно піхотними формуваннями, оскільки забезпечували захист засобу пересування воїна. Поножі виникли передусім як захист від ударів холодної зброї голені, не прикритої щитом.

[88] Гла́діус деколи вживається назва гла́дій (кортик, меч) – римський короткий меч (до 60 см).Використовувався для бою в строю. Хоча гладіусом можна було і рубати, вважалось що вбити противника можливо лише колючим ударом, і для таких ударів гладіус і був призначений. Виготовлялись гладіуси із заліза.

[89] Прочитайте роман «Спартак» Рафаелло Джованьолі про ватажка повсталих римських рабів і Ви дізнаєтесь багато нового і цікавого з життя гладіаторів.

[90] Претор – спершу заступник і помічник консула, згодом вища урядова особа, наділена судовою й адміністративною владою.

[91] Імперій (командувати) – у Древньому Римі означало повноту виконавчої влади: командування військами й цивільною адміністрацією. Той, кому давався імперій, міг діяти від імені держави і усіх спектрах громадського життя.

[92] Магістратура (сановник, начальник) – загальна назва державних посад у Древньому Римі. Виникнення магістратур відносться до періоду встановлення Римської республіки (кінець VІ століття до н.е.). Магістратури виконувалися безоплатно, були короткостроковими (як правило, 1 рік) і колегіальними, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора). Людина, що обіймав магістратуру, називався магістратом.

[93] Консул – член колегіального органу, який здійснював більшу частину влади в Римській республіці.

[94] Претор (іти спереду, передувати) – державна посада в Древньому Римі. Протягом історичного розвитку Древнього Рима зміст і функції цієї посади мінялися.

[95] Проконсул (замість консула) – державна посада в Древньому Римі періодів республіки й імперії. Проконсули мали владу консулів (часто тільки на обмеженій території), але, на відміну від консулів, не обиралися на цю посаду зборами по військових підрозділах римської армії – центуріях. Основною роллю проконсулів було керування провінціями.

[96] Пропретор – так називався в останній період республіки, намісник преторської провінції, який обирався з преторів, які вже закінчили річний термін служби.

[97] Диктатор (диктую, пропоную) – надзвичайна посадова особа (магістрат) у період Республіки (V - 2-я половина І ст. до н.е.) у Древньому Римі, що призначався консулами за рішенням сенату максимум на 6 місяців при крайній небезпеці (внутрішніх безладдя, військовій небезпеці й т.д.), коли визнавалося необхідним передати всю повноту державної влади в руки однієї особи. Диктатор не міг бути притягнутий до відповідальності після закінчення строку своїх повноважень, за будь-які зроблені їм вчинки, на його вчинки не подавались апеляції. Спочатку на посаду диктатора могли призначатися тільки патриції, але з 356 до н.е. – також плебеї.

У період пізньої республіки диктаторами призначали без обмеження строку і згодом посада диктатора набула монархічного характеру. Посада диктатора була скасована в 44 до н.е.. Марком Антонієм.

[98] Ліктор – с початку ліктори були виконавцями розпоряджень магістратів, пізніше здійснювали лише охоронні й парадні функції при них, що полягала в супроводі вищих магістрів, будучи озброєними фасциями. Ліктори призначалися як правило із числа вільновідпущених. Кількість супровідних лікторів безпосередньо залежала від посади супроводжуваної особи. Ліктори також були виконавцями смертного вироку над римськими громадянами.

[99] Фасциї – атрибут влади царів, в епоху римської імперії – вищих магістратів. Перетягнуті червоним шнуром або зв'язані ременями пучки в’язових або березових прутів.

[100] Memento morі (лат. "пам’ятай, що помреш"; також використається форма memento mortіs - "пам’ятай про смерть") – латинський вислів, що став крилатою фразою.

[101] Народний трибун – виборна посадова особа, яка представляла інтереси плебеїв в Римській республіці.

[102] Дослідники висловлюють припущення, що в основі римської традиції висміювання солдатами свого полководця лежало марновірство, що глузування над тріумфатором відвертало від нього заздрість богів.

[103] Квадрирема – бойовий корабель у Стародавньому Римі з чотирма рядами весел.

[104] Книги Сивіл – назва декількох віршованих збірок, написаних гекзаметром древньогрецькою мовою, які, як вважалось, містили промовлені сивілами пророцтва. Ті, що збереглися до наших днів, містять 4000 віршів, що утворюють 14 пісень і написані і ІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е.

[1]Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій: [навч. посіб.] / [Бичко А.К., Бичко Б.І., Бондар Н.О., Ігнатенко П.І. та ін.] – К.: Либідь, 1992. – 392, [2] c.

[2]Шалаби А. Весь Египет: От Каира до Абу-Симбела и Синай / Аббас Шалаби. – 2-е изд., доп. – Италия-Флоренция: Copyright by Casa Editrice Bonechi, 2000. – 125, [3] c.

[3]Клековкін О. Ю. Сакральний театр у генезі театральних систем 2003 года: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мистецтвознав.: спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури»; 17.00.02 «Театральне мистецтво» / О.Ю. Клековкін. – К., 2003. – 24, [1] с.

[4]Цит. за Иллюстрированная история мирового театра / [под ред. Джона Рассела Брауна, пер. с англ. А. Можаева, Н. Фальковская, В. Фомичев]. – М.: БММ АО, 1999. – 582 с.

[5]Я пізнаю світ: Свята різних народів: Дит. енцикл. / Авт.-упорядн.: І. Полянська, Н. Іоніна; Худож.: А.Снігірьов, Ю. Станішевський. – К.: Школа, 2003. – 176, [4], с.

[6]Греческая мифология: культ – боги – космогория – троянская война – герои – Одиссей / текст София Сули; пер Руслан Смагленко. – Афины: Техни А.Е., 1998. – 135, [9] с.

[7] Геродот із Галікарнасу: Скіфія: Найдавніший опис України з V століття перед Христом: [додаток до журналу «Хроніка – 2000. Наш край]. — К.: Довіра, 1992. — 71, [1] с. — (Відродження).

[8]Искусство и история Греции и святой горы Афон / Марио Иоцци, Федерика Боргези, Альберто Маньелли. – Италия-Флоренция: Copyright by Casa Editrice Bonechi, 2007. – 191, [1] с.

[9] Аристофан «Жаби»

[10] Колобова К.М. Олимпийские игры / К. М. Колобова, Е.Л. Озерецкая. – М., 1958. –

[11] Соколов Г. И. Олимпия / Г. И. Соколов. – М., 1980. -

[12] Гиро П. Частная и общественная жизнь греков / Поль Гиро. – М., 1999. -

[13] Шебель Т. Олимпия и её игры / Т. Шебель; [пер. с нем]. – Ленинград, 1971. -

[14]История зарубежного театра: учебн. пособие для культ.-просвет. и театр училищ и ин-тов культуры / под ред. Г. Н. Бояджиева, А.Г.Образцовой. – М., 1981. – Ч.1: Театр западной Европы от античности до Просвещения. –??? с.

[15]Города-музеи Италии: Рим – Флоренция – Венеция – Неаполь – Помпеи: Пиза и Сиена. – Lozzs Roma edizions turistiche. – 128 c.

[16]Обертинська А.П. Історія масових свят: навч. посіб. / Анеля Петрівна Обертинська. – К.: НМК ВО, 1992. – 128 с.

[17]Чечетин А. И. История массовых народных празнеств и представлений / А. И. Чечётин. – М., 1976. – 273 с.

[18] Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона